Вчителька співатиме, коли волосся на долонях виросте: несподіване відео

21. 06. 2023 20025 FacebookTwitterPinterestWhatsAppTelegram

Олександр Мишуга

Народження Легенди: Величний Шлях Олександра Мишуги

20 червня 1853 року у мальовничому селі Новий Витків на Львівщині з’явився на світ Олександр Мишуга – видатний оперний співак, який здобув визнання як лірико-драматичний тенор, а також проявив себе як талановитий педагог і щедрий меценат. Свій освітній шлях він розпочав у дяківській бурсі, продовжив у гімназії та вчительській семінарії у Львові, після чого здобув фах вчителя. Однак покликання до музики виявилося сильнішим: вже з 1878 року він розпочав навчання у Львівській консерваторії, а у 1880 році відбувся його тріумфальний дебют на сцені Львівської опери.

З Мілана до Світових Арен: Кар’єра, що Захоплює

Після успішного завершення навчання у консерваторії, у період з 1881 по 1883 роки, Мишуга продовжив удосконалювати вокальну майстерність у Мілані, Італія. Його виступи звучали на сценах Мілана, Турина, Варшави, Кракова, Санкт-Петербурга, Києва, Стокгольма, Берліна, Відня, Лондона та Парижа. Кожне його виступ супроводжувався повними залами захоплених глядачів та найвищими оцінками від музичних критиків. Особливу увагу Мишуга приділяв концертам у Львові, де завжди включав до програми твори українських композиторів. На урочистому відкритті нового міського театру у Львові він з блиском виконав головну партію у виставі «Янек», написаній спеціально для нього, яка оспівувала життя мешканців карпатських верховин.

Спадщина та Благодійність: Серце, що Билося для України

Олександр Мишуга вважався одним із найвидатніших тенорів свого часу, стоячи в одному ряду з такими легендами, як Карузо та Шаляпін. Його педагогічна діяльність охоплювала провідні музичні заклади: він викладав у Київській музично-драматичній школі М. Лисенка (1905-1911), Варшавському музичному інституті (1911-1914), керував школою співу в Римі (1914-1919), а з 1919 року заснував власну музичну школу в Стокгольмі. Його щедрість не мала меж, коли йшлося про підтримку української культури та народу. Мишуга спрямовував значні кошти на видання української літератури, надавав фінансову допомогу українській газеті «Рада» та Музично-драматичній школі М. Лисенка у Києві. Він підтримував театр М. Садовського, допомагав дитячим притулкам, лікарням, постраждалим від стихійних лих, а також різноманітним громадським організаціям. На схилі літ, він заповів усе своє майно Вищому музичному інституту Лисенка у Львові, започаткувавши стипендіальний фонд для підтримки студентів із малозабезпечених родин.

Життєві Перипетії та Незламний Дух

Особисте життя Олександра Мишуги було позначене як щасливими моментами, так і трагічними втратами. Його перший шлюб з полькою Марією Прус-Гловацькою не був тривалим через несхвалення її батьків, які не могли змиритися з його скромним походженням. Друга дружина, польська актриса Марія Вісновська, загинула від руки московитського гвардійця Олександра Бартєнєва за нез’ясованих обставин у 1890 році. На початку 1922 року Мишуга виїхав до Німеччини на лікування, де було діагностовано рак шлунка. Незважаючи на проведену операцію, хвороба виявилася фатальною. Він відійшов у вічність у Фрайбурзі того ж року. Згідно з його заповітом, тіло Олександра Мишуги було перепоховано у його рідному Новому Виткові.

Шлях від Злиднів до Зірок: Доля, що Перевершила Очікування

Олександр Мишуга – це унікальна особистість, чиє життя було сповнене неймовірних контрастів. Попри походження з бідної родини, де здобуття вищої освіти здавалося неможливим, завдяки підтримці шанувальників та меценатів, він отримав шанс навчатися за кордоном і досягти світового визнання. Існує зворушлива історія про те, як одна з його викладачок в Італії, засумнівавшись у його таланті, радила йому покинути спів, стверджуючи, що “швидше у неї волосся на долоні виросте, ніж він буде співати”. Через кілька років ця ж викладачка прийшла на його концерт, аби переконатися, що перед нею справді її колишній учень, який досяг таких вершин.

