Історичний Еволюційний Шлях Залізничної Уніформи: Від Галичини до Світу

16. 05. 2023 3833

Залізничники в Стрию під час війни

Початок Залізничної Епохи та Формування Службового Стилю

13 листопада 1847 року в Галичині було відкрито першу залізницю, яка з’єднала Краків із Явожно. Ця подія знаменувала початок нової ери, а разом з нею виникла потреба у візуальному розрізненні працівників залізниці. Вже того ж року було запроваджено «Закон про поліцію залізниць» (Eisenbahn-Polizeigesetz, 1847), який вимагав від усіх причетних до роботи “Демона руху” носити чітко впізнавану уніформу або спеціальні відзнаки. Через десять років, у 1857 році, було розроблено загальнодержавний регламент, який чітко нормував службовий однострій, наслідуючи військові зразки, що стало важливим кроком у формуванні службової дисципліни. З моменту запуску залізниці з’явилася гостра потреба в забезпеченні розрізнювальними знаками та форменим одягом осіб, відповідальних за:

• Перевірку законності проїзду та дотримання черги.
• Надання інформаційних послуг.
• Відкриття та закриття дверей вагонів.
• Розподіл місць.
• Оголошення станцій.
• Підтримання порядку у вагонах та на прилеглих територіях.
• Подачу сигналів на шляхах руху потягів.

Згідно з § 15 «Правил експлуатації залізниці» (Eisenbahnbetriebs-Ordnung, 1851), персонал, який займався охороною залізниць або безпосередньо взаємодіяв з громадськістю, зобов’язаний був завжди носити форму або спеціальний службовий знак. Протягом перших років кожна залізнична адміністрація самостійно замовляла відповідний одяг за погодженням з державним наглядовим органом. Спочатку уніформу могли дозволити собі лише ті, хто безпосередньо контактував з пасажирами, і вона була майже однаковою для всіх залізниць.

Джироламо Франческіні (1820-1859).

Еволюція Загальнодержавного Регламенту: Від Франческіні до Нових Вимог

Зовнішній вигляд службовців завжди був під пильною увагою. Яскравим свідченням цього є єдиний регламент, запроваджений у 1857 році для всіх австрійських залізниць, який залишався чинним до 1891 року. Розпорядженням Міністерства торгівлі від 3 квітня 1857 року, що базувалося на найвищій імператорській резолюції від 14 березня 1857 року, було вперше уніфіковано опис форменого одягу залізничників. Ці норми доповнювалися детальними ілюстраціями зразків обмундирування, створеними директором-костюмером цісарсько-королівського Віденського придворного театру Джироламо Франческіні (1820-1859). Ознайомитися з ними могли всі охочі в крайових управліннях, дирекціях залізниць та безпосередньо в автора.

Титульна сторінка альбому Джироламо Франческіні.

Опис Мундира для Чиновників (Beamte)

Кітель (Uniformrock): темно-синього кольору, з коміром та вилогами з того ж матеріалу. Комір помірно заокруглений спереду по діагоналі на один дюйм. Кітель внизу прилягає до стегон і застібається на два ряди ґудзиків з ініціалами залізничної компанії. Ряди ґудзиків розташовані не по прямій лінії, а навскіс від низу до верху проти пахви. Підкладка темно-синього кольору, а по всіх краях та шву коміра проходить облямівка (passe-poil) з помаранчево-жовтої тканини.

Капелюх (Hut): з фетру чорного кольору. Поля облямовані чорною шовковою стрічкою, прикрашені чорним шовковим бантом (Cocarde) і петлею шириною в дюйм. Замість ґудзика петля капелюха завершується срібним вишитим крилатим колесом. Подібні крилаті колеса, вишиті сріблом, розміщувалися у двох кутах капелюха замість розеток.

Холодна зброя: шпага.

Знаки розрізнення (Distinktonszeichen): вишиті сріблом на манжетах і комірі відповідно до шести класів.

Чиновники залізниці 4, 5 і 6 категорії

Штани (Beinkleid): темно-синього кольору.

Жилет (Weste): з гладкої чорної шовкової тканини, з низьким коміром-стійкою та рядом гладких білих ґудзиків.

Аксесуари: рукавички з білої шкіри та чорна шовкова краватка.

Кепі (Kappe): чиновники всіх рангів носили кепі синього сукна зі срібною облямівкою.

Чиновники у зимовому одязі.

Пальто (Paletot): з темно-синього сукна з темно-синьою підкладкою. Комір оброблений чорним оксамитом. Краї пальто облямовані помаранчево-жовтим.

Вимоги до Службового Одягу Слуг (Diener)

Службовий кітель і штани: для слуг I, II, III та IV класів, а також кепі, підкладка, манжети та комір – волошкового кольору. Облямівка з помаранчево-жовтої тканини. Ґудзики з переплетеними ініціалами назв компаній.

