Знайдено забутий театр Львова: розкриваємо таємниці старовинної будівлі

Історична перлина Львова: Невідома театральна будівля на вулиці Стефаника

Львів завжди був осередком театрального мистецтва, пропонуючи містянам та гостям міста чимало знакових культурних локацій. Хоча такі театри, як Львівська національна опера, Театр ім. М. Заньковецької (колишній Театр Скарбека) чи Львівський академічний драматичний театр ім. Лесі Українки, знайомі кожному, мало хто здогадується, що в будинку за адресою вулиця Стефаника, 10, колись вирувало театральне життя.

вул. Стефаника, 10, 2017 р.

Трансформація Кам’яниці на Театральну Сцену

Кам’яниця під номером 10 на тодішній вулиці Оссолінських зазнала капітальної перебудови у 1911-1912 роках, коли за проектом архітектора Альфреда Захаревича її адаптували саме для театральних потреб. Вхід до зали здійснювався через елегантний двоарковий портал, оздоблений чорним мармуром, та довгий вестибюль, прикрашений театральними масками, створеними Зиґмунтом Курчинським. Сама театральна зала, що мала балкон, вражала розписами Фелікса Виґживальського. Цей затишний камерний простір, розрахований приблизно на 300 глядачів, включав партер та балкон по периметру, що дозволяло комфортно розмістити всіх шанувальників мистецтва.

Вул. Стефаника, 10, 2017 р.

Літературні Товариства та “Малий Театр”

Відразу після відкриття, приміщення стало місцем збору літературно-художнього товариства «Hades» під керівництвом відомого польського журналіста та письменника Корнеля Макушинського. На другому поверсі оселилася українська «Академічна громада» Львова.

Театральні маски у вестибюлі. Вул. Стефаника, 10, 2017 р. З вечора тут працював танцювальний салон «Tabarin», де відвідувачі могли запалювати під ритми фокстроту, танго, тустепу, а також новітнього чарльстону. У 1913 році в будинку почав свою діяльність “Малий театр”, який доволі швидко завоював прихильність львів’ян. Репертуар театру включав такі постановки, як «Жінка з перла» Ю. Германа, «Хата…» М. Цески, «Ситуація з драмату» Горчинського, «Інтруз» М. Метерлінка, «Відвідини» А. Висоцького, «Жиди» Т. Бернальда, а також твори М. Буркхарда «Посполита жінка» та «Він і його брат». Для юної аудиторії була представлена п’єса «Зернятко» Я. Бабіцького. На жаль, з початком Першої світової війни цей театр припинив своє існування.

Віконечко каси. Вул. Стефаника, 10, 2017 р. Віконечко каси. Вул. Стефаника, 10, 2017 р.

Театр Водевілів та Міжвоєнний Період

У 1918 році, за сучасною адресою вул. Стефаника, 10, розпочав роботу “Театр водевілів”. Попри певні побутові незручності, зокрема відсутність опалення, заклад користувався значною популярністю. На його сцені виступали як майстри оперети з Великого міського театру та довоєнних кабаре, так і молоді таланти. Типовий репертуар складався з двох коротких комедій та оперети чи водевілю, іноді доповнюючись солістичними виступами. У 1920 році “Театр водевілів” був перейменований на Фронтовий театр Малопольського відділення армії добровольців, що спеціалізувався на виїзних виставах для фронту. Протягом 1920-1930-х років у будинку діяли:
• Польськомовний літературний театр «UL» («Вулик») та однойменний кінотеатр.
• Українські театри «Труд» та «Цвіркун». Вул. Стефаника, 10, 2017 р. Вул. Стефаника, 10, 2017 р. Театр «Цвіркун» розпочинав свої вистави о 19:30, пропонуючи глядачам актуальний репертуар: скетчі, пісні, танцювальні номери. На жаль, у 1936 році театр припинив свою діяльність. Наприкінці 1930-х і до початку Другої світової війни в будинку також функціонували Учительська крайова спілка та фабрика фортепіано Міхала Шкельського. Вул. Стефаника, 10, 2017 р. Вул. Стефаника, 10, 2017 р.

Радянський Період та Нове Життя

За радянських часів приміщення втратило своє театральне призначення. У 1950-х роках тут функціонував клуб дозвілля «Львівгазу», а з 1960-х по 1980-ті – Будинок культури будівельників. Тоді ж було створено новий вхід до будинку за адресою вул. Стефаника, 16а. На сусідніх будівлях з’явилися мозаїки «Львівські будівельники» та «Не забудьте пом’янути». вул. Стефаника, 16а (фото https://explorer.lviv.ua/) У 1960-х роках на подвір’ї будинку діяв танцювальний майданчик, відомий як «Газ», де до 1970-х проводилися «Вечори танцю». Тоді ж Богдан Муж заснував ансамбль бального танцю «Полонез-72» (пізніше — Танцювальний клуб «Естет»). До 1990-х років тут також діяли Молодіжний театр пантоміми, хореографічний ансамбль сюжетного танцю та цирк «Юність», серед інших творчих колективів. Мозаїка “Не забудьте пом’янути” (фото https://explorer.lviv.ua/)

Новітня Історія

На початку 1990-х років, через брак фінансування, діяльність клубу фактично припинилася. Приміщення почали орендувати під нічний клуб «Газ», що призвело до погіршення його стану. Однак, у 1990-х роках, соліст Львівської Національної опери ім. С. Крушельницької, заслужений артист України Олег Петрик започаткував тут школу танцю. Він відремонтував приміщення, адаптувавши їх для хореографічних потреб. Згодом ця школа стала навчальним підрозділом кафедри режисури та хореографії Львівського національного університету імені І. Франка. Софія ЛЕГІН Джерело:

1. Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів: “Апріорі”, 2009
2. Мельник І. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Апріорі, 2012
3. Плахотнюк О.А. Театральний заклад на вулиці Осслінських (місто Львів). Режим доступу – http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/1/34.pdf

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття є чудовим історичним екскурсом для мешканців та гостей Львова, які цікавляться культурною спадщиною міста. Вона розкриває маловідомі сторінки історії однієї будівлі, що свого часу відігравала значну роль у театральному житті Львова. Інформація про різні колективи, архітектурні особливості та зміни призначення приміщення робить матеріал надзвичайно цікавим для краєзнавців та поціновувачів історії.

Інформація підготовлена на основі матеріалів: photo-lviv.in.ua