Збережений шедевр: Павільйон Крайової виставки дивом дійшов до наших днів

Сторінки історії Львова: Яскравість Загальної Крайової виставки 1894 року та доля її перлин

18. 02. 2016 5796 Facebook X Pinterest WhatsApp Telegram

Грандіозна подія, що назавжди вписалася в історію Галичини

5 червня 1894 року, у мальовничих просторах парку Кілінського, нині відомого як Стрийський парк, було відкрито Загальну Крайову виставку. Ця подія, приурочена до 100-річчя повстання Тадеуша Костюшка, без перебільшення стала однією з найвидовищніших у всій історії Галичини.

Вхід на Крайову виставку 1894 року. Деякі будівлі були зведені за участі Боубліка. На території виставки було зведено 130 павільйонів, які, відповідно до спеціалізації, розподілили на 33 секції. Лише три монументальні споруди витримали випробування часом: Палац Мистецтв, “Рацлавицька Панорама” та Водонапірна вежа. Сьогодні детальніше зупинимося на “Рацлавицькій панорамі” та ротонді, де вона була розташована.

Ротонда «Рацлавицької панорами», 1904 рік.

«Рацлавицька панорама»: Символ патріотизму та мистецької майстерності

Ротонда, де розміщувалася «Рацлавицька панорама», була не лише архітектурним центром виставки, а й важливим символом польського патріотизму. Вона демонструвала силу та цілісність польських земель, присвячена сторіччю славетної Рацлавицької битви 1794 року. Ідея створення цього масштабного полотна належить художнику Яну Стики. Над цим мистецьким викликом також працювали визначні майстри свого часу: Войцех Коссак, Тадеуш Попель та Зигмунт Горґолевський, залучивши цілу команду асистентів.

Войцех Коссак за роботою над Рацлавицькою панорамою, 1894 рік.

Технічні деталі велетенського полотна

Підготовчі роботи над панорамою тривали з 1892 по 1893 роки. Міська рада Львова офіційно замовляла це полотно. Для нього з Бельгії доставили десять рулонів вітрильного полотна розміром 10 на 15 метрів, які зшили на спеціальному металевому каркасі від віденської фірми Gridl. На ґрунтування полотна використали 750 кілограмів фарби. Офіційне завершення робіт над картиною відбулося 28 травня 1894 року. Полотно має циліндричну форму, що ідеально пасувало до ротонди. З’єднання фрагментів було виконано таким чином, аби шви були непомітні. Довжина твору вражає — 114 метрів, висота — 15 метрів. У центрі композиції тріумфально зображений Тадеуш Костюшко. Фрагмент «Рацлавицької панорами», 1923-1926 рр. Фрагмент «Рацлавицької панорами», 1923-1926 рр. Фрагмент «Рацлавицької панорами», 1923-1926 рр. Фрагмент «Рацлавицької панорами», 1923-1926 рр. Фрагмент «Рацлавицької панорами», 1923-1926 рр. Фрагмент «Рацлавицької панорами», 1923-1926 рр. Фрагмент «Рацлавицької панорами», 1923-1926 рр.

Архітектурна перлина: Ротонда «Рацлавицької панорами»

Спеціально для експозиції панорами було збудовано ротонду за проєктом архітектора Людвіка Рамульта. Це була вражаюча металева конструкція, що складалася з 16 опор, утворюючи в плані правильний шістнадцятигранник, увінчаний купольним дахом. Зовнішні стіни будівлі прикрашав декор у ренесансному стилі. Діаметр ротонди сягав 40 метрів, висота — 18 метрів. Вхід до павільйону «Рацлавицької панорами», 1928 рік. Над входом красувався напис «Raclawice». Позаду будівлі пролягала залізнична колія, що вела від станції Персенківка (розібрана у 1960-х роках, її залишки стали частиною сучасної Дитячої вузькоколійної залізниці). Щоб оглянути полотно, відвідувачам потрібно було піднятися на внутрішній оглядовий майданчик. 8 вересня 1894 року, під час відвідин Крайової виставки, імператор Франц Йосиф І особисто оглянув монументальне полотно. Павільйон «Рацлавської панорами», 1930 рік.

