Луцький модернізм: ожила спадщина видатних діячів

Луцький Модернізм: Історія Будинку, Де Переплелися Долі Видатних Осіб

21. 07. 2019 1781 Facebook X Pinterest WhatsApp Telegram

Спочатку цей будинок проєктували для посадовців магістрату, але його історія виявилася значно яскравішою, адже тут мешкали люди, які відіграли вагому роль в історії Луцька.

«Ми забудуємо цю територію новими сучасними вулицями. Будинки, з терас яких відкриватиметься мальовничий краєвид на замок Любарта, випромінюватимуть дух воєводського міста Луцька», – записав у своєму щоденнику Юзеф Новак, один із провідних міських архітекторів 1930-х років, який тоді очолював технічний відділ магістрату. Нині його б назвали головним архітектором. Він затверджував усі нові будівництва в місті, був членом товариства архітекторів, а вечорами полюбляв проводити час за більярдом у “Розаліні” – неофіційному клубі луцької інтелігенції.

Цей будинок на вулиці Глушець у Луцьку нині має номери 21-27, ніби це чотири окремі будівлі.

У 1930-х роках Луцьк став своєрідним полігоном для втілення новітніх урбаністичних концепцій, натхненних європейськими модерністами. Водночас, місто стало перспективним майданчиком для реалізації їхніх ідей у проєктуванні окремих споруд. До сьогодні збереглося чимало зразків тогочасної архітектури, що викликають неабиякий інтерес до цієї стильної сторінки минулого. Це був період, коли професійний дизайн міського простору цінувався, а найменше відхилення від норм магістрату чи технічного відділу каралося штрафом у злотих.

Топонім “Глушець” у Луцьку сягає сивої давнини. Він немовби відгукується відлунням глибоких століть, одночасно свідчачи, що історія цих часів не забута. Давня річка з часом трансформувалася на вулицю, зберігши приблизний напрямок свого русла та автентичну назву.

Цей будинок на вулиці Глушець у Луцьку нині має номери 21-27, ніби це чотири окремі будівлі.

З плином віків територія Луцька осушувалася. Місто, що колись розташувалося на острові, втратило навколишні болота, які раніше слугували природним захистом. На початку ХХ століття річка Глушець стала джерелом певних проблем: вона часто пересихала, ставала мілкою та забрудненою. Міські водовози, порушуючи норми, нерідко брали воду саме звідти, поширюючи інфекції містом. Змінивши цей стан речей, було вирішено взяти річку під контроль: осушити болотисті ділянки та направити її води у труби (про існування яких нині мало хто здогадується). На звільненій території мали з’явитися нові міські квартали, що відповідали б найсучаснішим містобудівним ідеям міжвоєнного періоду.

Цей будинок на вулиці Глушець у Луцьку нині має номери 21-27, ніби це чотири окремі будівлі.

Саме так з’явилося кілька пропозицій щодо забудови та планування території кварталами.

Поряд із цим розроблялися проєкти окремих споруд. Зокрема, сам Юзеф Новак створив щонайменше два проєкти вишуканих житлових будинків із терасами на даху. Один із них навіть передбачав зону для сонячних ванн. На терасі розміщувалася окрема кімната для зберігання шезлонгів, а поруч — дві душові кабіни. Зелень, чисте повітря, старовинний замок та сучасний дизайн — ідеальне поєднання для задоволення естетичних потреб міського мешканця!

Вісім працівників магістрату виявили бажання збудувати житло для своїх сімей на цій привабливій ділянці. Вони вирішили об’єднати свої кошти для спорудження одного будинку. Знову ж таки, до проєктування запросили Юзефа Новака. У 1935 році він розробив стильний і сучасний проєкт 18-секційного будинку. Кожна секція мала являти собою двоповерхову квартиру з виходом на дахову терасу. Загальні обриси будівлі та її елементи нагадували проєкти німецької школи Баугауз. Саме це є ознакою модернізму: під рукою майстерного архітектора будівлі різних країн виглядали схоже, адже стиль базується на обмеженому наборі ліній, геометричних форм та способів їх композиції.

