Емоції з Трнави: свист під час гімнів та особливий подарунок Яремчука для захисника України
Україна – Угорщина, Крістіна Пастухова та футболка Романа Яремчука. Колаж: Sport-express.ua
Кореспондентка Sport-express.ua Крістіна Пастухова ділиться враженнями від матчу між збірними України та Угорщини, що проходив у Трнаві. Репортаж охоплює атмосферу на стадіоні, реакцію вболівальників, зокрема, свист під час виконання гімнів, та зворушливий жест Романа Яремчука, який передав футболку братові, що служить у Збройних силах України.
Зміст
- 01 Відень між матчами та повернення до збірної
- 02 Футболка Яремчука для брата, який служить у ЗСУ
- 03 Жовта хода, поліція та перекличка з угорцями
- 04 Свист під час гімнів і рукостискання капітанів
- 05 Поперечина Очеретька та нулі до перерви
- 06 Гол Яремчука і радість лише на дві хвилини
- 07 Після поразки футболісти залишилися з уболівальниками
- 08 «Заслуговувати — не означає досягти»
- 09 Футбольна цукерка з кислим присмаком
Після прикрої поразки від Північної Ірландії з рахунком 0:3, українська команда мала обмаль часу на відновлення. Вже у понеділок, 5 жовтня, збірна знову вийшла на поле у Трнаві, цього разу зустрівшись із командою Угорщини. Попередній поєдинок я висвітлювала для ресурсу «Український футбол», а тепер мала нагоду працювати для Sport-express.ua.
Пауза між двома важливими матчами дозволила команді провести відкрите тренування, взяти участь у благодійному «Матчі єдності», отримати особливий подарунок від Романа Яремчука та, звичайно, підготуватися до вирішальної гри у Трнаві.
Однак, перш ніж зануритися в футбольні події, я вирішила скористатися цією невеликою перервою для особистих потреб.
Відень між матчами та повернення до збірної
У суботу мені вдалося відвідати Відень, місто, яке я щиро люблю. Погода була чудовою, а вулиці — повними людей. Унікальна архітектура, багата історія та неповторна атмосфера — кожен візит сюди залишає бажання повернутися знову. Якщо ви ще не були у Відні, настійно рекомендую.
Віденська державна опера. Фото: Крістіна Пастухова
У неділю увага знову переключилася на футбол. Цього разу відкрите тренування національної збірної України відбулося не в Трнаві, а на території Національного тренувального центру в Сенці, розташованому приблизно за півгодини їзди від Братислави. Саме там команда готувалася до протистояння з угорцями.
Міська вежа у Трнаві. Фото: Крістіна Пастухова
Одразу після тренування на тому ж полі відбувся благодійний «Матч єдності» за участю ветеранів та відомих футболістів України та Словаччини. Трибуни зібрали понад 1200 глядачів.
Почесним гостем заходу став президент Української асоціації футболу Андрій Шевченко. Перед початком гри його привітали з 50-річчям, яке він відзначив 29 вересня.
Андрій Шевченко тримає прапор. Фото: Крістіна Пастухова
Матч завершився перемогою словацької команди з рахунком 2:0, обидва голи забив Ерік Пачінда. Проте головною метою заходу був збір коштів на благодійність. Прибуток від продажу квитків та додаткові внески були спрямовані на підтримку дітей з розладами аутистичного спектра через словацьке громадське об’єднання TAMITOS.
Після матчу у вболівальників була можливість поспілкуватися з гравцями та отримати автографи.
Футболка Яремчука для брата, який служить у ЗСУ
Після цього насиченого дня на мене чекало ще одне важливе завдання. Я вирушила до готелю, де проживала збірна України, щоб забрати футболку Романа Яремчука з його особистим автографом.
У мого брата був день народження. Він зараз проходить службу у лавах ЗСУ, і я подумала, що такий подарунок стане для нього надзвичайно приємним та пам’ятним. Футболку вдалося забрати в Трнаві, після чого я повернулася до Братислави.
Футболка Романа Яремчука. Фото: Крістіна Пастухова
Жовта хода, поліція та перекличка з угорцями
На понеділок я заздалегідь забронювала готель у Трнаві, тому вранці ми вирушили до міста. Погода була чудовою, як і загальний настрій. Передчуття важливої гри, безумовно, відчувалося, але все ж хотілося вірити в успіх української команди.
Містом пройшла організована колона українських уболівальників у супроводі поліції. Всюди майоріли національні прапори. Фанатам рекомендували обирати жовтий одяг, щоб цей колір домінував як під час ходи, так і на трибунах.
Українські фани. Фото: Крістіна Пастухова
Ми прибули заздалегідь, прагнучи потрапити до автобуса з футболістами, які напередодні брали участь у благодійному матчі. Серед нас були діти зі Львова, які дуже хотіли зробити фотографії з гравцями.
