Замковий будинок на вулиці Чупринки, 21: історія, таємниці та боротьба за спадщину

27. 11. 2018 18123

Будинок за адресою вулиця Генерала Чупринки, 21 у Львові, що завдяки своїй маленькій вежі нагадує справжній замок, місцеві жителі здавна називають «дім Островерхова». Ця споруда, розташована в районі, відомому як «Хрест», нині є адміністративним корпусом Наукового товариства імені Т. Шевченка. На жаль, її стан викликає серйозне занепокоєння: глибокі тріщини вздовж фасаду та помітний нахил вежі, що робить її схожою на Пізанську, свідчать про аварійний стан. Ходять чутки, що цим історичним об’єктом зацікавився один із місцевих олігархів.

Вілла на «Хресті», вілла за сучасною адресою Чупринки, 21

Історія будинку та його мешканців

Ця вишукана вілла була зведена у 1890-х роках за проєктом відомих львівських архітекторів Юліана Захарєвича та Івана Левинського. Фірма Левинського збудувала її для ректора Політехніки, математика Пляцида Дзівінського. Після Першої світової війни вілла перейшла у власність купця Шуліма Валлаха, а в 1920-1930 роках тут проживав видатний піаніст Леопольд Мюнцер, який трагічно загинув у Янівському таборі смерті, граючи в сумнозвісному табірному оркестрі. Від 1932 року в цій будівлі мешкала родина Олени Шепарович та Володимира Кузьмовича, громадського діяча, педагога та журналіста.

Один з ректорів «Львівської політехніки», автор проекту головного корпусу університету Юліан Захаревич

Внучка адвоката Степана Федака, Ольга Кузьмович, у своїх спогадах описувала, як протягом десятиліть зберігала ключі від цього будинку. Колекціонер Микола Островерхов, який оселився тут у 1944 році, ймовірно, розпочав своє зібрання саме з предметів та меблів, що належали родині Шепарович-Кузьмович. Серед них були меблі з вітальні, бібліотечна шафа, старовинний годинник, кобальтовий сервіз, китайська тарілка, срібні ложечки з монограмою Олени Шепарович, а також книги німецькою та французькою мовами, і дві картини з родинної колекції.

З колекції Миколи Островерхова

В одному зі своїх спогадів Ольга Кузьмович зазначала, що в Львівській галереї мистецтв їй пояснили: Островерхов намагався обмінювати цінні картини на менш значущі, щоб їхні справжні власники не могли легко впізнати втрачене. Колекціонер, який прибув до Львова разом з окупаційними військами у 1944 році, привласнив все майно родини. Він захоплювався японською та китайською порцеляною, французькими статуетками та рідкісними книгами (близько 10 тисяч одиниць). Деякі з книг мали вирвані перші сторінки, ймовірно, зі слідами музейних печаток. Сам Островерхов віддавав перевагу шовковому одягу та ніколи не носив військової форми. Його колекція французької парфумерії вражала. Щодо методів здобуття цінних речей, то, за свідченнями львів’ян, він часто використовував агентів КДБ. Людям похилого віку, особливо єврейської чи української національності, повідомляли про неминуче вивезення до Сибіру, спонукаючи їх терміново продати все цінне, щоб придбати теплий одяг та запаси їжі. Ошукані жертви продавали своє майно підставним покупцям Островерхова, чекаючи на депортацію, яка ніколи не наставала.

З колекції Миколи Островерхова

Таємниці Миколи Островерхова

Пам’ять про Миколу Островерхова досі жива у Львові, хоча розповідати про нього дещо побоюються, адже, за чутками, він та його брат (Володимир або Олексій) співпрацювали з КДБ. Згадують, що Островерхов, завжди вдягнений у великі чорні окуляри, дбайливо доглядав за розкішним квітником у своєму дворі. Його хода була особливою, “балетною”. Навколо його особи витали численні плітки: про підозрілі справи, приховані скарби, а також про нібито розпусний притон під його дахом. Містяни обговорювали його нетрадиційну сексуальну орієнтацію та частих гостей – молодих чоловіків. Подейкували навіть про смерть одного з них у будинку. В радянські часи такі “оргії” могли призвести до кримінальної відповідальності (за мужолозтво – до 5 років ув’язнення, з неповнолітніми – до 8 років). Однак Островерхов, судячи з усього, залишався поза підозрою, що підтверджує його можливу співпрацю з КДБ.

З колекції Миколи Островерхова

У 1988 році таємничість навколо Островерхова почала розсіюватися. Журнал «Наша спадщина» присвятив цілий розділ його будинку та колекції. Виявилося, що вілла справді приховувала безліч скарбів: рідкісний живопис, графіку, старовинні меблі, посуд, декоративну порцеляну, фаянс та книжкові шедеври. Більшість колекції Островерхов заповів Державному музею образотворчого мистецтва ім. О. С. Пушкіна в Москві, а частину – своєму братові. Тоді колекціонер стверджував, що готовий був передати зібрання львівським музеям, але за однієї умови – щоб воно експонувалося як єдине ціле. На жаль, львівські музеї на той час не мали такої змоги, тому після безрезультатних переговорів Островерхов залишив заповіт на користь московського музею.

Похований М.Островерхов, разом з родичами на Личакові, в старій польській гробниці.

Битва за колекцію

Втім, колекція так і не покинула Львів. Микола Островерхов помер у 1989 році, в період бурхливих мітингів за незалежність України. Одна з тем, що лунала з трибун, – вивезення безцінної колекції до Москви. Львівське обласне управління культури ініціювало виставку зібрання у Львівській картинній галереї (нині – Львівська галерея мистецтв). За два місяці її відвідали тисячі мешканців та гостей міста. У книзі відгуків можна було знайти найрізноманітніші коментарі, від негативних до захоплених. Багато відвідувачів впізнавали серед експонатів власні речі або речі своїх знайомих. Громадськість вимагала, аби унікальна колекція залишилася у Львові. Над проспектом Шевченка з’явився транспарант: «Островерхов грабував народ, Москва грабує Україну!». Львівське управління культури навіть звернулося до суду щодо цієї колекції. Врешті-решт, скарб вдалося відстояти. Зараз унікальна колекція класифікована, відреставрована, але розрізнена: її частини зберігаються в Олеському замку, Палаці Потоцьких та Львівській галереї мистецтв.

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття є цінним джерелом інформації для всіх, хто цікавиться історією Львова, його архітектурою та невідомими сторінками минулого. Вона розкриває маловідомі факти про будинок на вулиці Чупринки, 21, його видатних мешканців та драматичну історію унікальної колекції Миколи Островерхова. Публікація також порушує важливі питання збереження культурної спадщини та боротьби за неї. Вона може зацікавити краєзнавців, істориків, мистецтвознавців, а також усіх, хто прагне глибше пізнати багату історію свого міста.

Подробиці можна знайти на сайті: photo-lviv.in.ua