Розкрий таємниці старих світлин: Іван Боберський та Львів на Руській, 20

Іван Боберський: Історичні світлини та їхні розгадки з Бродівського музею

31. 07. 2017 2889 Facebook X Pinterest WhatsApp Telegram

Серед видатних постатей українського національного руху першої половини ХХ століття, постать Івана Боберського займає особливе місце. Його багатогранна діяльність охоплювала сфери громадського життя, культури, освіти, військової справи та політики. Він був також талановитим педагогом, журналістом, організатором, а також теоретиком у галузі фізичного виховання та спорту. Дослідження біографії Івана Боберського дозволило виявити численні фотографії, що ілюструють його життєвий шлях. Ці цінні матеріали зберігаються у фондах українських та зарубіжних архівів, музеїв, бібліотек, а також у приватних колекціях. Особливу увагу заслуговують світлини, які перебувають у Бродівському історико-краєзнавчому музеї.

Іван Боберський – голова українського гімнастичного товариства “Сокіл-Батько”. Львів, листопад 1912 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів). Під час Першої світової війни Іван Боберський, працюючи в Бойовій Управі Українських Січових Стрільців (УСС), активно займався збором документів, фотоматеріалів та спогадів про діяльність січового стрілецтва. Завдяки його зусиллям було сформовано унікальний фотоархів, який налічував близько 3000 світлин із життя українських добровольців. Боберський особисто курував роботу фотографів Пресової квартири, надаючи їм необхідні інструкції. У своєму щоденнику від 16 жовтня 1918 року він детально описує діяльність фотографів, їхні імена та умови роботи, підкреслюючи важливість документування історії легіону для майбутніх поколінь. Він зазначав, що попри небезпеку, кількість знімків із реальних боїв була недостатньою, а також висловлював побажання мати більше фотографів, які б не боялися ризикувати життям заради створення цінних кадрів. Світлини УСС, що зберігаються в Бродівському історико-краєзнавчому музеї, ймовірно, є частиною цього архіву, до формування якого долучився Іван Боберський.

Бродівський історико-краєзнавчий музей. Фото www.brodyhistory.org.ua Колекція світлин, що стосуються Українських Січових Стрільців і зберігається в Бродівському історико-краєзнавчому музеї, була передана до установи у 1998 році. Вона налічує близько 700 світлин, виконаних як аматорами, так і професійними фотографами. Дослідник Василь Стрільчук припускає, що хронологічно ця збірка охоплює період від вересня 1914 року до весни 1917 року, з доповненнями з 1918 року, а також світлинами 1950-1960-х років. Окрім того, близько 140 світлин потребують додаткової ідентифікації. Серед колекції є 11 фотографій, на яких зображений Іван Боберський. Вперше ці світлини були опубліковані у виданнях “Українські Січові Стрільці. Збірник фотографій до історії Українських Січових Стрільців у шести тематичних збірках” (Львів, 2003) та “Мала фотоенциклопедія Українських Січових Стрільців” (Львів, 2004).

“Мала фотоенциклопедія Українських Січових Стрільців” (Львів, 2004 р.). Аналіз колекції світлин УСС з Бродівського музею виявив неточності в ідентифікації деяких фотографій. Переважна більшість світлин мають “постановочний” характер, що підтверджується порівнянням з іншими архівними матеріалами. Зокрема, в одній із приватних українських колекцій зберігається фотографія, зроблена за кілька хвилин до іншої, з підписом “Старшини УСС”. Старшини УСС. У першому ряді зліва направо – 8-й: Іван Боберський, 9-й: Сень Ґорук, 10-й: Степан Шухевич, 11-й: Дмитро Вітовський. Світлина з приватної колекції, опублікована у виданні: Каглян О., Загреба М., Смеречанський Р. Українські січові стрільці. До сторіччя утворення легіону УСС. – Київ: Логос, 2014. – С. 35. На цій світлині Іван Боберський, стоячи спиною до фотографа (другий зліва), організовує січових стрільців для фотографування. Підпис під нею свідчить: “Вишкіл” підстаршин”. Старшини УСС. У першому ряді зліва направо – 8-й: Іван Боберський, 9-й: Сень Ґорук, 10-й: Степан Шухевич, 11-й: Дмитро Вітовський. Збірка світлин УСС з Бродівського історико-краєзнавчого музею.