Сила Мистецтва та Почуттів

Історія свідчить, що одного разу у Львові, коли радикально налаштована молодь мала намір зіпсувати його виступ, їхні серця були вражені до глибини душі співом Мишуги. За свідченнями Богдана Лепкого, замість свисту вони вітали артиста гучними оплесками. Сам Богдан Лепкий згадував: “Господи! Я не знаю, що зі мною сталося. Я забув, де я і хто я, не знав, чи це спів людський, чи якась музика небесна, дух мені в грудях заперло, серце перестало бити, мене не було… Лиш ураган оплесків стягнув мене на землю”. Олександр Кошиць відзначав: “Я не можу розповісти, що зчинилось тоді в театрі. Після хвилинки загальної тиші зчинилося щось, чому не було назви: публіка відповіла артистові таким висловом подяки, що можна було оглухнути”.

Любов, Трагедія та Незламність Патріотизму

Незважаючи на глибоке кохання до своєї другої дружини, актриси Марії Вісновської, її трагічна загибель на балу від руки московитського офіцера глибоко вразила співака. У день її похорону Мишуга мав виступати у партії «Фернандо», героя, який втратив кохану «Леонору». Попри заборону дирекції, співак наполіг на своєму виступі. Його емоційне виконання було настільки зворушливим, що вся зала, включно з артистами, хором, оркестром та диригентом, плакала разом з ним, не давши можливості завершити виставу. Під час суду над вбивцею дружини, Мишуга відмовився присягати за православним обрядом та свідчити московитською мовою, заявивши, що він поляк. Це рішення, прийняте під тиском московської окупації Варшави, призвело до розірвання контракту з Варшавською оперою, що приносив йому 12 тисяч рублів на рік. Незважаючи на це, він завжди відкрито визнавав своє українське походження. Це українофільство та численні пожертви на українські проекти викликали критику з боку поляків, які звинувачували його у витрачанні “польських грошей” на “гайдамацькі цілі”. Слова Олександра Кошиця чудово передають сутність Мишуги: “Він завжди і всюди твердо заявляв, що він син свого народу […]. Пригадую собі цього героя самопосвяти, цього фанатика краси, який з нічого дійшов до всього власними силами, який силою волі піднявся з нужденного провінційного оточення до найбільших світових сцен; який невтомною працею поборов, здавалось, непереможні обставини і перешкоди та осягнув найвищу славу; який, не маючи з природи фізичних даних для оперного артиста (по невеликий голосовий матеріал включно), став одним з найвидатніших оперних світил, і все це тільки завдяки фанатичній любові до мистецтва, завдяки силі своєї волі і непохитному прямуванню до мети”.

Великий Українець: Життя, Присвячене Служінню Нації

Як високооплачуваний європейський співак, Мишуга часто сам визначав свої гонорари, проте ніколи не шкодував коштів, коли йшлося про українські справи. Він без вагань покинув Європу, сплативши значні суми за зірвані контракти, щоб за символічну плату викладати у Києві в музичній школі Лисенка. Він фінансово підтримав відкриття Музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові, а згодом заповів йому все своє майно. Мишуга вів скромний спосіб життя, але витрачав величезні суми, часто анонімно, на допомогу потребуючим. Він продав свій будинок у Варшаві, передавши 100 тисяч крон на благодійність в Україні, і постійно підтримував Івана Франка. Коли йому пропонували повернутися в Україну з Італії, він напівжартівливо відповідав: “Навіщо я вам там здався? Зате ж, коли я на чужині заробляю гроші й вам посилаю, то все-таки маєте з мене якусь користь”. З листа О. Мишуги до племінника Луки: «І коли б я ще раз мав прийти на світ, то не хотів би вродитися дитиною з багатого й знатного роду, з чужою славою і з чужим маєтком, а з сильними м’язами і зі здоровою головою». Наталка СТУДНЯ Джерело: Календар українця

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття – це захоплива розповідь про життя та спадщину Олександра Мишуги, видатного українського оперного співака, педагога та мецената. Вона нагадує про важливість плекання національної культури, незламний дух українців та безмежну силу таланту, що здатен долати будь-які перешкоди. Матеріал буде цікавим для тих, хто цінує українську історію, мистецтво та прагне дізнатися про видатних постатей, які зробили значний внесок у розвиток нації.

Дізнатися більше на: photo-lviv.in.ua