Відкрий таємниці львівської сецесії: збудуй місто, якого вже не існує

Львівська Сецесія: Невідомі Сторінки Архітектури Йосипа Делькевича

Серед тихої краси площі Маркіяна Шашкевича, що розташована між гамірною вулицею Коперника та зеленою зоною парку, височіє вишукана кам’яниця під номером 3. Її хвилясті балкони, майстерний ліпний декор та плавні лінії одразу захоплюють погляд. Це не просто архітектурний шедевр, а справжній автопортрет, візитівка, і, на жаль, одна з небагатьох збережених згадок про видатного українського зодчого Йосипа Делькевича.

Його ім’я, що незаслужено залишилося в затінку більш відомих постатей, залишає помітний відбиток на архітектурному обличчі львівської сецесії. Цей матеріал – спроба повернути йому належне місце в історії, дослідити його творчий шлях та показати, як він, пліч-о-пліч з іншими українськими майстрами, формував унікальний стиль, що став архітектурним символом нашої ідентичності.

Шлях до Архітектурної Вершини

Йосип Делькевич побачив світ у 1883 році у місті Лежайськ, що нині входить до складу Польщі [1, с. 248]. Його професійний шлях тісно пов’язаний зі Львовом, який на початку ХХ століття був динамічним центром мистецького та наукового розвитку. Він отримав ґрунтовну освіту на архітектурному факультеті відомої Львівської політехніки – провідного навчального закладу для архітекторів у Галичині [2, с. 11]. Саме тут були закладені фундамент його знань, які пізніше допомогли йому створити справжні витвори мистецтва.

Як і багато талановитих митців того часу, Делькевич не обмежувався виключно архітектурою. Він також захоплювався скульптурою, а його твори вражали гармонійним поєднанням архітектурної пластики та мальованого декору [3, с. 202]. Це вміння дозволило йому інтегрувати в свої проєкти унікальні декоративні елементи з дерева, виконані в українських народних традиціях [1, с. 249]. Делькевич також був активним членом об’єднання «Товариство для розвою руської штуки», яке діяло з 1905 по 1914 рік і об’єднувало українських митців, сприяючи розвитку та популяризації національного мистецтва в Галичині [2, с. 14].

Заглиблення у Львівське Мистецьке Середовище

Делькевич був глибоко інтегрований у львівське українське мистецьке життя, активно співпрацюючи з видатними культурними діячами. Він був особисто знайомий з митрополитом Андреєм Шептицьким, відомим меценатом мистецтв [4, с. 38]. Особливо міцна дружба пов’язувала його з меценатом Стефаном Федаком та, безумовно, з визначним українським архітектором Іваном Левинським. Коли Левинського було заарештовано російськими спецслужбами у червні 1915 року під час відступу російської армії зі Львова, саме Йосип Делькевич взяв на себе керівництво будівництвом Українського національного театру, проєкт якого було розпочато ще у 1913 році [5]. Цей факт свідчить про високу довіру до Делькевича як до фахівця, здатного успішно продовжити роботу головного майстра. На жаль, через історичні обставини проєкт театру на площі Маркіяна Шашкевича так і не був реалізований [1, с. 248].

Цікавий факт! Площа Маркіяна Шашкевича, яка отримала свою назву у 1913 році, була придбана товариством «Просвіта» саме для спорудження Українського національного театру [4, с. 42]. На згадку про цей нереалізований проєкт, будинки на цій площі, зокрема №1 та №3, були прикрашені театральними масками [2, с. 12]. Ця декоративна деталь, що прикрашає фасад нинішнього адміністративного будинку №1, є своєрідним мовчазним нагадуванням про амбітні плани української громади.

Архітектурна Спадщина Делькевича у Львові

Творчість Делькевича переважно зосереджена на житловій забудові, і є чудовим прикладом української сецесії. Серед його найвідоміших робіт – житлові будинки на площі Шашкевича. Зокрема, прибутковий будинок №3, зведений у 1906–1908 роках, вважається його найвидатнішим і, на щастя, найкраще збереженим твором [1, с. 250]. Його власна кам’яниця вражає пластичними формами фасаду, хвилястими балконами та розкішним ліпним декором, що демонструє майстерне володіння стилем сецесії [6, с. 11].

Іншим знаковим проєктом є житловий будинок на пл. Шашкевича, 1. Ця споруда, зведена близько 1905 року, є частиною архітектурного ансамблю площі. Її фасад прикрашений витонченими декоративними елементами в стилі модерну, що гармонійно поєднуються з українськими мотивами [2, с. 15].

Крім того, Йосип Делькевич працював над низкою проєктів на вулиці Грюнвальдській (нині – Антоновича). Це кілька житлових будинків, зведених на початку XX століття. Вони відзначаються асиметрією, декоративною ліпниною та поєднанням архітектурної пластики з мальованим декором, що стало візитівкою його стилю [1, с. 249]. Він також є автором кам’яниці на вулиці Нечуя-Левицького, 19, виконаної в стилі геометричної сецесії [6, с. 14].

Окрім будівництва нових об’єктів, Делькевич займався реконструкціями та надбудовами житлових будинків, надаючи їм рис української сецесії. Його творчість була спрямована на створення самобутнього національного стилю, що мав би виділити українську архітектуру на тлі загальноєвропейських тенденцій. На жаль, діяльність Йосипа Делькевича обірвалася з його смертю у 1938 році. Похований він на Янівському цвинтарі у Львові, поле 23 [4, с. 52].

Проходячи повз ці будівлі, варто зупинитися та придивитися до їхніх деталей. В кожній лінії, кожній витійці та кожній декоративній масці відчувається рука майстра, який, попри історичні виклики, зумів вписати своє ім’я в архітектурну історію Львова. І хоча його ім’я не таке відоме, як імена його колег, його спадщина є невід’ємною частиною архітектурного обличчя нашого міста.

Наталка СТУДНЯ

Список використаних джерел:

1. Бірюльов Ю. Делькевич Йосип / Ю. Бірюльов // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. – К., 2007. – Т. 7 : Де – Л. – С. 248-249.
2. Присяжна Н. Архітектурна спадщина українських архітекторів львівської сецесії / Н. Присяжна // Вісник Львівської національної академії мистецтв. – 2011. – Вип. 22. – С. 11-20.
3. Остап’юк О. Мистецтво львівської сецесії / О. Остап’юк // Львівська політехніка: минуле та сучасне. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. – С. 200-205.
4. Івашко Ю. Стефан Федак та українське мистецтво Львова / Ю. Івашко // Народознавчі зошити. – 2018. – Вип. 1. – С. 36-55.
5. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної нації XIX–XX ст. / Я. Грицак. – Київ: Видавництво «Кліо», 2000. – 320 с.
6. Архітектура Львова: Час і стиль / За ред. Ю. Бірюльова. – Львів: Центр Європи, 2008. – 480 с.

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття допоможе вам глибше зрозуміти історію архітектури Львова, розкриваючи постать Йосипа Делькевича – видатного зодчого, чия творчість зробила вагомий внесок у формування унікального стилю львівської сецесії. Ви дізнаєтеся про його біографію, найвизначніші роботи та роль у мистецькому середовищі міста, що дозволить по-новому поглянути на знайомі будівлі.

Оригінал статті: photo-lviv.in.ua