Ретро-Львів: Як виглядали Підзамче, Гаврилівка та Замарстинів – архівні фото

Історичний Шлях Трамваю: Від Кінного До Електричного На Жовківському Передмісті, Гаврилівці та Замарстинові Львова

23. 09. 2022 3437

Реконструкція вул. Замарстинівської. Автор фото – Андрій Василюк. 2019 р.

Жовківське передмістя стало одним із перших районів Львова, що отримав трамвайне сполучення. Пасажирський рух кінного трамвая до станції Підзамче та Жовківської рогачки було відкрито 16 березня 1881 року. У 1908 році сюди прийшов вже електричний трамвай – не тільки проклали нові колії, але й збудували сучасне трамвайне депо на Гаврилівці, біля Нової Різні. Ця стаття детально розглядає шлях трамвая на Підзамче, Гаврилівку та Замарстинів.

Вулиця Богдана Хмельницького, ймовірно, є однією з найдавніших вулиць Львова, ровесницею самого міста, як вважає відомий краєзнавець Борис Мельник. Протягом століть, від XIII до кінця XVIII століття, вона виконувала роль Волинської дороги, слугуючи торговим шляхом до Білорусі та Литви. Наприкінці XVIII століття вулиця отримала назву Жовківської, на честь сусіднього містечка Жовква, розташованого на Волинській дорозі. У 1936 році вулицю перейменували на честь видатного політичного та військового діяча Речі Посполитої (1547-1620) Станіслава Жолкевського, який загинув у битві під Цецорою. З 1944 року вулиця носить ім’я українського гетьмана Богдана-Зіновія Хмельницького. Цікаво, що деякі бічні вулиці зберігають її попередні назви – Волинська (з 1913 року) та Жовківська (яка у 1825-1890 роках мала назву Коритна, а у 1890-1946 роках – вулиця Святого Марціна).

Вигляд із Високого Замку на Жовківське передмістя. На світлині видно вулицю Жовківську (нині – Богдана Хмельницького) в напрямку виїзду із міста. Кінець 1920-х – початок 1930-х рр.

Жовківське передмістя, що розкинулося обабіч Волинської дороги (майбутньої вулиці Жовківської), було одним із чотирьох головних районів, що сформувалися поза межами середньовічного Львова. У кінці XVIII століття австрійська адміністрація розділила місто на міські укріплення (Середмістя) та чотири передмістя: Бродівське (Личаківське), Галицьке, Жовківське та Краківське. За даними 1823 року, у Львові налічувалося 2479 будинків, з яких 447 розташовувалися на Жовківському передмісті. Тут же знаходився цвинтар на Папарівці, біля підніжжя Замкової гори (на місці сучасної станції Підзамче). Цей цвинтар було закрито у 1856 році, а в 1869 році – остаточно ліквідовано для будівництва залізничної лінії до російського кордону, що прямувала через Броди до Підволочиська.

Межі Жовківського передмістя з боку Середмістя проходили сучасними площами Данила Галицького, Ярослава Осмомисла, Торговою, а також вулицею Івана Гонти. З Краківським передмістям його розмежовувала річка Полтва, а з громадою Замарстинова – канал Нова Полтва, відомий як Корито, що протікав по сучасних вулицях Хімічній, Дашкевича та Жовківській. Східною межею було село Знесіння. З XIV століття значну частину мешканців Жовківського передмістя складали представники єврейської громади.

Вулиця Жовківська (нині – Богдана Хмельницького) в районі Жовківської рогачки. Початок 1930-х рр.

На перетині сучасних вулиць Богдана Хмельницького та Волинської, у XIX столітті, розташовувалася міська митниця – Жовківська рогачка. Інша митниця, Замарстинівська або Голосківська рогачка, знаходилася на перетині сучасної вулиці Замарстинівської та каналу Корито, поблизу Мурованих мостів.

Розбудова Жовківського передмістя значно прискорилася з прокладанням залізниці у 1870-х роках, що сполучила Львів з російським кордоном через Красне, Броди, Тернопіль та Підволочиськ. За наполяганням львівського магістрату, біля підніжжя Замкової гори облаштували станцію Підзамче з пасажирським вокзалом, який знаходився ближче до центру міста, ніж головний та Чернівецький вокзали. У 1897 році паралельно до східного напрямку залізниці було прокладено другу колію. Наприкінці 1910-х років станція Підзамче стала вузловою: від магістралі Львів-Красне відгалузилися локальні залізничні гілки до Перемишлян та Підгайців (1909) і до Стоянова (1910). Остання була продовжена у 1910-х-1920-х роках до Кристинополя (Червонограда) та Луцька.

