Національні спортивні змагання Галичини 1914: «Сокіл-Батько» запалив арену

7 серпня 2020

Перегляди: 3388

Поширити:

• Facebook
• X (Twitter)
• Pinterest
• WhatsApp
• Telegram

Історія спортивних досягнень: ІІ Запорожські ігрища 1914 року

Ця публікація є продовженням серії матеріалів, присвячених історії спортивно-гімнастичного майдану товариства «Сокіл-Батько», відомого також як «Український город» або «Національний форт» у Львові. Це місце було традиційним центром значущих спортивних та громадських подій української спільноти Галичини в період з 1911 по 1930-ті роки. Сьогодні ми детально розглянемо перебіг ІІ Запорожських ігрищ, які відбулися 29 червня 1914 року на площі «Сокола-Батька» в рамках Шевченківського здвигу.

Шевченківський здвиг 1914 року, присвячений 100-річчю від дня народження Тараса Шевченка, став потужним виявом національної та громадянської єдності кількох поколінь галичан. У ХХ столітті ця подія увійшла в історію Львова як одна з найвизначніших культурних, суспільно-політичних та спортивних подій. Значна заслуга в організації таких масштабних заходів належить Іванові Боберському. Під його керівництвом, як голови «Сокола-Батька», були зроблені значні кроки для розвитку українського сокільства, об’єднання з січовими організаціями Галичини, а також для зміцнення єдності українців з різних земель через гімнастичні, спортивні, сокільські, січові та мілітарні рухи. Ці здвиги яскраво продемонстрували високий рівень національної свідомості, гідності та згуртованості українського народу.

У Шевченківському здвизі взяли участь понад 12 тисяч осіб, які представляли різноманітні гімнастичні та спортивні товариства: «соколи», «січовики», «пластуни», спортсмени СТ «Україна», а також Українські січові стрільці. Ці учасники прибули з різних куточків України: Покуття, Лемківщини, Бойківщини, Гуцульщини, Буковини, Наддніпрянщини, а також зі значних українських громад у Англії, Німеччині, США та інших країнах. Попри заборони та протидію польської влади, цей захід став потужною демонстрацією української єдності.

Шевченківський здвиг у Львові тривав три дні – з 27 по 29 червня. Організатори спеціально включили до програми ІІ Запорожські ігрища, українські національні спортивні змагання, які розпочалися раніше, але до яких учасники здвигу могли долучитися в останній день, 29 червня. Варто зазначити, що І Запорожські ігрища відбулися у Львові 15-16 жовтня 1911 року.

Перед початком здвигу було розповсюджено звернення від «V Секції Шевченкового Ювилею Товариства „Просвіта“», підписане Іваном Боберським (головою «Сокола-Батька»), Кирилом Трильовським (генеральним отаманом «Українського січового союзу»), Левом Дорожинським (головою СТ «Україна») та Романом Дашкевичем (отаманом «Повітової Січі» у Львові). У зверненні наголошувалося: «Дорогі Брати! Вороги наші стверджують, що нас немає. Вони пишуть, що ми не живемо. Наші противники погрожують, що нам не дозволено жити своїм життям, думати, говорити рідною мовою. Але ми живі! Наші думки, пригноблені століттями неволі, пробуджуються. Наш дух міцніє. Ми організовуємо не лише духовні, але й фізичні сили! Настав ювілей 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка, і ми вирішили відзначити його величним здвигом українських руханкових діячів, пожежників, стрільців та пластунів у столиці наших князів, Львові, 28 та 29 червня 1914 року. Усі наші організації вишикуються в ті дні для вправ та величної ходи вулицями столиці. Тому закликаємо та просимо всю нашу громаду: Прибудьте всі, хто живий і має змогу, на цей Ювілейний Шевченківський здвиг, щоб це свято пройшло велично та зміцнило наші серця для подальшої праці та боротьби. Погляди слов’янського світу, а навіть усього культурного суспільства, будуть спрямовані на нас у цей день! Покажіть – що весь народ з нами і за нами!». Схожі звернення поширювалися й в інших містах Галичини, зокрема, 17 червня 1914 року станіславівський «Сокіл» видав звернення для активізації сокільського руху на Станиславівщині.

