Зруйновані укріплення Львова: історія фортифікацій, що зникали століттями

01.04.2016 5783 FacebookTwitterPinterestWhatsAppTelegram

“Лінія Беренса”: Забуті Фортифікації Львова

1777 року австрійська влада ухвалила рішення про демонтаж фортифікаційних споруд Львова, що призвело до поступового зникнення оборонних валів під міською забудовою. Ті нечисленні оборонні елементи, що збереглися до наших днів, викликають особливий інтерес: про них знають, намагаються зберегти та з радістю презентують гостям міста.

Натомість про «лінію Беренса» згадують переважно фахівці-історики. Вони досліджують її залишки, порівнюючи давні картографічні матеріали з актуальною конфігурацією міських кварталів, напрямками вулиць та особливостями ландшафту. Протягом століть потужні захисні мури були розібрані, рови засипані, а кам’яні частини бастіонів або повністю ліквідовані, або ж на їхньому місці зведено сучасні будівлі.

План Львова Адальберта Карасека 1807р. На схід від середмістя зафіксовано «лінію Беренса»

Історичний Контекст та Поява “Лінії Беренса”

Протягом XVII століття у Львові робилися неодноразові, але невдалі спроби охопити передмістя зовнішньою системою бастіонних укріплень. Лише безпосередня загроза повторного турецького вторгнення спонукала короля Яна ІІІ Собеського наказати розпочати будівництво четвертої лінії оборони міста. За ініціативи містян та передміщан, за сприяння королівської адміністрації, було розроблено декілька проектів нових укріплень (до сьогодні збереглися три: Фридерика Ґетканта, Яна Беренса та Сіра Десро).

Зрештою, було прийнято рішення про реалізацію комплексу земляних бастіонних фортифікацій, розробленого у 1674 році комендантом міста Яном Беренсом. Після їх завершення мали бути остаточно сформовані чотири оборонні лінії Львова. Відомо, що полковник Ян Беренс обійняв посаду військового коменданта Львова після Яна Кжановського. Під керівництвом коронного гетьмана Станіслава Яблоновського він займався укріпленням міста, яке зазнало нападу турків у 1672 році.

План фортифікації Львова Яна Беренса. Кінець XVII ст.

Архітектурні Особливості та Впливи

На момент зведення нових споруд Яном Беренсом, навколо середмістя вже існували три оборонні лінії. Проєкт Беренса не передбачав змін до першої та другої ліній (високого та низького мурів). Третю лінію планувалося модифікувати із західного та південного боків. Також передбачалося прорізати нові ворота у мурах з боку Низького Замку та у Фарській бастіоні. Вали, насипані Беренсом, мали утворити четверту та п’яту лінії оборони. Проект базувався на принципах старо- та ново- голландських бастіонних систем. Елементами першої системи є використання передвалу та форма чола бастіонів, що дозволяє вести вогонь з барбаканів та куртинів. Вплив другої системи виявився у кам’яному облицюванні бастіонів та формі барбаканів, що дозволяла розмістити додаткові артилерійські установки. Оригінал проекту зберігається у Львівському історичному музеї.

План-реконструкція львівських укріплень XVII ст., накладений на сучасну підоснову

Згідно з проектом Беренса, планувалося інтегрувати Високий Замок та низку укріплених приміських монастирів (кармеліток босих, кармелітів босих, кларисок, кармелітів взутих) в єдиний оборонний комплекс. Лінія укріплень мала проходити впритул до міських фортифікацій зі східного боку. Загальна траса оборонних споруд починалася б від південно-східного крила Високого Замку, прямувала б на південь, охоплюючи Галицьке передмістя, далі вздовж лівого берега Полтви вздовж середмістя до Низького Замку. Потім лінія мала пройти частиною Краківського передмістя (ймовірно, посередині Староринкової площі) і завершитися біля західного крила Високого Замку.

Костел Матері Божої Громничної та монастир кармеліток босих – один з укріплених монастирів, що мали входити до системи фортифікацій. Фото поч. ХХ ст.

Реалізація та Незручності

З усього запланованого, вдалося реалізувати лише насипання валу через Галицьке передмістя в період 1678-1682 років. Цей вал простягався від монастиря кармелітів босих (сучасна церква Святого Михаїла) до монастиря кармелітів взутих (розташованого на тодішній вул. Князя Романа). Загальна довжина укріплених фортифікацій становила приблизно 1770 метрів, а ширина основи головного бастіонного валу сягала близько 15 метрів.