Історії, приховані на фотографіях

Кожна фотографія – це унікальна історія. Особливо привернула увагу світлина, де Іван Боберський зображений з булавою в руці. Голова українського товариства “Сокіл-Батько” Іван Боберський з почесною булавою після її вручення. Львів, вул. Руська, 20, дворик “рухівні” (спортивного залу) українського гімнастичного товариства “Сокіл-Батько”, здогадно 10 вересня 1911 р. Світлина опублікована у виданнях “Українські Січові Стрільці. Збірник фотографій до історії Українських Січових Стрільців у шести тематичних збірках” (Львів, 2003 р.) та “Мала фотоенциклопедія Українських Січових Стрільців” (Львів, 2004 р.). У публікації “Українські Січові Стрільці. Збірник фотографій…” зазначено, що Іван Боберський (4.08.1873–17.08.1947) був четарем УСС та громадським діячем, а фотографія датується 1914 роком. Однак, ця інформація містить помилки: дата народження Івана Боберського – 14 серпня, а рік фотографії – 1911. Крім того, обрізання зображення призвело до втрати важливих деталей, що ускладнює точне встановлення часу і обставин створення фото. Листівка видана українським гімнастичним товариством “Сокіл-Батько” з нагоди проведення І Краєвого здвигу. Львів, 1911 р. Приватний архів Степана Гайдучка (м. Львів).

І Краєвий здвиг: передісторія та події

До Першої світової війни українські “соколи” організували у Львові два масштабні заходи: І та ІІ Краєві здвиги (1911 та 1914 роки), які зібрали тисячі учасників. Ідея проведення І Краєвого здвигу виникла після того, як Іван Боберський очолив товариство “Сокіл” у 1908 році. Він зумів ефективно зорганізувати товариство та покращити комунікацію між центральним осередком у Львові (“Сокіл-Батько”) та регіональними відділеннями. Потреба в проведенні масштабного національно-культурного та фізкультурного заходу, за зразком чеських організацій та січових товариств Галичини, виникла для підняття духу “соколів”. Питання було обговорене 4 грудня 1909 року на з’їзді керівників окружних товариств. Після кількох перенесень, зокрема через вибори до сейму, дата була затверджена на 9-10 вересня 1911 року, приурочена до 50-х роковин смерті Тараса Шевченка.
• 9 вересня: Відбувся вітальний вечір у львівській філармонії, де прозвучали доповіді та привітання від українських організацій з різних куточків Австро-Угорщини.
• 10 вересня: Програма включала урочисту церемонію посвячення прапора “Сокола-Батька”, маніфестаційний похід українських “соколів” вулицями Львова, а також показові гімнастичні вправи, ігри та змагання на площі “Сокола-Батька” (розташовувалася в районі сучасної дитячої залізниці у Стрийському парку). Під час здвигу, голові “Сокола-Батька” Іванові Боберському, за його багаторічну працю в організації, було вручено булаву з промовою: “Пануй і веди нас!”. Це стало визнанням його значних заслуг перед українською громадою. І Краєвий здвиг широко висвітлювався в українських, польських, чеських, російських та єврейських часописах. Плакати-афіші І Краєвого здвигу, розміщені по вулиці Коперника у Львові. Вересень 1911 р. Приватний архів Степана Гайдучка (м. Львів).

Атрибутика здвигу та її значення

З нагоди І Краєвого здвигу було розроблено спеціальну атрибутику: плакат-афішу, листівку, програмки та запрошення. Ці матеріали мали на меті привернути увагу, мобілізувати громадськість та забезпечити подальший суспільний резонанс події. Степан Гайдучок, соратник Івана Боберського, згадував: “На І. здвиг 1911. р. у Львові малював афіш мистець Івасюк Микола. Помисл подав І. Боберський.” Афіша, виконана Миколою Івасюком за ідеєю Івана Боберського, мала потужний символічний зміст. На ній зображено лева з короною, що спинається на скелю, з гаслом: “Злукою і роботою здобуває нарід свободу”. Гасла “Все вперед” та “Всї враз” стали лейтмотивом українського сокільства. Цей малюнок, що випромінював сміливість та завзяття, був використаний як відзнака на шапках Українських Січових Стрільців під час війни. Заклик старшини українського гімнастичного товариства “Сокіл-Батько” до українців з нагоди проведення І Краєвого здвигу, опублікований у часописі “Народне Слово”. Львів, 1 квітня 1911 р.

