Українські націоналісти: від ОУН-УПА до співпраці з Антибільшовицьким блоком народів

27.05.2020 2505

Фрагмент гравюри художника, члена ОУН і УГВР Ніла Хасевича: «СССР – тюрма народів», 1948 рік

100-річчя від дня народження Слави Стецько в Україні пройшло майже непоміченим. Така ситуація не дивує, адже сьогодні в державі спостерігаються явні ознаки реваншу проросійських імперських сил, про що повідомляє Радіо Свобода.

Ярослава Стецько (Ганна Музика) (1920–2003) – український політик, громадський діяч, керівник ОУН(б), голова Антибільшовицького блоку народів (АБН)

Український націоналізм та російський імперський шовінізм

Ярослава Стецько була відомою націоналісткою, яка керувала бандерівською Організацією Українських Націоналістів (ОУН(б)), а згодом — Конгресом Українських Націоналістів (КУН). Натомість для пересічного українця, дезорієнтованого радянською, а нині — російською пропагандою, український націоналізм часто асоціюється з чимось негативним. На противагу цьому, російська імперська ідеологія, замаскована під «руський мир» з православною складовою, сприймається як позитивне явище.

Звідки ж громадянину України, який піддається такому впливу, знати, що український націоналізм не є ідеологією національної виключності, чого не можна сказати про російський націоналізм, точніше, російський шовінізм? Українські націоналісти, зокрема, виступали за співпрацю з різними народами, особливо у боротьбі проти імперських, шовіністичних режимів, таких як нацистський та більшовицький.

Діяльність Слави Стецько є яскравим прикладом цього. Вона очолювала не лише ОУН та КУН, але й Антибільшовицький блок народів (АБН), який протистояв радянському (фактично, російському) імперіалізму.

Ярослава Стецько і її чоловік Ярослав Стецько (праворуч) на конференції Антибільшовицького блоку народів (АБН). Тайвань, 1955 рік

Діяч ОУН Ярослава Стецько і президент Китаю Чан Кайші, 1962 рік

Значення Антибільшовицького блоку народів

Варто детальніше зупинитися на цій організації. Антибільшовицький блок народів (АБН) був заснований 21-22 листопада 1943 року за ініціативи бандерівської ОУН на таємній 1-й Конференції поневолених народів Східної Європи та Азії, що відбулася в селі Будераж на Рівненщині.

Вибір саме цього історичного села для проведення конференції та створення АБН не був випадковим. Регіон активно відвідувала Українська повстанська армія (УПА). Неподалік від Будеража, біля села Антонівці на Тернопільщині, знаходився табір Воєнної округи УПА «Волинь-Південь». Також звідси, поблизу села Гурби, у квітні 1944 року відбувся значний бій між загонами УПА та військами НКВС. Важливою була здатність УПА налагодити співпрацю з представниками інших народів у цьому регіоні.

Восени 1943 року українські повстанці звернулися з відозвами до узбеків, туркменів, казахів, башкирів, калмиків, удмуртів, волзьких татар, які потрапили в полон і служили німецькій армії. У відозвах закликали спільно боротися проти німецьких та московських імперіалістів, апелюючи до історичної пам’яті поневолених народів.

Документи з архіву СБУ Документи з архіву СБУ Документи з архіву СБУ Документи з архіву СБУ Документи з архіву СБУ

Звернення до волзьких татар містило такі слова: «Пригадайте, хто Ви були в минулому. Адже не завжди Ви були невільниками Москви. Адже були інші, щасливі часи татарського народу. Тремтіла Москва перед величністю Казанського, Астраханського і Касимівського ханств. Власником середньо-волзьких земель, рибних багатств, пухових промислів – був татарин, а не московський зайд».

Ці звернення мали наслідки. Наприклад, 29-30 вересня 1943 року до українських повстанців-націоналістів приєднався відділ азербайджанців із 160 осіб. У складі УПА з’явилися національні підрозділи народів Сходу.

Національний узбецький підрозділ при УПА-Північ, 1943 рік. Фото з архіву СБУ Документ із архіву СБУ Документ із архіву СБУ

Кремлівська пропаганда часто звинувачувала УПА в антисемітизмі. Проте в УПА, армії без держави, служили також євреї, зокрема багато хто з них працював лікарями, надаючи медичну допомогу повстанцям.

Лейба-Іцик Добровський («Валерій»), єврей, співробітник політичного відділу Штабу УПА на Волині. Був автором відомих звернень УПА до інших народів, зокрема – Азії і Кавказу – які служили в німецьких легіонах («Сыны Туркмении» , «Узбецкие аскеры» , «Таджики» та інші), а також публіцистичної праці «Як московський царизм підкорював народи». Був заарештований та засуджений на 10 років. Подальша доля невідома

Відомий серед них – Гірш Келлер, який за участь в УПА потрапив до сталінських таборів, а в 1954 році став одним із лідерів Кенгірського повстання – найбільшого повстання в ГУЛАГу.

