Цю інформацію в коментарі Укрінформу надав начальник штабу окремого батальйону резерву 199 навчального центру Десантно-штурмових військ ЗСУ, капітан Іван Горин.
«Відіграють роль страх, небезпека для життя, інстинкт самозбереження, безперервний бойовий стрес, психологічна виснаженість, вигорання від виконання військового обов’язку. Одним з чинників СЗЧ є конфлікти з командиром. Наприклад, коли військовому не надають відпустку, можливість пройти лікування за наявності підстав, або не направляють на військово-лікарську комісію», – уточнив Горин.
За його словами, на рішення про СЗЧ також впливає сімейний фактор, коли військовослужбовець позбавлений можливості бути поруч з близькими, що створює значне психологічне навантаження.
Крім того, на такий крок можуть впливати причини, пов’язані з грошовим або речовим забезпеченням, зокрема, не odержaння належних коштів у повному обсязі.
«СЗЧ означає самовільне залишення військової частини або місця служби без дозволу командира. Це також може бути несвоєчасне прибуття на службу після законної відсутності, тобто відпустки, лікування, відрядження… Окрім СЗЧ, існує також дезертирство, яке передбачає намір ухилитися від служби без повернення. І це більш серйозний злочин. СЗЧ – це тимчасова відсутність без наміру назавжди покинути службу. Натомість дезертирство – це повна втеча з метою ухилитися від армії назавжди», – пояснив капітан.
Як інформував Укрінформ, програма добровільного повернення після СЗЧ розширюється, надаючи військовослужбовцям, які відповідають умовам програми, вибір з понад 70 підрозділів у ЗСУ, Національній гвардії України або Державній спеціальній службі транспорту.
За даними порталу: www.ukrinform.ua