Знаки розрізнення: на комірі у вигляді срібних смужок. Для слуг четвертого класу комір без смужок, лише з вишитими ініціалами назви компанії. Кепі слуг усіх класів мали крилате колесо замість розетки й помаранчево-жовту облямівку. Номери на кепі та рукавах вказували на приналежність до певних підрозділів.

Знаки розрізнення на комірах чиновників. Знаки розрізнення на комірах слуг.

Слуги п’ятого класу: носили блузу замість пальта.

Номерний щит для носіїв багажу: розміщувався на лівій руці. Це був блакитний овальний щит висотою 4 дюйми, шириною 3 дюйми, оздоблений оранжево-жовтою облямівкою та закріплений чорним ремінцем. Номер на щиті відповідав номеру на кепі.

Пальто для слуг: аналогічне до чиновників, але виконане з болотно-сірої тканини.

Горн: носився на плетеному шнурі товщиною 4 лінії, виготовленому з волошкового та оранжево-жовтого шовку або овечої вовни, що завершувався кулеподібними китицями відповідного кольору.

Зимовий одяг: хутро, валянки та хутряна шапка – на розсуд відповідного управління залізниці.

Слуги 3, 4 і 5 категорії в мундирах.

Однак, протягом тривалого часу станційні працівники мали лише службовий головний убір як єдиний елемент форми. Вищі посадовці з’являлися на офіційних заходах виключно у цивільному одязі, доповненому різними відзнаками, такими як кокарди, стрічки або невеликі срібні китиці. З самого початку уніформу отримував лише обслуговуючий персонал та частина чиновників.

Регламентація 1885 та 1891 років: Деталізація Класів та Відзнак

У 1885 році було вдосконалено форму чиновників залізниці згідно з розпорядженням міністерства торгівлі від 4 липня. Було запроваджено уніфікований мундир, який передбачав вісім класів для чиновників, один клас для аспірантів, три класи для нижчих чиновників та один клас для їхніх заступників.

Парадний кітель (Uniformrock): темно-синього кольору зі стоячим, помірно заокругленим коміром висотою 4 см. Два ряди по сім срібних ґудзиків. Облямівка помаранчево-жовта. Штани темно-сині; у 6-8 класах з облямівкою. Знаки розрізнення – розетки на комірі для державних залізниць та «обручки» для приватних, а також срібні нашивки на комірі, обшлагах і бічних швах штанів:

Кітель, сурдут та легкий сурдут зразка 1885 року

• 8 клас – одна срібна розетка (обручка)
• 7 клас – дві
• 6 клас – три
• 5 клас – галун шириною 3,3 см і золота розетка (обручка) на комірі, галун 3,3 см на рукавах і галун 2,6 см на бічному шві штанів
• 4 клас – те саме, що й у 5-го, плюс дві розетки
• 3 клас – те саме, що й у 5-го, плюс три розетки
• 2 клас – галун 3,3 см і золота розетка (обручка) на комірі, галун 5,3 см на вилогах рукавів і по два галуни 2,6 см, розділені облямівкою, на бічному шві штанів
• 1 клас – те саме, що й у 2-го, плюс дві розетки.

Капелюх: з чорного фетру, обшитий муаровою стрічкою, з чорною кокардою з правого боку. Для 1-5 класів – шість срібних джгутів (два центральних переплетені), для 6-8 класів – срібний галун. У кутах – срібні кокарди з гербами залізниць на чорному оксамитовому щиті.

Капелюх чиновників залізниці зразка 1885 року Кепі і кокарда чиновників залізниці зразка 1885 року

Пальто (Paletot): темно-синього кольору з чорним оксамитовим відкладним коміром. Два ряди по шість чорних рогових ґудзиків. Чорна краватка та білі рукавички.

Повсякденна форма: темно-синій сурдут з галунами на рукавах як знаками розрізнення, кепі, штани (влітку – світлих відтінків). Шпаги та капелюхи з повсякденним мундиром не носилися. Додатково дозволялося використання вільного сурдута.

Розетка і «обручка» на комір чиновників залізниці.

Аспіранти носили мундир 8 класу, але без розеток і галунів. Існували незначні відмінності й для інших категорій чиновників.

У 1891 році, з введенням єдиного мундиру для державних службовців, зазнав змін і однострій залізничників. Розпорядженням Міністерства торгівлі від 30 вересня 1891 року було скасовано попередні регламенти 1857 та 1885 років.

