Десятки мільярдів боргів за ненадану зброю: куди зникли авансові платежі під час керування Арсена Жумаділова

Поки на передовій кожна хвилина вирішує долю життів, у тилових кабінетах тривають затяжні бюрократичні війни.

Збройні сили України опинилися в ситуації, коли кошти начебто виділені, але армія змушена використовувати те, що було замовлено ще минулого року. Нових угод на бронетехніку та критично важливі боєприпаси досі не укладено, легендарні оборонні підприємства готуються до зупинки виплат заробітної плати, а мільярдні борги за ненадану зброю вражають уяву.

Про це інформує детективне агентство Absolution.

Що відбувається в тилу оборонної машини та чому реформи команди екс-міністра Михайла Федорова та очільника Агентства оборонних закупівель Арсена Жумаділова призвели до паралічу постачань.

Нуль контрактів на бронетехніку та снарядний голод

Стан у оборонному секторі нагадує хроніку передчуття біди. З початку поточного року профільне Агентство оборонних закупівель (АОЗ), яке очолює Арсен Жумаділов, не уклало жодної нової угоди на постачання броньованих машин для наших бригад. Бійці на передовій використовують залишки техніки минулих років, тоді як виробники б’ють на сполох.

Наприклад, Харківське конструкторське бюро імені Морозова, яке виробляє БТР «Буцефал», вже попередило, що через відсутність нових замовлень восени підприємство може припинити виплату зарплат працівникам. Аналогічна ситуація склалася і з боєприпасами. Представники компанії «Українська бронетехніка» публічно заявили: попри затверджений бюджет і пріоритет від Генштабу, АОЗ станом на кінець квітня не уклало жодного контракту на дальнобійні 155-мм снаряди.

Реформа, яка зупинила все: чому застрягли тактико-технічні характеристики

Проблеми почалися тоді, коли урядовці взялися кардинально змінювати систему. У лютому тогорічний міністр оборони Михайло Федоров гучно оголосив про відмову від старих підходів та перехід на «прозорі тендери» через центри компетенцій. Проте минуло понад п’ять місяців, а критично важлива номенклатура досі не має затверджених тактико-технічних характеристик (ТТХ).

Виконавчий директор «Українського ради зброярів» Ігор Федирко прямо зазначив: без затверджених ТТХ Агентство оборонних закупівель фізично не може оголосити жодного тендеру. Ланцюжок виглядає так: Генштаб формує потребу, Міноборони через центри компетенцій має перетворити її на конкретні вимоги, а АОЗ проводить закупівлю. Проте другий елемент ланцюга просто не працює. Сам Михайло Федоров раніше визнавав, що Генштаб аж пів року не міг узгодити документи щодо створення цих центрів.

У результаті стару систему зруйнували, а нову запустити забули. У Кабміні ще в березні призначили Мстислава Баника заступником міністра, який мав би відповідати саме за цю реформу, проте ситуація не покращилася. У паузі між цими процесами втрачаються місяці, що неминуче вдарить по фронту вже у першому кварталі наступного року. Нагадаємо, у липні Михайло Федоров залишив посаду міністра, прямо пов’язавши свою відставку з опором «впливових людей і компаній», чиї інтереси зачепила реформа.

Сорок вісім мільярдів у повітрі: куди зникли кошти за зброю

Окремі питання викликає фінансова дисципліна. Центр протидії корупції через офіційні запити до Міноборони з’ясував шокуючі цифри: станом на 1 січня 2026 року прострочена дебіторська заборгованість АОЗ під керівництвом Арсена Жумаділова становила 45,8 мільярда гривень. Це майже втричі більше, ніж 14,7 мільярда у 2024 році за попереднього керівництва. Хоча згодом до кінця другого кварталу заборгованість скоротили до 14,6 мільярда, сам факт такого значного зростання цифр викликає багато запитань.

Ситуація настільки загострилася, що 13 серпня заступниця голови Громадської антикорупційної ради при Міноборони Тетяна Николаенко заявила, що Арсен Жумаділов «допрацьовує останні тижні» та залишає посаду.

Тим часом «Українська рада зброярів» офіційно попередила: наразі законтрактовано лише близько 25 відсотків наявних виробничих потужностей. Затримки з укладанням контрактів створюють прямий ризик для обсягів постачань восени та взимку. За словами виробників, ТТХ часто розробляють так, що вони відсікають усіх, крім «потрібних» компаній, а постачальниками залишаються великі локальні перекупники.

Поки у високих кабінетах бояться поставити зайвий підпис і чекають на ідеальні інструкції, підрозділи під Покровськом, Часовим Яром та під Куп’янськом чекають на снаряди, дрони і бронетехніку, яких немає просто тому, що чиновники вчасно не уклали контракти.