Реконструкція подій: фото Івана Боберського з булавою

Аналізуючи світлину, де Іван Боберський тримає булаву, можна зробити наступні висновки:
• Іван Боберський, одягнений у сокільський стрій, тримає почесну булаву, вручену йому 10 вересня 1911 року на І Краєвому здвизі у Львові. Булава нині зберігається у фондах Львівського історичного музею.
• За ним видно браму, що веде на вулицю Руську або у двір будинку №20 по цій вулиці.
• Ліворуч від Боберського на стіні видно фрагмент плакату-афіші, виданого напередодні здвигу.
• Фотографія зроблена у дворику “рухівні” (гімнастичного залу) українського гімнастичного товариства “Сокіл-Батько” у Львові. Цей зал функціонував з листопада 1906 року до вересня 1939 року. Гімнастичний зал розташовувався в будинку страхового товариства “Дністер” (тепер 1-а міська комунальна поліклініка та спортивний зал Львівської обласної ради).
• З огляду на вручення булави 10 вересня 1911 року, фотографія, найімовірніше, була зроблена саме цього дня або протягом кількох днів після здвигу, але не у 1914 році, як зазначалося в деяких публікаціях. Голова українського товариства “Сокіл-Батько” Іван Боберський з почесною булавою після її вручення. Львів, вул. Руська, 20, дворик “рухівні” (спортивного залу) українського гімнастичного товариства “Сокіл-Батько”, здогадно 10 вересня 1911 р. Автентична пам’ятка. Збірка світлин УСС з Бродівського історико-краєзнавчого музею.

Висновок

Проведений аналіз свідчить про необхідність ретельного підходу до вивчення та публікації історичних світлин. Кожна деталь на фотографії має велике значення для встановлення часу, місця та обставин її створення. При роботі з архівними матеріалами важливо зберігати їх автентичність, а у випадках кадрування – діяти усвідомлено та з належними знаннями. Для опрацювання непідписаних світлин необхідно залучати різноманітні джерела: архівні документи, періодичні видання, спогади тощо. Проаналізована світлина Івана Боберського з булавою підтверджує, що колекція світлин УСС Бродівського історико-краєзнавчого музею охоплює не лише період Першої світової війни, а й попередні роки. Ця розвідка має на меті сприяти подальшому дослідженню світлин, що зберігаються в різних збірках, та допомогти повернути забуті сторінки української історії, зокрема історії Львова. Щира подяка директорові Бродівського історико-краєзнавчого музею Василю Стрільчуку за надану можливість опрацювати та опублікувати світлини з фондів музею, а також Лесі Крип’якевич. Андрій СОВА, кандидат історичних наук, доцент кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, заступник директора Центру незалежних історичних студій Використані джерела: 1. Боберський І. Щоденник, 1918–1919 рр. / Упоряд. Ю. А. Мицик. – Київ: Вид. дім “КМ Академія”, 2003. – 260 с. 2. Каглян О., Загреба М., Смеречанський Р. Українські січові стрільці. До сторіччя утворення легіону УСС. – Київ: Логос, 2014. – 48 с. 3. Краєвий Сїчово-сокілський здвиг у Львові // Народне Слово. Ілюстрована, популярно-просвітна, полїтична й лїтературна часопись. – Львів, 1911. – 1 цьвітня. – Чис. 494. – С. 1. 4. Мала фотоенциклопедія Українських Січових Стрільців. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2004. – 128 с. 5. Приватний архів Степана Гайдучка (м. Львів). 6. Сова А. Історія прапора товариства “Сокіл-Батько” у Львові // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 2010. – Т. CCLХ: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. – Кн. 2. – С. 175–202. 7. Українські Січові Стрільці. Збірник фотографій до історії Українських Січових Стрільців у шести тематичних збірках / Авт. тексту Я. Онищук, упоряд. Я. Онищук, О. Панькевич. – Львів, 2003. – [204 с.].

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття є надзвичайно цінною для тих, хто цікавиться українською історією, зокрема періодом боротьби за незалежність та розвитком національних організацій. Дослідження Івана Боберського та аналіз його світлин, особливо тих, що зберігаються в Бродівському історико-краєзнавчому музеї, допомагають глибше зрозуміти минуле. Стаття також демонструє важливість критичного підходу до історичних джерел та необхідність точної ідентифікації матеріалів для збереження правдивої історії. Для краєзнавців, істориків та всіх, хто прагне дізнатися більше про видатних українців, ця інформація є надзвичайно корисною.

Джерело новини: photo-lviv.in.ua