Однак, доступ до зони, де знаходилися футболісти, був обмежений. Потоки вболівальників розділили на кількох вулицях, а нам пояснили, що ця зона призначена виключно для угорських фанатів. Наскільки я зрозуміла, організатори вжили таких заходів для запобігання можливим конфліктам. Враховуючи події попереднього матчу між цими командами, подібні заходи безпеки виглядали цілком логічними.
При цьому, перед грою загальна атмосфера була значно спокійнішою, ніж можна було очікувати. Ми сиділи в одному з барів, де перебували й угорські вболівальники. Вони скандували: «Унгарія! Унгарія!», реагуючи на традиційну фанатську кричалку «Ria, ria, Hungária!». Наші відповідали: «Україна!».
Трибуна угорських фанів. Фото: Крістіна Пастухова
Обидві групи вболівальників намагалися перекричати одна одну, підтримуючи свої команди оплесками. Я не помітила жодних ознак агресії.
Свист під час гімнів і рукостискання капітанів
На стадіоні зібралося 7910 глядачів. Українські фанати були сповнені рішучості підтримувати команду до останньої хвилини. Протягом кількох годин Трнава справді нагадувала маленьку футбольну Україну.
Однак виконання державних гімнів залишило неоднозначне враження. Особисто я не підтримую практику свисту під час звучання гімну іншої країни. У цей вечір цей свист був спрямований на адресу Угорщини, і я сприйняла це як реакцію на події попередньої зустрічі між нашими командами. Хоча свист лунав не з усіх трибун, його було добре чути.
Українські вболівальники. Фото: Крістіна Пастухова
Для мене це був перший подібний випадок. За роки відвідування футбольних матчів я жодного разу не бачила, щоб українські вболівальники освистували чи намагалися перекричати чужий гімн.
Коли звучав гімн України, частина угорських фанатів, як я згодом помітила, демонстративно відвернулася спиною і щось вигукувала, намагаючись заглушити виконання нашого гімну.
Після матчу я спілкувалася з представниками команди та футбольної спільноти. Навіть серед них думки щодо цієї ситуації розділилися. Для мене ж це було неприйнятно з обох сторін. Тоді стало зрозуміліше, чому організатори так ретельно розділяли потоки вболівальників.
Віктор Циганков цього вечора вперше вивів збірну України на поле в офіційному матчі в якості капітана. Після всього, що сталося під час попередньої зустрічі, я особливо уважно спостерігала за тим, як він та Домінік Собослаї потиснули один одному руки.
На мою думку, спортивне суперництво та боротьба за перемогу не повинні супроводжуватися образами чи навмисними провокаціями. Зрештою, після фінального свистка всі ми залишаємося людьми, а футбол покликаний об’єднувати, а не ставати черговим приводом для розбрату.
Поперечина Очеретька та нулі до перерви
Україна розпочала матч активно і в першому таймі виглядала гостріше за суперника.
Україна – Угорщина. Фото: Крістіна Пастухова
Вже на 11-й хвилині Олег Очеретько завдав удару з-за меж штрафного майданчика — м’яч влучив у поперечину. Віктор Циганков намагався добити з близької відстані, але голкіпер угорської команди Балаш Тот врятував своїх партнерів.
На 18-й хвилині після передачі Владислава Велетня пробивав Ігор Краснопір — його удар було заблоковано. Ще за хвилину Матвій Пономаренко не влучив у ворота з центру штрафного майданчика: м’яч пройшов поруч зі стійкою. На 28-й хвилині він мав ще одну нагоду, але відправив м’яч вище та правіше воріт.
На 35-й хвилині виникла тривога за стан Циганкова: через ушкодження гра була призупинена. За кілька хвилин матч було відновлено.
Наприкінці тайму угорець Аттіла Ошват завдав удару здалеку, але неточно. Команди пішли на перерву за нульового рахунку.
Гол Яремчука і радість лише на дві хвилини
Після перерви угорці активізувалися і на 52-й хвилині відкрили рахунок. Мілан Віталіш віддав розрізну передачу на Мілана Тота, який опинився у штрафному майданчику. Форвард зблизька переграв Анатолія Трубіна — 0:1. Це був його перший гол у складі національної збірної.
Угорщина відкрила рахунок у матчі. Фото: Крістіна Пастухова
На 59-й хвилині Трубін здійснив сейв після удару Алекса Тота. Ще одну спробу гостей було заблоковано.
Андреа Мальдера відповів потрійною заміною: на 60-й хвилині на поле вийшли Роман Яремчук, Максим Хлань та Владислав Ванат. На 70-й до них приєднався Олександр Піхальонок.
Україна поступово нарощувала тиск. На 71–74-й хвилинах завдавали ударів Ванат і Піхальонок, наша команда виконала кілька кутових, але оборона угорців вистояла.
Розв’язка настала наприкінці зустрічі.