Кінний трамвай на вулиці Жовківській (Богдана Хмельницького) в районі залізничного переїзду. Початок ХХ століття

Станція Підзамче потребувала надійного зв’язку з центром міста. Першим таким сполученням став кінний трамвай. 21 травня 1879 року магістрат Львова та Трієстинське трамвайне товариство узгодили маршрути майбутніх ліній кінного трамвая. Гілка до Підзамча та Жовківської рогачки мала відгалужуватися від головної лінії (вокзал – площа Цьлови/Митна) на площі Голуховських (сучасна площа Торгова) і проходити через площу Краківську (Ярослава Осмомисла) та вулицею Жовківською (Богдана Хмельницького), оминаючи Старий Ринок, до станції Підзамче. Початковий план передбачав перетин колій кінного трамвая та магістральної залізниці Львів-Красне на одному рівні (на місці сучасного підземного переходу, до кінця 1970-х років тут існував переїзд зі шлагбаумом). Однак, ця ділянка мала бути тимчасовою. Планувалося прокласти постійну трамвайну лінію вулицею Замарстинівською під залізничним мостом, вулицею Об’їзд (сучасна вулиця Л. Долинського) та далі вулицею Жовківською.

Проєкт трамвайної лінії потребував узгодження у Відні, в австрійському міністерстві торгівлі, яке тоді курувало всі залізничні проєкти, включно з міськими. Віденські фахівці визнали радіус повороту на розі вулиць Замарстинівської та Об’їзд недостатнім для безпечної експлуатації кінного трамвая. Тому було вирішено прокласти колії вулицею Замарстинівською, а потім вулицею Бальоновою (Гайдамацькою), фактично, за маршрутом, яким сьогодні прямує лінія електричного трамвая.

Гілка парового трамвая до станції Підзамче (позначена червоною лінією). Фрагмент плану ліній парового трамвая у Львові 1890 року

Трієстинське трамвайне товариство не повністю дотрималося ані рекомендацій львівського магістрату, ані вказівок віденського міністерства торгівлі. Трамвайну лінію було прокладено вулицею Жовківською (Богдана Хмельницького), з перетином магістральної залізниці на одному рівні. На цьому перетині облаштували переїзд зі шлагбаумом.

Згідно з контрактом, рух кінних трамваїв до Жовківської рогачки мав розпочатися до 1 вересня 1880 року. Проте, технічний огляд нової лінії у вересні 1880 року виявив численні недоліки. Контрактом передбачалося двоколійне полотно, але через вузькість вулиці в районі залізничного переїзду було збудовано одноколійну ділянку довжиною близько 140 метрів. Виправлення дефектів тривало майже півроку, тому запуск трамваїв до Жовківської рогачки відбувся лише 16 березня 1881 року.

Трамвайні лінії у Жовківському передмісті та Замарстинові станом на 1909 рік. Фрагмент карто-схеми міста Львова

До запуску електричного трамвая у 1894 році, основний прибуток львівської філії Трієстинського трамвайного товариства забезпечувала головна лінія: від залізничного вокзалу вулицями Городоцькою та Казимирівською, Гетьманськими валами до площі Цьлови (Митна). З 1895 року найбільші прибутки почала приносити саме лінія на Підзамче та Жовківську рогачку.

На межі 1880-1890-х років у Львові активно обговорювався проєкт побудови мережі парових трамваїв для пасажирських та вантажних перевезень. Одна з гілок мала сягнути станції Підзамче, однак проєкт не було реалізовано.

Трамвайні вагони в депо на Гаврилівці. Початок 1910-х рр.

Перші плани будівництва лінії електричного трамвая в напрямку Жовківського передмістя (до Гаврилівки) з’явилися ще у 1898 році. У 1902 році планувалося, що ця лінія пройде вулицями Шпитальною та Сонячною (Куліша) до Нової Різні. Однак, ці плани не були реалізовані, зокрема через опір Трієстинського трамвайного товариства. Наприкінці 1905 – на початку 1906 року міська влада Львова ухвалила рішення про викуп мережі кінного трамвая у Трієстинського товариства та його подальшу електрифікацію.