Отже, 29 червня на площі «Сокола-Батька» відбулися змагання. Іван Боберський підготував спеціальну програму, яка містила два афоризми Степана Рудницького: «Хвилини фізичної напруги – це найгарніші хвилини в історії нашого народу» та «Здоров’я і сила народу – річ важлива і найважливіша». Для проведення змагань було сформовано спеціальну комісію, до якої увійшли: керівник змагань – Антін Зелений; члени комісії – Іван Боберський, професор Євген Любович, Іван Устиянович, Осип Семенюк, Степан Гайдучок, Лев Дорожинський, Роман Носковський, Теодор Черник; секретарі – Омелян Гузар та Олександр Кульчицький. Суддівські функції виконували: суддя «при вибігах» – Роман Носковський; судді «для вимірювання часу» – Антін Зелений, Степан Гайдучок, Теодор Черник; судді «для вимірювання метів і скоків» – Роман Носковський, Теодор Черник та Лев Дорожинський. Члени комісії носили розрізнені нарукавні пов’язки: керівник змагань – зелено-червону, секретарі – білі, решта членів – синьо-жовті.

До змагань зареєструвалися 43 спортсмени, які представляли такі товариства: «Сокіл-Батько» (Львів) – Євген Бабин, Роман Рондяк, Ігор Федів; «Повітова Січ» (Львів) – Микола Никорак; «Хортиця» (Відень) – Іван Остап’як; «Сянова Чайка» (Перемишль) – Венгринович, Волинець, Гера, Долинський, В. Коцай, Дмитро Паліїв, Мирослав Талпаш, Іван Чмола; «Поділля» (Тернопіль) – Гриць Бабій, Остап Огар, В. Яніцький; «Змаговий союз» (Львів) – Петро Франко; «Український спортовий кружок» (Львів) – Гриньовський, Демчина, Іван Децик, Осип Криса, Киприян Левицький, Мирон Маренін, Іван Полянський, Єронім Сиротинський, Струтинський; «Україна» (Львів) – Михайло Березяк, Юрій Данилюк, Зиновій Дума, Олександр Карпінський, Сташко Качмарський, Іван Криницький, Олександр Купчинський, Людвик Ліщинський, Кость Мацюрак, Іван Олинець, Василь Остапчук, Олекса Охнич, Василь Паліїв, Олекса Перфецький, Василь Щупаківський, Теофіл Пасічинський; «Сокіл» (Станиславів) – Нестор Войтович.

Футбольні матчі (зустрічі в рамках чемпіонату) розпочалися за кілька тижнів до здвигу. 29 травня зустрілися команди спортивного товариства «Поділля» (Тернопіль) та УСК з Академічної гімназії (Львів), гра завершилася з рахунком 1:1. 30 травня матч між «Поділлям» та спортивним товариством «Сянова Чайка» (Перемишль) закінчився перемогою «Поділля» з рахунком 1:0. Інші результати: 1 червня УСК – «Сянова Чайка» – 3:2; 7 червня «Україна» (Львів) – «Поділля» – 4:1; 14 червня «Україна» – «Сянова Чайка» 4:0; 17 червня УСК – «Україна» 4:0. Суддями змагань були Василь Палїїв, Василь Остапчук, Роман Носковський. За підсумками всіх футбольних матчів перше місце посів УСК (5 очок), друге – СТ «Україна» (4 очки). Відомі склади команд: УСК – Михайло Чичкевич, Семен Букайло, Іван Демчина, Дицьо, Іван Полянський, Єронім Сиротинський, Ростислав Шумило, Петро Скавінський, Іван Децик, Миколайків, Стефан Пшедзімірський. СТ «Україна» – Антін Зелений, Кость Гусаківський, Володимир Богонос, Сташко Качмарський, Кость Мацюрак, Володимир Богонос, Федь Черник, Гриць Лучаківський, Голяк, Людвик Ліщинський, Олекса Перфецький.

Змагання з тенісу (ситківки) проходили напередодні Шевченківського здвигу, з 24 по 28 червня. У них взяли участь 16 спортсменів з львівських українських спортивних товариств: УСК, «Україна» та «Змаговий союз». Головним суддею був Василь Остапчук. Йому допомагали спортсмени, які не брали участі у змаганнях.

• У одиночному розряді перемогли: В. Залозецький («Україна») – І місце; Тарас Франко («Змаговий союз») – ІІ місце; Іван Олинець («Україна») – ІІІ місце.
• У парному розряді чоловіків: Олександр Кульчицький і В. Залозецький («Україна») – І місце; Петро і Тарас Франки («Змаговий союз») – ІІ місце; Антін Зелений та Іван Олинець («Україна») – ІІІ місце.
• У змішаних парах: А. Ґайдерівна та Олександр Кульчицький – І місце; Г. Федак і Петро Франко – ІІ місце.