Реставрація та переміщення: Історія збереження шедевру

У 1917 році, після ухвалення архівно-музейною комісією, «Рацлавицьку панораму», яка зазнала значних пошкоджень під час воєнних дій, було передано під опіку Національної галереї. У 1928 році розпочалися масштабні реставраційні роботи під керівництвом М. Гарасимовича. Художники Адам Стика, Войцех Коссак та Зигмунт Розвандовський висловлювали занепокоєння щодо підбору фарб та виконання робіт, але проєкт успішно завершили. У 1932 році виникла пропозиція від польської громади Чикаго щодо демонстрації полотна там. Хоча львівська фірма Л. Матковського запропонувала детальний план пакування та транспортування, у пресі здійнявся скандал через побоювання, що така мандрівка може знищити шедевр. Ротонда «Рацлавицької панорами», 1935 рік. Панорама зазнала серйозних пошкоджень під час бомбардування Львова у 1944 році. Після консервації її демонтували та зберігали в Бернардинському монастирі. У 1946 році полотно перевезли до Вроцлава (Польща), де після тривалої реставрації воно знову стало доступним для огляду у 1985 році. Віртуально ознайомитись з “Рацлавицькою панорамою” можна за посиланням: PANORAMA RACŁAWICKA.

Доля ротонди: Від мистецького центру до спортивного корпусу

Сама ротонда також була сильно пошкоджена під час Другої світової війни. Після тривалого перебування в руїнах, наприкінці 1960-х років, її ґрунтовно відремонтували та переобладнали на спортивний корпус Львівського політехнічного інституту (нині Національний університет «Львівська політехніка»). Реконструкція та зміна функціонального призначення призвели до втрати автентичного вигляду будівлі. Відмінність у кількості граней (з 16 до 12) свідчить про заміну оригінальної несучої конструкції. Сучасна форма даху також відрізняється від історичної. Єдиним елементом, що зберіг свою автентичність, є даховий барабан зі шпилем. Кафедра фізичного виховання Національного університету «Львівська політехніка», 2016 рік. Кафедра фізичного виховання Національного університету «Львівська політехніка», 2016 рік. Кафедра фізичного виховання Національного університету «Львівська політехніка», 2016 рік. Кафедра фізичного виховання Національного університету «Львівська політехніка» (вид з вул. У. Самчука), 2016 рік. Кафедра фізичного виховання Національного університету «Львівська політехніка» (вид з вул. У. Самчука), 2016 рік. Наслідком реконструкції стало повне зникнення зовнішнього декору. Замість глухих простінків між опорами з’явилися світлопрозорі фасади, головний вхід перенесли. Єдиним елементом, що зберіг історичну схожість, є даховий барабан зі шпилем. Софія ЛЕГІН Джерела: 1. Бабій С. Архітектурний комплекс міжнародних східних торгів у Львові: Історія, проблеми збереження. 2. Сулим Б. Феномен Крайової виставки в Галичині 1894 року: Історичний огляд. – Львів: Поллі, 2007. 3. Філевич Н. Львівська галерея мистецтв. Хроніка 1907-1947. Львів, 2007. 4. http://www.wikiwand.com/uk/Рацлавицька_панорама 5. https://polona.pl/

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття занурює читача в захопливу історію однієї з найзначніших подій у Львові кінця XIX століття – Загальної Крайової виставки. Вона не лише розповідає про масштаб та значення виставки, але й детально досліджує долю її архітектурних і мистецьких шедеврів, зокрема «Рацлавицької панорами» та ротонди, в якій вона експонувалася. Це цінний матеріал для всіх, хто цікавиться історією Львова, архітектурою та мистецтвом, надаючи глибоке розуміння культурної спадщини міста та її збереження.

За даними порталу: photo-lviv.in.ua