Навесні 1906 року керівник Міських закладів електричних, інженер Йозеф Томицький, представив план розвитку мережі електричного трамвая. Згідно з цим планом, електрифікація колій кінного трамвая, включно з лінією на Жовківське передмістя та гілкою на Замарстинів, мала відбутися на другому етапі. У перспективі планувалося продовжити трамвайну лінію на Замарстинів аж до курортного селища Брюховичі.

Трамвайні вагони «Sanok» та «Graz» в профілакторії трамвайного депо на Гаврилівці. Початок 1910-х рр.

Роботи з електрифікації колій кінного трамвая проводилися протягом 1908 року. Аби не переривати рух, спочатку одну колію реконструювали під електричний трамвай, тоді як іншою продовжував курсувати кінний. 15 грудня 1908 року електричний трамвай розпочав рух однією колією вулицями Жовківською (нині – Богдана Хмельницького), Замарстинівською, Бальоновою (Гайдамацькою), знову Жовківською та Волинською до Нової Різні (сучасна вулиця Промислова). Того ж дня припинився рух кінного трамвая вулицею Жовківською через залізничний переїзд. Другу колію на вулицях Жовківській, Замарстинівській та Бальоновій було прокладено у 1909 році. Двоколійна ділянка закінчувалася на розі вулиці Волинської. Далі тягнулася одноколійна ділянка до трамвайного депо, яку дещо продовжили у липні 1909 року.

Паралельно з будівництвом трамвайної лінії на Гаврилівці, поруч із Новою Різною (міська бойня, введена в експлуатацію у 1901 році), розпочали зведення нового трамвайного депо. Його будівлі у стилі «геометричної сецесії» спроєктував відомий архітектор Ян-Антоній Богуцький (1870-1948). При будівництві трамвайного профілакторію (цеху для обслуговування та ремонту трамваїв) застосовувалися новітні матеріали та технології, зокрема металоконструкції та залізобетон. Загалом, депо було спроєктоване для розміщення 70 трамвайних вагонів.

Трамвайні колії біля центрального входу на нову міську різню. Початок 1910-х рр.

Поруч із трамвайним депо на Гаврилівці, наприкінці 1900-х років, Міські заклади електричні спорудили два багатоквартирні будинки-близнюки, які нині мають адресу вул. Промислова 31 і 33. Ці будівлі зведені в оригінальному стилі, що поєднує риси модерну та арт-деко. Кожен будинок має по три під’їзди. Квартири були обладнані окремими кухнями, ванними та туалетами. Між першим та другим поверхами розташовані оригінальні медальйони, зокрема із зображенням півнів.

Наприкінці 1930-х років кінцева трамвайної лінії на Гаврилівці знаходилася за одну зупинку від депо, біля перехрестя сучасних вулиць Промислової та Городницької, поблизу Гицлівки. Другі колії на вулицях Волинській та Нової Різні було прокладено у 1920-х – 1930-х роках.

Трамвай маршруту HG Гетьманські вали – Гаврилівка на площі Краківській (нині – Ярослава Осмомисла). Світлина часів І світової війни

З 15 грудня 1908 року на Гаврилівку почав курсувати трамвайний маршрут HG, що сполучав Гетьманські вали (кінцева позначена літерою H) біля Віденської кав’ярні з Гаврилівкою (кінцева G). Окрім цього, з липня 1909 року від Гетьманських валів курсував маршрут HR до Жовківської рогачки, а окремі вагони прямували до станції Підзамче. У 1911 році на маршрут HG припадало 6,2% загального пасажиропотоку львівського трамвая, на маршрут HR – 5,1%. Вагони, що прямували від центру до станції Підзамче, перевозили лише 0,4% пасажирів. Під час Першої світової війни до Підзамча та Гаврилівки курсували лише вагони маршруту HG.

Сучасний мікрорайон Львова Замарстинів бере свій початок у 1387 році, коли львівський міщанин німець Ян Зомерштайн заснував маєток «Зомерштайнгоф» (двір Зомерштайна). Ця назва з часом трансформувалася на Замарстинів, яка поширилася як на садибу, так і на село, що виникло навколо неї. У середньовіччі Замарстинів був одним із 11 «міських сіл», що перебували у феодальній залежності від Львова. У XVII-XIX століттях сучасна вулиця Замарстинівська, що виникла як дорога до фільварку Зомерштайнгоф, називалася «вулицею Мурованого мосту» – на честь кам’яного мосту через штучний рукав Полтви на розі сучасних вулиць Замарстинівської та Лемківської. Назву Замарстинівська вулиця отримала лише у 1871 році, але спочатку вона поширювалася лише до залізничного мосту. Далі, в селі Замарстинів, вулиця називалася Львівською. Наприкінці 1900-х років межа між Львовом та селом Замарстинів проходила по сучасних вулицях Хімічній та Дашкевича.