Боковий фасад 18-секційного будинку Юзефа Новака в Луцьку з просторими балконами та терасою на даху.

З невідомих причин цей проєкт залишився лише на папері. Нове замовлення отримав місцевий архітектор Віктор Лібрович, чия контора розташовувалася на вулиці Пілсудського (нині Винниченка). Він зберіг ідею секційності, але зменшив їхню кількість з 18 до 4, фактично об’єднавши кілька попередніх секцій у під’їзди. Будинок Лібровича також вийшов надзвичайно привабливим. Його будівництво розпочалося у липні 1938 року.

Протигазові навчання в замку Любарта, травень 1932 року.

Будівництво не обійшлося без труднощів. У жовтні комунікаційно-будівельний відділ виявив серйозний недолік: сховище від газових атак під будинком було недостатньо продумане. Потрібно було переробити виходи та змінити деякі конструкції підвалів. Питання газових атак розглядалося як нагальна загроза у міжвоєнний період, адже свідчення руйнівної сили газу часів Першої світової війни ще були свіжими в пам’яті. У Луцьку діяла філія мілітарної організації, яка навчала цивільне населення захисту від газових атак – L.O.P.P. (Ліга оборони протиповітряної та протигазової). Її офіс розміщувався на першому поверсі готелю, поруч із відомою кондитерською “Розаліні”.

Розподіл земельної ділянки між власниками у Луцьку.

Будівництво було завершено та заселено навесні 1939 року. Будинок складається з 4 секцій, кожна з яких містить дворівневі квартири та вхід до газосховища. Споруда займає всю ширину ділянки між сучасними вулицями Кривий Вал та Градний Узвіз, а за нею розташовані земельні ділянки, розділені приблизно порівну між власниками.

Історії мешканців

Вацлав Меснер. Вогонь та місто завжди йдуть пліч-о-пліч. В історії неодноразово траплялося, що місто згоряло дощенту, і навіть кам’яні будівлі не могли встояти перед стихією. Відомий “кликун” — це символ пожежника давнього Луцька. На старовинній кахлі XV століття, знайденій у місті, зображено кликуна з пожежною алебардою. Ми знаємо історії і про сучасних “кликунів”. Одним із них був чех Вацлав Меснер. Він мешкав у крайній правій секції будинку. Його квартира мала вихід з кухні на літню терасу (нині це розширена прибудова). Меснер багато років очолював луцьку пожежну команду, а згодом – воєводську.

Меснер розпочав свою службу у 1919 році і проявив себе як відважний пожежник. Команда на той час мала 21 коня, 7 возів, один з яких оснащений великою залізною бочкою. За зразкову службу Меснер отримував численні подяки. Він брав участь у з’їзді офіцерів-пожежників у Варшаві у 1930 році. Працював у різних комісіях та комітетах магістрату, входив до правління Чеської шкільної материнки, так само як і відомий пивовар Вацлав Земан.

У 1940 році Меснера було заарештовано прямо в його домі. В’язниця, розстріли у червні… Вацлав Меснер належав до тих небагатьох, кому вдалося вижити. Хоча чи можна назвати щасливими тих, хто пережив подібне? У 1944 році він разом із доньками виїхав до Польщі.

Микола Єрмолаєв. Розстріли цивільного населення, окупація міста, пожежі, грабунки, контрибуції, зруйновані долі, трагедії. З усім цим мусив справлятися Микола Єрмолаєв, бургомістр Луцька часів нацистської окупації.

Він походив з Полтавщини. У 1918-1921 роках служив у війську Петлюри. У 1926 році закінчив Варшавську політехніку за спеціальністю інженер-геодезист. Спочатку працював у триангуляційному бюро у Варшаві, а з 1930 року – в Луцьку.

Пам’ятник Юзефу Крашевському на мосту Казимира Великого у Луцьку (нині майдан Братський міст) та будівлі, знищені війною.

