Фото до статті
Вибори до Конгресу в середині президентського терміну в Сполучених Штатах мають одну неприємну особливість для будь-якого чинного глави держави. Вони мають тенденцію нагадувати йому, що влада ніколи не є абсолютною.
Історія досить послідовна. Партія, яка контролює Білий дім, найчастіше втрачає місця в Конгресі під час перших проміжних виборів. Траплялися винятки, але саме тому вони запам’яталися як винятки з правила. Для Дональда Трампа листопад 2026 року стане саме таким випробуванням.
Республіканці мають контроль над Білим домом і обома палатами Конгресу. Це надає їм значні можливості, водночас роблячи їх єдиною мішенню для політичного невдоволення. Якщо економіка процвітає, це заслуга адміністрації. Якщо ж ціни зростають, виникають проблеми на кордоні, або Вашингтон виглядає нездатним ухвалювати рішення, то відповідальність також стає цілком конкретною. Тому проміжні вибори 2026 року в США фактично стануть першим серйозним політичним звітом Трампа після повернення до Білого дому.
Якщо республіканцям і є чого боятися, то передусім втрати Палати представників. Їхня більшість там надзвичайно крихка. Демократам не потрібен загальнонаціональний політичний крах республіканців, їм достатньо виграти кілька десятків конкурентних округів. Саме тут діє головне правило американської політики: вибори до Конгресу виграються не цілою країною одразу, а окремими округами. Республіканцям допомагає перерозподіл виборчих округів, який покращив їхні позиції. Але це не гарантія.
Будь-яка хвиля невдоволення президентом перш за все вдарить по Палаті представників. Причини можуть бути різноманітними: інфляція, вартість бензину, міграція, державні витрати, зовнішня політика чи втома від влади. Американському виборцю не потрібно чекати наступних президентських виборів, щоб висловити своє ставлення до Білого дому. Він може зробити це, поставивши іншу позначку в бюлетені.
У демократів з’являється головна зброя – мотивація. Останні праймеріз показали, що їхній електорат здатний демонструвати високу політичну активність. Республіканцям було б помилкою це ігнорувати.
Однак розмови про неминучу перемогу демократів виглядають дещо передчасними. Америка залишається країною, розділеною майже навпіл. Долю більшості вирішить відносно невелика кількість справді конкурентних округів. І там багато залежатиме вже не від загальнонаціональних гасел, а від конкретних кандидатів.
Коли долю більшості можуть визначити 10 чи 20 округів, то одна невдала кандидатура може коштувати партії місця. Скандал, невдала заява, слабка кампанія чи внутрішній конфлікт, і… безпечний округ перетворюється на поле бою. Республіканцям важливо не плутати ідеологічну лояльність з електоральною ефективністю. Можна бути ідеальним кандидатом для партійних праймеріз і абсолютно невідповідним для загального голосування. А саме виборці, які вагаються, визначатимуть долю 2026 року.
У Сенаті становище республіканців значно комфортніше. Навіть за сильної кампанії демократів їм доведеться одночасно конкурувати в кількох штатах із абсолютно різною політичною культурою. Сенатора обирає весь штат, а не окремий округ. Тому кандидат повинен звертатися не лише до партійної бази, а й до значно ширшого електорату.
Республіканці мають непрості перегони, але математично Сенат сьогодні виглядає для них надійнішим за Палату представників. Звідси виникає, мабуть, найреалістичніший сценарій 2026 року: демократи здобувають Палату представників, а республіканці зберігають Сенат. Для Трампа це буде політичним ударом, але не катастрофою. Республіканський Сенат збереже величезний вплив на кадрові призначення та зможе блокувати значну частину ініціатив демократичної Палати. Демократи, у свою чергу, отримають потужний інструмент для розслідувань, слухань та тиску на адміністрацію. І вибори 2026 року фактично стануть прологом до кампанії 2028 року.
Але республіканці можуть утримати обидві палати. Списувати їх із рахунків було б не менш помилково. Якщо економічна ситуація покращиться, настрій виборців стане позитивнішим, республіканський електорат забезпечить високу явку, а партія уникне провальних кандидатур у конкурентних округах, то республіканці здатні зберегти обидві палати. Їм зовсім не обов’язково вигравати з великою національною перевагою. Американська політична система влаштована так, що долю влади часто вирішують невеликі групи виборців в обмеженій кількості штатів та округів.
Найнебезпечніша помилка республіканців – припустити, що результат президентських виборів автоматично повториться за 2 роки. Чи не повториться. На президентських виборах людина обирає лідера країни. На проміжних виборах він часто голосує за те, щоб цей лідер отримав більше або менше влади. Саме тому 2026 рік стане для Трампа своєрідним політичним референдумом. Якщо республіканці втратять Палату представників, демократи назвуть це відмовою країни від курсу Трампа. Якщо ж збережуть обидві палати, то Білий дім отримає набагато сильніший аргумент, мовляв, американці вирішили зберегти команді Трампа контроль над Вашингтоном.
США знову можуть вибрати не переможця, а баланс. Тому я б з обережністю ставився до прогнозів про неминучу “демократичну хвилю” або новий республіканський тріумф. Америка надто поляризована для легких перемог. Історія справді говорить на користь партії, яка перебуває в опозиції до Білого дому. Але історія не голосує, а голосують конкретні люди в конкретних штатах та округах.
У республіканців є сильні позиції в Сенаті, переваги після перерозподілу округів та теми, які залишаються привабливими для значної частини американців: насамперед міграція, безпека, податки та регулювання. Демократи мають іншу зброю: можливість перетворити проміжні вибори на голосування за президента, якого формально немає в бюлетені.
Тому найімовірніший результат може виявитися незручним для обох партій: демократи отримують Палату представників, республіканці утримують Сенат, а Вашингтон повертається до розділеної влади. І тоді розпочинається новий цикл взаємних блокувань, розслідувань, бюджетних криз та підготовки до 2028 року.
Для Дональда Трампа 2026 рік стане перевіркою не того, наскільки голосно він переміг у 2024 році, а того, наскільки його політичний проект здатний пережити перші 2 роки власного правління. А це вже зовсім інший іспит.
Юрій ВАНЕТИК, адвокат, політичний стратег, член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції West Support, старший науковий співробітник Claremont Institute (Каліфорнія, США)
Інформація підготовлена на основі матеріалів: politeka.net