Будинки на сучасній вулиці Промисловій, збудовані за кошти Міських закладів електричних для своїх працівників. Світлина 1920-х рр.

Трамвайну лінію до села Замарстинів проклали у 1908 році. Вона була одноколійною і закінчувалася біля перехрестя з вулицею Огородницькою (нині – Городницька), поблизу Замарстинівської рогачки. Трамваї на Замарстинів почали курсувати 30 грудня 1908 року – це був маршрут HZ. У 1911 році на цьому маршруті обслуговувалося лише 3,9% від загального пасажиропотоку львівського трамвая.

Львівський трамвай припинив свою роботу в листопаді 1918 року через вуличні бої між українськими та польськими військовими. Хоча полякам вдалося доволі швидко витіснити війська ЗУНР зі Львова, у січні 1919 року під час бойових дій на околицях міста була пошкоджена електростанція на Персенківці, що призвело до повного припинення роботи трамвайної мережі. Відновити рух вдалося лише у травні 1919 року. Серед перших маршрутів, що відновили роботу, був HG до Гаврилівки. Однак, трамвайне сполучення із Замарстиновом не функціонувало ще кілька років.

Трамвай маршруту № 10 на Замарстинові. Світлину зроблено після 1925 року

На початку 1920-х років, для перевезення вугілля зі станції Підзамче до львівської газової станції, було збудовано службову вантажну трамвайну лінію вулицями Під Дубом, Сонячною та Газовою. Опори на стінах будинків досі нагадують про існування цієї лінії.

У 1923 році відновили рух трамваїв до Замарстинова – маршрут HZ від Віденської кав’ярні. Також було відкрито маршрут DZ, що сполучав залізничний вокзал («Дворець») із Жовківською рогачкою. З жовтня 1923 року почав курсувати маршрут № 9, який поєднав Гаврилівку з парком Кілінського (нині Стрийський парк). Цей маршрут пролягав вулицями, що й HG, далі площею Марійською (Адама Міцкевича), Галицькою, вулицями Баторія (Князя Романа) та Зіблікевича (Івана Франка). На маршруті використовувалися поїзди з моторного та причіпного вагонів.

Трамвай «Sanok» на службовій вантажній лінії до міської газівні пересікає Полтву. Початок 1920-х рр.

Протягом 1925 року було збудовано трамвайну лінію вулицями Шпитальною та Сонячною (Куліша), яка з’єдналася із службовою лінією від вул. Замарстинівської до вул. Газової. З серпня 1925 року цією лінією почали курсувати вагони маршруту HZ.

Наприкінці 1925 року всі трамвайні маршрути Львова отримали цифрові позначення. Таким чином, маршрут DZ став № 5, а HZ – № 10. Отже, з грудня 1925 року на Гаврилівку прямували вагони маршрутів № 5 та № 9. Маршрут № 5 пролягав від головного вокзалу вулицями Городоцькою та Жовківською, а маршрут № 9 – вулицею Жовківською, через центр до парку Кілінського. Обидва маршрути передбачали рух поїздів з моторного та причіпного вагонів. До Замарстинівської рогачки курсував маршрут № 10. У 1928 році трасу маршруту № 9 було змінено: замість вулиці Замарстинівської він почав прямувати лінією вулицями Шпитальною та Сонячною (Куліша), яка була введена в експлуатацію у 1925 році. Натомість вагони маршруту № 10 почали курсувати вулицею Замарстинівською.

Трамвайні колії на вулиці Сонячній (нині – Куліша), 1930-ті рр.

З серпня 1930 року від кінцевої трамвайного маршруту № 10 на Замарстинівській рогачці до Брюхович, повз санаторій на Голоску, почав курсувати муніципальний автобусний маршрут «D». У трамваях маршруту № 10 та автобусах маршруту D можна було придбати пересадочні квитки. З 15 жовтня 1931 року автобуси маршруту D почали курсувати до центру міста.

