Розкрито таємницю втраченої могили: повернення забутого некрополя у Львові

9. 09. 2026 587 FacebookXPinterestWhatsAppTelegram

Відновлений пам’ятний знак на могилі поручника УГА Володимира Букшованого на Янівському цвинтарі у Львові. Фото надане фондом «Pro Memoria»

15 серпня 2026 року у Львові, на Янівському цвинтарі, було відзначено відновленням пам’ятного знака на місці спочинку поручника Української Галицької Армії (УГА) Володимира Букшованого (1891–1931).

Довгий час постать цього офіцера австро-угорської армії та активного учасника Українських визвольних змагань залишалася в тіні його старшого брата — сотника УСС та отамана УГА Осипа Букшованого. Проте, родина Семена Букшованого, вахмістра цісарсько-королівської жандармерії, та його дружини Діонісії (уродженої Лучинської) виховувала чотирьох синів: священика Івана, військово-політичного діяча Осипа, офіцера Володимира та наймолодшого Євгена — відомого діяча підпільного комуністичного руху в Західній Україні.

Військовий шлях: від Доломітів до Листопадового Чину

Перед початком Першої світової війни Володимир Букшований здобував військову освіту у Львові. Він вільно володів українською, польською та німецькою мовами, а за цивільною спеціальністю був вчителем. Після проходження військово-лікарської комісії 29 березня 1915 року його мобілізували до армії. У жовтні того ж року він став кадетом ландштурму, а в серпні 1916 року отримав звання лейтенанта.

Бойовий шлях офіцера пролягав через 24-й піхотний полк «Барон Куммер» та 22-й полк ландверу. Він брав участь у запеклих боях проти італійської армії в Доломітових Альпах та на річці Ізонцо. З 1917 року служив ад’ютантом 36-го окружного командування ландштурму. Своє останнє австрійське підвищення — до звання оберлейтенанта — Букшований отримав 1 листопада 1918 року, у день проголошення Листопадового Чину.

У лавах Галицької армії

Відразу після проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) офіцер долучився до розбудови структури Галицької армії. Він очолив 3-й похідний курінь, сформований з ветеранів 24-го полку (пізніше перейменованого на честь гетьмана Петра Дорошенка). Під командуванням Володимира Букшованого курінь відзначився під час зимового наступу на Львів, зокрема у запеклих боях за Персенківку та Зубру. Українські вояки майже п’ять місяців стримували натиск польських військ.

Навесні 1919 року під Судовою Вишнею поручник Букшований організував стійку оборону проти переважаючих сил противника, успішно відбивши дев’ять ворожих атак. Останні з них, через критичну нестачу набоїв, стрільці зупиняли врукопашну, використовуючи багнети. Свідком цієї героїчної протидії став його побратим — поручник УСС та поет Роман Купчинський, який згодом залишив спогад про виснаженого, але незламного командира в пошарпаному мундирі.

Пройшовши Чортківську офензиву у складі 2-ї Коломийської бригади, влітку 1919 року Володимир Букшований разом з армією відступив за річку Збруч. Переживши трагічні події «Чотирикутника смерті», бої проти білогвардійських та червоногвардійських сил, а також епідемію тифу на Поділлі, офіцер за нез’ясованих обставин опинився в окупованому поляками Тернополі. Ймовірно, він виконував розвідувальні завдання. У липні 1920 року його заарештувала польська контррозвідка за сфабрикованим доносом. Після ув’язнення в Золочівській тюрмі його судили польовим судом у Львові.

Цивільне життя, трагічна смерть та втрата могили

Звільнившись з ув’язнення, у другій половині 1920-х років Володимир Букшований оселився у Львові. Він повернувся до своєї давньої пристрасті — музики. Букшований працював контрабасистом в оркестрі міського театру, де його віртуозне виконання високо цінувалося колегами по сцені та відомим композитором Ярославом Барничем. Життя 39-річного ветерана обірвалося раптово: 1 січня 1931 року він помер від ускладнень тяжкої форми грипу.

На похороні були присутні переважно театральні музиканти та кілька побратимів-ветеранів. Ця байдужість суспільства спонукала його фронтового друга Романа Купчинського опублікувати в газеті «Діло» гіркий некролог «Думки про смерть», присвячений фатальній байдужості до тих, хто боронив країну.

Стаття “Думки про смерть” Галактіона Чіпки (Романа Купчинського) як відгук на смерть Володимира Букшованого. Діло, 22 січня 1931-го року. Ч.14

Подальша доля родини склалася трагічно: того ж року на Гуцульщині помер брат Іван. У 1937 році комбрига Осипа розстріляло НКВС під Ленінградом, а сліди наймолодшого брата Євгена загубилися під час Другої світової війни.

Автентична могила самого Володимира на Янівському цвинтарі була втрачена за радянських часів. Дослідник Ігор Мончук встановив, що це сталося приблизно в середині 1970-х років. Навесні, під час обговорення постаті героя, Ігор Мончук отримав завдання відшукати місце його поховання. Спочатку пошуки були безуспішними. Однак, після детального аналізу старих планів та документів, у червні вдалося точно локалізувати місце поховання. Тоді ж було узгоджено встановлення пам’ятного хреста.

Повернення пам’яті

15 серпня 2026 року на могилі Володимира Букшованого на Янівському цвинтарі у Львові було встановлено хрест та пам’ятну табличку з ім’ям, званням та роками життя героя. Цей акт став можливим завдяки спільним зусиллям фонду «Pro Memoria» та співробітників ЛКП «Муніципальна обрядова служба».

Відновлений хрест і пам’ятна табличка на місці поховання поручника УГА Володимира Букшованого на Янівському цвинтарі у Львові. Фото надане фондом «Pro Memoria»

Чи це кінець великої справи, що стала можливою завдяки спільним зусиллям? Очевидно, ні. Попереду — пошук фотографій, особистих документів та спогадів про героя минулих воєн. Можливо, завдяки цьому вдасться знайти й нащадків родини Букшованих, які, можливо, й досі живуть серед нас.

Андрій БОЙДА

Автор висловлює особливу подяку краєзнавцю та некрополісту Ігорю Мончуку, фонду «Pro Memoria», ЛКП «Муніципальна обрядова служба» за пошуки місця спочинку та встановлення хреста на могилі поручника УГА Володимира Букшованого, а також історику Анатолію Бойківу — за допомогу у розшуку архівних матеріалів про родину Букшованих.

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття висвітлює важливу подію — відновлення пам’яті про поручника УГА Володимира Букшованого, чия могила була втрачена. Вона є цінною для тих, хто цікавиться історією України, зокрема військовою історією періоду Українських визвольних змагань. Матеріал надає глибокий погляд на життя та подвиги воїна, а також намагання відновити історичну справедливість. Ця інформація сприяє збереженню національної пам’яті та розумінню минулого.

Інформація підготовлена на основі матеріалів: photo-lviv.in.ua