Парадна форма чиновників включала кітель і штани темно-синього (гранатового) кольору, капелюх, пальто, шпагу, краватку та рукавички. Розетки та галуни на комірі, вилогах рукавів і бічних швах штанів стали єдиними знаками розрізнення:

• 5 клас – золотий галун шириною 3,3 см і одна срібна розетка на комірі, галун 3,3 см на вилогах рукавів та 2,6 см на шві штанів.
• 4 клас – те саме, але з двома розетками на комірі.
• 3 клас – те саме, але з трьома розетками.
• 2 клас – галун 3,3 см і одна розетка на комірі, галун 5,3 см на вилогах рукавів, а на бічних швах штанів – два галуни по 2,6 см, розділені облямівкою. З помаранчевою облямівкою.
• 1 клас – те саме, що й у 2 класу, але з двома розетками.

Діаметр розеток – 1,7 см. На комірі також було розміщено гаптоване сріблом крилате колесо.

Сурдут службового мундиру чиновників залізниці доповнювався погонами довжиною 14 см. Ширина погонів варіювалася: 5,3 см для 1-2 класів, 3,3 см для 3-5 класів і 4,3 см для 6-8 класів. Розетки вказували на приналежність до певних рангів:

• Мундир 8 класу – 1 золота розетка
• 7 класу – 2 золоті
• 6 класу – 3 золоті
• 5 класу – 1 срібна
• 4 класу – 2 срібні
• 3 класу – 3 срібні діаметром 15 мм
• 2 клас – 1 срібна розетка діаметром 25 мм
• 1 клас – 2 срібні розетки 25 мм

Фердинанд Мацнер (1834-1905, Ferdinand Matzner) вперше фігурує у списках працівників залізничної майстерні у Перемишлі після 1876 р., як концепіст. У 1881 р. – концепіст 4 класу, з 1884 р. – концепіст 3 кл.
На фото Мацнер одягнутий у службовий сурдут темно-синього кольору зразка 1891 року. Погони вказують на приналежність до мундиру 7 класу. На столику кепі для чиновників залізниці з типовою емблемою під короною для державних залізниць.
Станом на 1893 р. він вже ад’юнкт і належить до 9 чиновницького рангу. З 1897 р. Мацнер ревідент обігрівальні в Перемишлі – це 8й ранг із платнею 1300 флоринів на рік. На початку століття він мав кілька нагород: Срібну медаль за хоробрість, Воєнну медаль, Бронзову Ювілейну медаль для збройних сил і Ювілейну медаль для чиновників. У 1903 р. Альманах цісарсько-королівських залізниць його вже не згадує. Погони до службового мундиру зразка 1891 року

Повсякденне кепі: аналогічне головному убору державних службовців, темно-синього кольору з дашком. Для державних залізниць – з двокрилим колесом під короною, для приватних – без корони. Для працівників, залучених до роботи з рухомим складом, було передбачено кепі червоного кольору.

Аспіранти носили уніформу 8 класу, але без будь-яких знаків розрізнення.

Шпага залізничників за регламентом 1891 року

Нижчі чиновники не мали права носити капелюх та шпагу.

Окремо було розроблено форму для слуг I–III класу: сурдут, штани та кепі волошкового кольору з помаранчевою облямівкою. Для служби на потягах передбачався плечовий шнур жовто-золотого кольору шириною 5 мм. На комірі розміщувалися розетки (від 1 до 3, відповідно до класу). Слуги IV класу мали лише емблему залізничників. Слугам призначалася блуза волошкового кольору з коміром-стійкою висотою 35 мм та кишенями з клапанами.

Погони чиновників залізниці зразка 1897 року

Новітні Зміни Перед Війною: Еволюція до 1914 Року

Наступні зміни у форменому одязі відбулися незабаром. Розпорядженням Міністерства залізниць від 16 липня 1897 року було передбачено запровадження нового мундиру протягом трьох років. Чиновник приватної залізниці у службовому мундирі 8 класу зразка 1897 року

Зміни торкнулися деталей, зокрема було вдосконалено погони для чиновників та форму кокард на кепі.

Залізничники в Стрию під час війни

Розпорядженням Міністерства залізниць від 11 травня 1902 року було розширено використання куртки для всіх категорій чиновників. Останні зміни перед Першою світовою війною були внесені 15 червня 1914 року.

Війна, безумовно, внесла свої корективи, але це вже інша історія.

директор Стрийського краєзнавчого музею «Верховина»

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття дає глибоке розуміння еволюції залізничної форми в Галичині та Австро-Угорській імперії, демонструючи, як дисципліна, ідентичність та службова ієрархія відображалися в одязі. Ця інформація буде надзвичайно корисною для істориків, краєзнавців, музейних працівників, а також для всіх, хто цікавиться історією транспорту та української культури. Вона дозволяє краще зрозуміти минуле та відчути зв’язок епох.

Інформація підготовлена на основі матеріалів: photo-lviv.in.ua