31 березня 1931 року до складу Львова увійшла низка приміських громад, включно із Замарстиновом, Знесенням та Збоїщем, що межували зі старим Жовківським передмістям.

У вересні 1933 року трамвайний маршрут № 10 було продовжено від центру міста вулицями Баторія (Князя Романа), Зіблікевича (Івана Франка), Понінського (Івана Франка) та Козельницькою до Стрийської рогачки.

Перевезення євреїв із місця примусових робіт до гетто. 1942 рік

У травні 1935 року трамвайний маршрут № 5 було закрито. Відтак, до кінцевої на Гаврилівці курсували лише вагони маршруту № 9 (Головний вокзал – вул. Пелчинська (Вітовського) – вул. Івана Франка – вул. Князя Романа – пл. Адама Міцкевича – просп. Свободи – вул. Торгова – вул. Куліша – вул. Замарстинівська – вул. Гайдамацька – вул. Богдана Хмельницького – вул. Волинська – вул. Нової Різні – Гаврилівка). Інтервал руху на цьому маршруті становив 10 хвилин.

1 вересня 1939 року Польща зазнала нападу нацистської Німеччини, а 17 вересня 1939 року згідно з таємними протоколами до пакту Молотова-Ріббентропа, Східну Галичину атакував Радянський Союз. Львів опинився в радянській окупаційній зоні. 25 вересня 1939 року у Львові відновився трамвайний рух. Керівником Львівського трамвайного тресту став П.Є. Бойчук. Трамвайне депо на Гаврилівці, що діяло з 1908 року, отримало № 2, тоді як № 1 дісталося депо на вул. Городоцькій, 185, відкритому у 1930 році.

Трамвайний вагон «Sanok» маршруту № 4 та його екіпаж на кінцевій «вул. Калініна». Світлина початку 1950-х рр.

Наприкінці 1939 року трамвайну лінію вулицею Замарстинівською було дещо продовжено – від вулиці Городницької до мосту над Полтвою та розі вулиці Торф’яної.

22 червня 1941 року розпочалася війна між нацистською Німеччиною та СРСР. На початку липня 1941 року у Львові було встановлено німецьку владу, а спроба відновити Українську Державність була придушена. Нацисти створили єврейське гетто на територіях Замарстинова та Клепарова, обмежене зі півдня залізницею Львів-Красне, зі сходу – вулицею Замарстинівською, із заходу – вулицею Варшавською, а з півночі – берегом Полтви. Місцевих мешканців, українців та поляків, примусово виселили. З 16 листопада до 14 грудня 1941 року до гетто було переселено понад 136 тисяч євреїв. Гетто було ізольоване від міста парканом та колючим дротом. Для перевезення євреїв на роботи поза межі гетто використовувалися трамваї з відкритими причіпними вагонами.

Трамвайний поїзд із вагонів «Sanok» на трамвайній лінії вздовж вулиці 700-річчя Львова (нині – вул. Липинського), яку було збудовано у 1952 – 1953 рр. Автор фото – Ханс Орлеманс. Початок 1970-х рр.

Під час німецької окупації до Гаврилівки курсував трамвайний маршрут № 6 (центр – площа Краківська – вул. Замарстинівська – вул. Жовківська – вул. Волинська), а на Замарстинів – маршрут № 10 (з Персенківки). У липні 1944 року радянські війська витіснили німців зі Львова. Трамвайне господарство міста зазнало значних втрат: було пошкоджено депо № 1 на вул. Городоцькій, вивезено обладнання тягової підстанції № 2, демонтовано контактну мережу та пошкоджено рейки. Відновити рух трамваїв перешкоджало пошкодження міської електростанції на Персенківці. Планувалося відновити рух наприкінці 1944 року, зокрема маршрутів № 6 та 10. Усі справні вагони перевели до депо № 2. Однак, фактично, трамвайний рух відновився лише 1 березня 1945 року: 22 вагони вийшли на маршрути № 1, 6 та 10.

Старий трамвай «Sanok» на маршруті № 6 на розі вул. Промислової та 700-річчя Львова (нині – Липинського)

На початку 1948 року, після введення в експлуатацію трамвайного депо № 1 на вул. Городоцькій, відновили рух трамваїв по всіх лініях, крім лінії на Високий Замок. У 1948 році на Замарстинів курсували вагони маршруту № 4, а на Гаврилівку – маршруту № 6. Їхні кінцеві зупинки знаходилися на вулиці 1 Травня (проспект Свободи). Розворотне кільце було розташоване навколо місця, де зараз стоїть пам’ятник Т.Г. Шевченку. Трамваї маршруту № 4 рухалися вулицями Шпитальною, Ботвіна (Куліша) та Під Дубом, а маршруту № 6 – вулицями Богдана Хмельницького та Замарстинівською.

