Як передає Укрінформ, про це повідомив Національний антарктичний науковий центр у <a href="https://www.facebook.com/AntarcticCenter/posts/pfbid02h5m9qN7u4iC6R3T9gM692d2FvG7qV14iM1cE79R9V8K2qQz2x5U2y2W6tP5tH8a8p7tK1a4tY2a7h8tJ8h6x8q4j4u2t2x4j8n7n7m5p5z8n5s6t2t6y4v8v2q2t8y9p5j5m9q9y5n4t2v2u4h7z8c7d7n6s5s8p7a7u4u8r4x4s9p3v7t4n3s6q9z5s8v6p3t8u8h3q7z9p7y6x9v7u8h6p4v4u9t5n7s5n8p9z6a7y6x4v3p8h6p4r5s8u4q9n7t6v8p3j3p7n6y5t2t6s7v9p3s4u8y5r6h7p9t4n6v3s7p9q8z4h2d6s7u9p5x8n3v7t4a6s5u7p9h4p6d3v2n7s8t9u6p5x7r2t8v3n6p4u9q4y5t6s7v8n3h2u5p7z4s8x9t6a4v3n6p4u5s7y8h9r2w1q0e9d8c7b6a5z4y3x2w1v0u9t8s7r6q5p4o3n2m1l0k9j8i7h6g5f4e3d2c1b0aFacebook та опублікував відповідні фотографії.
У НАНЦ нагадали, що раніше подібні хмари вже демонструвалися, але під час сходу або заходу Сонця. Однак у поєднанні з Місяцем ці знімки публікуються вперше.
“Перламутрові хмари формуються на значних висотах – 15–30 км. Це “суха” стратосфера, куди потік вологого повітря потрапляє завдяки тропосферним циклонам або гірським хвилям. За низьких температур (від -50°С і нижче) ця волога швидко замерзає, перетворюючись на дрібні однорідні кристалики льоду. Огинаючи їх, білий промінь світла розщеплюється на кольорові хвилі, які накладаються одна на одну. Так хмара “фарбується” райдужними переливами – виникає оптичний ефект іризації”, – йдеться в повідомленні.
Водночас, вдень розсіяне світло Сонця настільки сильно “засвічує” небо, що перламутрове забарвлення хмар стає майже непомітним для людського ока. Для їх розрізнення знадобилися б темні окуляри.
Тому з Сонцем найкраще можна спостерігати перламутрові хмари тоді, коли небесне світило перебуває трохи нижче горизонту – на сході або заході. Тоді тропосфера (шар між поверхнею Землі та стратосферою) темніє, а висока стратосфера залишається освітленою. Завдяки цьому контрасту на фоні темного неба добре видно іризацію хмар.
“Вночі небо і так темне, оскільки світло Місяця є надто слабким. Тому йому не потрібно ховатися за горизонт, щоб створити подібний контраст. Сяйво Місяця діє як джерело світла на чорному тлі. Тому перламутрові хмари видно людському оку поряд зі світилом”, – пояснили полярники.
У НАНЦ зазначили, що “спостерігати таку красу біля “Вернадського” доводиться нечасто, адже небо тут здебільшого вкрите “звичайними” тропосферними хмарами. І близько 300 днів на рік з них ще й випадають певні опади. Тому, коли над станцією чисте небо, та ще й вдається зафіксувати такі унікальні явища – для полярників це дуже особливий момент”.
Як повідомляв Укрінформ, українські полярники зафіксували природне явище в Антарктиці під назвою “млинцевий лід”.
Джерело новини: www.ukrinform.ua