На 83-й хвилині після серії українських атак та заблокованих ударів Єгора Назарини та Едуарда Сарапія наша команда заробила кутовий. Піхальонок подав, Яремчук виграв верхову боротьбу у воротарському майданчику та головою відправив м’яч у сітку — 1:1.
Роман Яремчук зрівняв рахунок у грі з угорцями. Фото: Крістіна Пастухова
Але радість була недовгою. Всього через дві хвилини.
На 85-й хвилині Габор Юрек відібрав м’яч і віддав його праворуч Раймунду Тоту. Той спрямував м’яч у воротарський майданчик, де захисник Марк Чінгер зблизька пробив під поперечину — 1:2. Для Чінгера це також був перший гол за збірну, у його п’ятому матчі.
Україна намагалася врятувати гру. На 89-й хвилині Хлань завдав удару — голкіпер гостей упорався. У тому ж епізоді удар Піхальонка було заблоковано. Вже у компенсований час Олександр спробував завдати удару здалеку, але м’яч пролетів вище воріт.
Фінальний свисток зафіксував поразку збірної України з рахунком 1:2.
Збірна України програла Угорщині. Фото: Крістіна Пастухова
Після поразки футболісти залишилися з уболівальниками
Розчарування після такого драматичного завершення матчу було відчутним. Але українські вболівальники продовжували співати, скандувати та дякувати команді за гру. Особливої поваги заслуговують футболісти, які не поспішали до роздягальні. Вони підійшли до трибун, фотографувалися, роздавали автографи, спілкувалися з фанатами. Було видно, що гравці цінують таку підтримку.
Після цього я вирушила до мікст-зони. Мені особисто більше подобається, коли вона розташована безпосередньо на шляху футболістів до автобуса. Це дозволяє звернутися до будь-кого з них, поставити запитання, спробувати налагодити контакт.
У Трнаві формат дещо інший: медіаслужба окремо виводить до журналістів двох-трьох гравців. Можливості поспілкуватися з рештою вже немає.
Крістіна Пастухова та інші журналісти спілкуються з гравцями після матчу. Фото: Крістіна Пастухова
«Заслуговувати — не означає досягти»
Одним із тих, хто вийшов до представників ЗМІ, був Матвій Пономаренко. Попри очевидне розчарування, він говорив спокійно, без зайвого драматизму. Нападник наголосив, що команда перебудовується: з’явився новий тренер, нові вимоги та ролі для футболістів. А попереду ще два матчі.
«Попереду ще два матчі, і ми будемо працювати тільки на перемогу, аби тішити наших уболівальників», — зазначив Пономаренко.
Його думка про гру запам’яталася:
«Можливо, бракує реалізації або везіння — зараз важко сказати. Чесно кажучи, потрібно просто більше працювати на тренуваннях».
Ілля Крупський прокоментував результат так:
«Ми заслуговували на кращий результат, але заслуговувати — не означає досягти. Попереду ще два матчі, у яких потрібно викластися на максимум».
Тарас Михавко після гри звернувся до вболівальників ще коротше:
«Не наш день і не наш результат, але ми билися до самого кінця. Дякуємо за підтримку — далі тільки вперед».
Футбольна цукерка з кислим присмаком
Цей матч я б порівняла з цукеркою: спочатку смакуєш, все здається солодким і приємним, а потім раптом відчуваєш кислинку. Гарний початок, надія після голу Яремчука — і така болюча кінцівка.
Залишилося відчуття незавершеності. Я розумію, що критики на адресу команди, окремих футболістів і тренерського штабу буде багато. Водночас важливо почути й те, про що говорив Яремчук у флеш-інтерв’ю після матчу.
Роман підкреслив: футболісти — професіонали, їм платять за їхню роботу, тому щільний календар не може бути виправданням. Він також висловив віру в ідеї Андреа Мальдери, зазначивши, що команді потрібен час та терпіння для перебудови.
Наразі гравці повертаються до своїх клубів. Наступного разу національна команда збереться в листопаді — попереду ще два матчі, в яких надзвичайно важливі перемоги. Хочеться вірити, що ця команда заграє, а припущені помилки стануть цінним досвідом. І що наступна футбольна «цукерка» залишить значно приємніший післясмак.
До зустрічі в листопаді на матчах збірної України. Вболіваємо далі.
- «Критика може піти не на користь»: Грачов – про поразку України від Угорщини, роботу Мальдери і ляпи Забарного.
- Україна програла Угорщині у Лізі націй і втратила три позиції, пропустивши вперед РФ: оновлений рейтинг ФІФА.
- «Соромно дивитися»: Воронін відреагував на результати виступів збірної України у Лізі націй.
Підсумок від Вісті в Україні:
Цей репортаж надає глибоке занурення в атмосферу матчу між Україною та Угорщиною, розкриваючи не лише спортивні аспекти, але й емоційне тло події. Він буде корисним для футбольних уболівальників, які хочуть краще зрозуміти настрої гравців та фанатів, а також отримати аналіз ключових моментів гри та її наслідків.