У 1950 році запровадили «діаметральну» схему маршрутів замість «радіальної». Маршрут № 4 об’єднали з маршрутом № 11, зробивши кінцевою вул. Інститутську (нині – кінцева «Академія мистецтв»). Маршрут № 6 об’єднали з маршрутом № 5: він почав курсувати від Богданівки вулицею Городоцькою та Чапаєва (нижня частина вул. Городоцької до церкви Св. Анни).

Поїзд із модернізованих трамвайних вагонів «Sanok» на вул. Калініна (Замарстинівській). Автор фото – Гаральд Нейзе. Початок 1970-х рр.

У серпні 1952 року розпочалося будівництво трамвайної лінії від кінцевої «Гаврилівка» вулицями Промисловою та Річною (частина сучасної вулиці Липинського) до бавовняно-прядильної фабрики. Розворотне кільце спорудили біля перехрестя вулиць Річної та Б. Хмельницького. Будівництво ділянки довжиною близько 2,5 км завершили за півроку. У лютому 1953 року новозбудовану колію ввели в експлуатацію, продовживши сюди маршрут № 6, який змінив свою кінцеву: замість Богданівки він почав прямувати до головного вокзалу. На початку 1950-х років також планували прокласти колії до Брюхович вулицею Замарстинівською, але цей проєкт не було реалізовано.

Трамвайне депо № 2 на початку 1970-х рр. Автор фото – Гаральд Нейзе

У 1956 році вулиці Річну було поєднано з вулицею Полтв’яною, що отримали назву «вулиця 700-річчя Львова». У 1977 році колишня вулиця Річна стала вулицею Улянівською, а з 1992 року – вулицею В’ячеслава Липинського.

Трамвайна лінія маршруту № 6 на виділеному полотні на вул. 700-річчя Львова (нини – Липинського). Автор фото – Гаральд Нейзе. 1971 р.

«Шістка» курсувала до кінцевої на розі вулиць В. Липинського та Б. Хмельницького до початку 1990-х років. Після обвалу каналізаційного колектора на вулицях Волинській та Промисловій, було швидко збудовано нову трамвайну лінію по вул. Промисловій (замість вул. Волинської). Маршрут № 6 було вкорочено до трамвайного депо № 2, з розворотом через територію депо.

Трамвайне депо № 2, вигляд із вул. Промислової. На задньому плані – новий профілакторій, введений в експлуатацію в 1978 році. Автор фото – Томас Фішер, 1990 р.

У 1950-х роках на кінцевій маршруту № 4 облаштували розворотне кільце. У серпні 1959 року «четвірка» замість вулиць Шпитальної, Ботвіна (Куліша) та Під Дубом почала курсувати вулицями Богдана Хмельницького та Калініна (Замарстинівською). Це було пов’язано з пуском тролейбусного маршруту № 4. Трамвайні колії на вулицях Ботвіна та Під Дубом зберігалися до 1976 року, виконуючи службову функцію. У 1976 році по вулиці Ботвіна розпочався рух тролейбусів маршрутів № 4 та 13.

Система із двох вагонів «Tatra KT4SU» №№ 1047+1048 на кінцевій «вул. Ульянівська». Автор фото – Ааре Оландер. 1989 р.

Трамвайне депо на Гаврилівці (сучасна адреса – вул. Промислова, 29) за радянських часів двічі реконструювали: наприкінці 1950-х його пристосували для обслуговування вагонів «Gotha», а у 1970-х розширили територію та збудували профілакторій для вагонів «Tatra KT4SU», введений в експлуатацію у 1978 році. Поряд, на вулиці Трактористів (нині Городницька), у 1970-х роках збудували Львівський трамвайно-тролейбусний ремонтний завод (введений у 1978 році), який поєднувався з лінією по вул. Промисловій одноколійною гілкою. Завод займався ремонтом трамваїв та тролейбусів до 1996 року.

Система із двох вагонів «Tatra KT4SU» №№ 1065+1066 повертає із вул. Волинської на вул. Промислову. Автор фото – Томас Фішер. 1990 р.