Гірш Келлер

Наявність неукраїнців, зокрема євреїв, у лавах УПА на Волині підтверджує цвинтар біля табору Воєнної округи УПА «Волинь-Південь». Там ховали загиблих вояків, які не були місцевими. Після приходу радянської влади цвинтар було знищено. Однак роками хтось таємно приходив туди після Великодня, залишаючи поминальну їжу на понівечених могилах. Радянським спецслужбам так і не вдалося виявити цих людей. Це свідчить про глибоку моральність та гуманність українських націоналістів, які шанували «чужих» померлих, ризикуючи власним життям.

Гравюра художника, члена ОУН і УГВР Ніла Хасевича: «СССР – тюрма народів», 1948 рік

Повертаючись до АБН, варто зазначити, що на конференції 1943 року, де було засновано блок, були присутні представники 12 народів.

Конференція проходила в складних умовах конспірації. За інших обставин представництво могло бути ширшим. Учасники конференції розробили спільну платформу боротьби проти російського імперіалізму під гаслами «Свобода народам! Свобода людині!». Головною метою АБН було розчленування Радянського Союзу на незалежні національні держави.

Згодом, на конференції 16 квітня 1946 року в Західній Німеччині, АБН було реорганізовано. Очолив його один із провідних українських націоналістів – Ярослав Стецько.

У 1950-х роках до складу АБН, окрім українців, входили представники таких народів: албанці, білоруси, болгари, вірмени, грузини, естонці, козаки, латвійці, литовці, словаки, туркмени, угорці, хорвати, чехи.

З часом до блоку долучилися організації інших народів, які боролися проти радянського імперіалізму. Так, у 1970-х роках до АБН приєдналися представники організацій «За свободу В’єтнаму» та «Вільна Куба».

Конференція АБН і EFC. Лондон, 1982 рік. За столом праворуч Слава Стецько, виступає її чоловік – голова АБН і ОУН Ярослав Стецько Голова ОУН і АБН Ярослав Стецько (ліворуч) і віцепрезидент США Джордж Буш Бофон Антибільшовицького блоку народів Марки Антибільшовицького блоку народів, які були випущені до 40-річчя утворення АБН

Основна діяльність АБН була зосереджена на просвітницькій та інформаційній роботі. Це здійснювалося через періодичні та неперіодичні видання різними мовами. Найбільш відомим було двомісячне видання «ABN – Correspondence», яке спочатку виходило англійською, німецькою та французькою мовами, а згодом – лише англійською.

Видання АБН Видання АБН

Редагуванням цього двомісячника та інших видань АБН займалася Слава Стецько, яка вільно володіла багатьма мовами: англійською, французькою, німецькою, польською, іспанською, італійською, словацькою та білоруською. Чимало радянських «інтернаціоналістів» не могли похвалитися таким знанням мов, особливо такою «екзотичною», як білоруська. До речі, ці «інтернаціоналісти» фактично сприяли зникненню білоруської мови. Сьогодні в «ненаціоналістичній» Білорусі ця мова стала справжньою «екзотикою».

Після смерті свого чоловіка, Ярослава, Слава Стецько перейняла керівництво АБН.

Ярослава Стецько (Ганна Музика) (1920–2003) зі своїм чоловіком Ярославом Стецьком (1912–1986)

Антибільшовицький блок народів, безсумнівно, зробив свій внесок у розвал Радянського Союзу та формування незалежних держав на його уламках, включаючи Україну.

Враховуючи це, нинішні керівники держави мали б згадати Славу Стецько. Однак, як завжди, їм бракує часу на таких постатей. Боюся, що вони й надалі продовжують мислити стереотипами колишньої радянсько-російської імперії.

Петро КРАЛЮК
Голова Вченої ради Національного університету «Острозька академія», професор, Заслужений діяч науки і техніки України

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття розкриває маловідомі аспекти діяльності українських націоналістів, зокрема Слави Стецько, та їхню роль у формуванні антиімперських рухів, таких як Антибільшовицький блок народів. Інформація буде корисною для тих, хто прагне глибше зрозуміти історію України та боротьбу за її незалежність, а також для тих, хто цікавиться міжнародною антиколоніальною діяльністю. Стаття допомагає розвіяти поширені міфи та стереотипи щодо українського націоналізму, показуючи його як силу, що об’єднувала різні народи у спільній боротьбі проти поневолення.

Подробиці можна знайти на сайті: photo-lviv.in.ua