Костел і монастир кармелітів босих – тепер Церква Святого Михайла. Кін. ХІХ ст.

Панорама Львова Франсуа Пернера 1772 р., на якій червоним позначено костел і монастир кармелітів взутих – закінчення збудованих фортифікацій «лінії Беренса»

Будівництво нових споруд завдало львів’янам чималих незручностей, а часом і матеріальних збитків. Довелося зносити кілька приміських садиб та вилучати земельні ділянки. Однак такі заходи були передбачені нормативами: мешканці передмістя зобов’язані були, за необхідності, звільняти свої ґрунти від забудов на відстань до 400 ліктів (приблизно 240 метрів) від міського муру. Львівський хроніст Ян Томаш Юзефович описав ці події, додавши критичні коментарі (ймовірно, будівництво зачепило й його маєтки).

Ймовірно, необхідність подальшого знесення будівель, недостатня відповідність плану місцевому рельєфу та брак фінансування стали причинами призупинення робіт.

Костел кларисок під час перебудови, поч. ХХ ст.

Вплив на Міську Структуру

Будівництво «лінії Беренса» також зумовило необхідність реорганізації тодішньої вуличної мережі. Система укріплень задала напрямок низці майбутніх вулиць у прилеглих кварталах. Наприклад, бастіон перегородив вулицю Темричівську (нині Пекарська), що призвело до її сучасного вигляду – спочатку вона була прямою і починалася безпосередньо від площі Митної. Згодом з’явилися вулиці Вузька (вздовж куртини валу), нинішня Академіка Філатова (над ровом) та паралельна вулиця Вітвера (уздовж рову).

Ідентифікація Залишків та Їх Доля

Фахівці здійснили спробу ідентифікувати бастіони «лінії Беренса». За їхніми припущеннями, бастіон №1 був зведений на ділянці між сучасними вулицями Максима Кривоноса та Гуцульською. Другий бастіон розташовувався приблизно між вулицями Миколи Лисенка та просвіти, перед укріпленням монастиря кармелітів босих. На відстані 90 метрів на південь було збудовано бастіон №3 – сьогодні на його місці знаходиться двір обласної державної адміністрації. Залишки фортифікацій були повністю знищені на початку 1980-х років під час будівництва гаражів облвиконкому – зберігся лише фрагмент лівого барбакана.

Перспектива на місце за львівською облдержадміністрацією, де колись проходила «лінія Беренса»

Відповідно до проекту, на захід від бастіону №5 мав розташовуватися обрив укріпленої лінії з додатковим Г-подібним проїздом. Орієнтовно за 90-100 метрів від залому у валу знаходилася Галицька в’їзна брама.

Четвертий бастіон добре ідентифікувався на ділянці сучасної вулиці Павла Римлянина, доки у 1980-х роках у подвір’ї будинків №3 і №5 не було знищено фрагмент його лівого фронтального боку під час будівництва бомбосховища. До 2001 року тут можна було оглядати лівий барбакан (без стоку), доки його не закрила новобудова.

Фрагмент оборонного валу у внутрішньому дворику будинку за адресою вул. Вузька, 8

Подвір’я будинку на вул. Вузька, 6 – тут до старого муру прибудовані комірки для вугілля

Натомість залишки бастіону №4 тепер частково приховані новобудовою на вул. Павла Римлянина.

Заштукатурений фрагмент муру на вул. Вузькій, 8

Галицька брама, розташована недалеко від валу. Навпроти неї – костел кларисок. Фото кін. ХІХ ст.

Натомість фрагменти барбакана тепер можна побачити лише з іншого боку — у внутрішніх двориках будинків №6 та №8 на вулиці Вузькій. Ці будинки, споруджені на замовлення Генрика Богдановича у 1910–1911 роках, частково зведені на залишках валу.

Христина БАЗЮК

Джерела:

• http://azov-academy.ucoz.org/
• https://uk.wikipedia.org

• uk.wikipedia.org
• http://azov-academy.ucoz.org/
• http://old.lviv.ua/
• http://lviv-format.livejournal.com/

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Цей матеріал є цінним для всіх, хто цікавиться історією Львова та його фортифікаційною спадщиною. Він розкриває маловідомі факти про «лінію Беренса», її історію, архітектурні особливості та сучасний стан. Особливо корисною інформація буде для краєзнавців, істориків та туристів, які прагнуть глибше зрозуміти минуле міста.

Подробиці можна знайти на сайті: photo-lviv.in.ua