До війни він вів спокійне життя землеміра, займаючись вимірюваннями та кресленнями земельних ділянок. З приходом німецьких військ до Луцька була створена міська управа як допоміжний орган окупаційної влади. 2 липня 1941 року бургомістром міста обрали Єрмолаєва. На цій посаді він мав виступати посередником між німецькою владою та містом, що жило в умовах окупації. В історичних дослідженнях Миколу Єрмолаєва переважно характеризують позитивно, відзначаючи його небажання співпрацювати з окупантами. Можливо, саме тому він недовго пробув на цій посаді. Його подальша доля невідома. Він проживав у центральній частині будинку.

Владислав Гарбуз. Безпосереднім сусідом Єрмолаєва був інженер Владислав Гарбуз. Відомостей про нього небагато. Окрім роботи в магістраті, він підпрацьовував у конторі Віктора Лібровича. Саме він долучився до проєктування будинку, створивши креслення для себе та своїх сусідів. На кресленнях будинку стоїть його підпис, що свідчить про його участь у розробці проєкту.

Деталі щодо інших луцьких споруд, у проєктуванні яких брав участь Гарбуз, наразі залишаються невідомими.

Ірина Левчанівська. Якщо сьогодні підійти до цього будинку, можна побачити меморіальну дошку, на якій не згадано жодного з перелічених вище мешканців. Натомість, там йдеться про іншу мешканку – Ірину Левчанівську, чия історія належить до іншого періоду.

Знову війна, втечі, трагедії, виселення. Будинок був конфіскований у своїх законних власників, націоналізований. Зрештою, вир подій вимив усіх мешканців не лише з будинку, а й з міста. Відразу після війни квартири почали розподіляти іншим людям. Одним із них був Олександр Левчанівський, чоловік відомої на Волині сенаторки Левчанівської. Подружжя мало доньку Ірину. Вона оселилася в квартирі на другому поверсі будинку і прожила там до самої смерті у 2011 році.

Ірина Левчанівська відома як фотограф-документаліст. Вона зафіксувала Луцьк на численних фотографіях, опублікованих у кількох альбомах. На її світлинах можна побачити Луцьк другої половини ХХ століття. Особливо цінними є фотографії 1950-х років, коли місто ще не було так активно фотографовано, як пізніше. Роботи Ірини Левчанівської є важливим джерелом для вивчення цього періоду.

Цей будинок на вулиці Глушець у Луцьку нині має номери 21-27, ніби це чотири окремі будівлі.

…Сьогодні цей будинок майже непомітний на вулиці Глушець. З занедбаним фасадом, як і більшість будівель у місті, місцями вкритий радянським шифером, прихований за густими кронами дерев. Тут буває вітряно, листя шелестить над старим фасадом, який зберігає історії родин. Але найкраще – влітку, увечері, коли промені сонця лягають на верхівки дерев. Коли всі стихії природи створюють особливу атмосферу сприйняття.

Ви стоїте тут і відчуваєте це. Така коротка історія, а скільки всього зберігає. Це і модернізм тридцятих років – стиль, форма та дизайн. Війна та її герої. Радянська доба, яка розірвала давню тяглість. Новітній час та долі. Невідомі та заплутані людські долі, що загубилися у плині десятиліть. А будинок стоятиме. А над ним – немов гравітаційна лінза, космічний об’єкт, що викривлює простір і час.

Олександр КОТИС

Джерело: Хроніки Любарта

Поширити це:

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття є цінним історичним дослідженням, яке заглиблюється в архітектурну спадщину Луцька, зокрема в модерністську будівлю на вулиці Глушець. Вона не лише розповідає про архітектурні особливості та історію проєктування, а й оживляє минуле через історії людей, які мешкали в цьому будинку. Це чудовий матеріал для тих, хто цікавиться історією міста, міжвоєнним періодом, архітектурою модернізму та людськими долями, що переплелися в бурхливі історичні часи. Стаття сприяє збереженню пам’яті про видатних лучан та архітектурну спадщину міста.

Джерело: photo-lviv.in.ua

No votes yet.

Please wait...