У 1987 році провели реконструкцію трамвайних колій по вулиці Калініна (Замарстинівській), замінивши бруківку на асфальт. Наприкінці 1980-х до кінцевої «вул. Калініна» деякий час курсував маршрут № 3 (вул. Боженка/Княгині Ольги – вул. Калініна). Однак, через недостатню потужність тягових підстанцій у районі вулиці Підвальної, маршрут № 3 було вкорочено до площі Галицької. Пізніше від вул. Княгині Ольги до вул. Замарстинівської почав курсувати маршрут № 5.

Система із двох вагонів «Tatra KT4SU» прямує по вул. Промисловій. Автор фото – Томас Фішер

На початку 2000-х років відновили трамвайну лінію вулицею Промисловою. Нова кінцева облаштована біля перехрестя вулиць І. Миколайчука та А. Лінкольна. До старої кінцевої на розі вул. В. Липинського та Б. Хмельницького лінію відновлювати не стали, плануючи в перспективі продовжити її вул. Миколайчука до лікарні швидкої медичної допомоги. До нової кінцевої «вул. І. Миколайчука» трамваї маршруту № 6 почали курсувати в березні 2002 року.

Трамвайна лінія по вул. Промисловій, споруджена замість лінії по вул. Волинській. 2009 р.

Протягом 2013 року реконструювали ділянку вулиць Богдана Хмельницького та Замарстинівської від площі Ярослава Осмомисла до вул. Гайдамацької за кредитні кошти ЄБРР. У 2015-2016 роках реконструювали вулицю Гайдамацьку, ділянку вулиці Богдана Хмельницького від вул. Гайдамацької до вул. Промислової, а також ділянку вулиці Промислової до трамвайного депо. У 2018-2019 роках відбулася реконструкція вулиці Замарстинівської від вул. Гайдамацької до вул. Торф’яної. З 16 січня 2020 року вулицею Замарстинівською почав курсувати трамвайний маршрут № 9. У 2019 році маршрут № 4 змінив трасу, почавши курсувати від головного вокзалу на Сихів; маршрут № 5 було закрито.

Тролейбус і трамваї на території Львівського трамвайно-тролейбусного ремонтного заводу. Автор фото – Ааре Оландер. 1990 р.

У 2013 році розпочалася реконструкція профілакторію трамвайного депо № 2 на вул. Промисловій, 29, за кошти Європейського банку реконструкції та розвитку. Влітку 2013 року випуск трамваїв із депо припинився. Реконструкція профілакторію завершилася у вересні 2021 року, відновивши випуск вагонів з 16 вересня 2021 року.

Реконструкція вулиці Промислової. Автор фото – Андрій Василюк. Серпень 2015 р.

У планах міста – продовжити трамвайну лінію вулицею Миколайчука до лікарні швидкої медичної допомоги, а лінію по вулиці Замарстинівській – до вулиці Гетьмана Мазепи. Генплан міста також передбачає будівництво трамвайної лінії по вулиці Авраама Лінкольна, від вулиці Замарстинівської до вулиці Миколайчука.

Антон ЛЯГУШКІН та Дмитро ЯНКІВСЬКИЙ

Джерела інформації

1. Мельник Б.В. Вулицями старовинного Львова. – Львів: Світ, 2001 – 272 с.;
2. Мельник Б.В. З історії львівських вулиць. Випуск 2. – Львів: Вільна Україна, 1990 – 48 с.;
3. Мельник І. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. – Львів: Центр Європи, 2008 – 384 с.;
4. Тархов С.А. Історія Львівського трамвая. – Львів: Фенікс ЛТД, 1994 – 128 с.;
5. Jan Szajner, Marcin Rechlowich Tramwaje Lwowskie 1880 – 1944. – Łódź: Księży Młyn, 2020 – 509 s.

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття пропонує глибоке занурення в історію розвитку трамвайного сполучення у Львові, зокрема на Жовківському передмісті, Гаврилівці та Замарстинові. Вона буде надзвичайно корисною для краєзнавців, істориків транспорту, а також для всіх, хто цікавиться урбаністичною історією міста. Матеріал дозволяє зрозуміти, як формувалася транспортна інфраструктура Львова, які етапи розвитку пройшло міське сполучення, і як це впливало на життя мешканців різних районів міста.

Джерело новини: photo-lviv.in.ua