До п’ятиборства та легкоатлетичних змагань долучилися 43 учасники, які представляли спортивні та гімнастичні товариства: «Сянова Чайка», «Україна», УСК, «Сокіл-Батько», «Змаговий союз», «Хортиця» (Відень). У п’ятиборстві змагалися 9 спортсменів. Перемогу здобув Іван Остап’як («Хортиця») – 70 очок; друге місце зайняв Мирослав Талпаш («Сянова Чайка») – 53 очки; третє – Кость Мацюрак («Україна») – 49 очок.

У легкоатлетичних дисциплінах результати були наступними:

• Біг на 100 м (11 учасників):
  • І місце – Кость Мацюрак («Україна») – 12,3 с;
  • ІІ місце – Василь Палїїв («Україна») – 12,5 с;
  • ІІІ місце – Василь Щупаківський («Україна») – 12,7 с.
• Біг на 400 м (5 учасників):
  • І місце – Василь Щупаківський («Україна») – 60,2 с;
  • ІІ місце – Березяк («Україна») – 63 с.
• Метання ратища (списа) (9 учасників):
  • І місце – Мирослав Талпаш («Сянова Чайка») – 44,30 м;
  • ІІ місце – Кость Мацюрак («Україна») – 38,50 м;
  • ІІІ місце – Зиновій Дума («Україна») – 38,40 м.
• Метання кулі (ядра) 7,25 кг (7 учасників):
  • І місце – Роман Купчинський («Україна») – 9,98 м;
  • ІІ місце – Мирослав Талпаш («Сянова Чайка») – 9,49 м.
• Метання диска (8 учасників):
  • І місце – Роман Купчинський («Україна») – 31,80 м;
  • ІІ місце – Мирослав Талпаш («Сянова Чайка») – 29,60 м;
  • ІІІ місце – В. Долинський («Сянова Чайка») – 26,43 м.
• Стрибок у довжину (11 учасників):
  • І місце – Василь Щупаківський («Україна») – 5,70 м;
  • ІІ місце – О. Березяк («Україна») – 5,40 м;
  • ІІІ місце – Василь Паліїв («Україна») – 5,03 м.
• Стрибок у висоту (7 учасників):
  • І місце – Василь Щупаківський («Україна») – 1,52 м;
  • ІІ місце – І. Струтинський (УСК) – 1,50 м;
  • ІІІ місце – Ігор Федів («Сокіл-Батько») – 1,48 м.
• Стрибок із жердиною (5 учасників):
  • І місце – І. Венгринович («Сянова Чайка») – 2,45 м;
  • ІІ місце – Василь Паліїв («Україна») – 2,40 м.

Легкоатлетичні змагання проводили та судили Антін Зелений, Лев Дорожинський, Федь Черник, Роман Носковський та Степан Гайдучок.

У програму ІІ Запорожських ігрищ були включені біг на 1 609 м та 5 км. Однак, за словами Степана Гайдучка, кількість учасників цих дисциплін була «майже сміховинною». Змагання з плавання, які були додані до програми запізно, не відбулися. Так само не були проведені змагання з кульової стрільби.

ІІ Запорожські ігрища, що відбулися 29 червня 1914 року на площі «Сокола-Батька», залишили позитивне враження на глядачів. Організатори підсумували результати, проаналізували як вдалі моменти, так і недоліки. Планувалося восени провести змагання з тих видів спорту, які не відбулися через різні обставини. Однак, цим амбітним планам завадила Перша світова війна.

Андрій СОВА
Історик

Джерела та література:

1. Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт. ідеї Л. Крип’якевич; упоряд. Ю. Николишин, І. Мельник; літ. редактор І. Лемко. – Львів: Апріорі, 2014. – 268 с.
2. Сова А. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / Андрій Сова, Ярослав Тимчак; за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
3. Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512 с.
4. Гречило А. Український майдан «Сокола-Батька» у Львові та втрачена історична пам’ять. URL: https://photo-lviv.in.ua/ukrains-kyy-maydan-sokola-bat-ka-u-l-vovi-ta-vtrachena-istorychna-pam-iat/ (дата звернення: 25.06.2020).
5. Сова А. Невідомі світлини українських соколів на площі «Сокола-Батька», або як львів’яни готувалися до І Краєвого здвигу 1911 року. URL: https://photo-lviv.in.ua/nevidomi-svitlyny-ukrains-kykh-sokoliv-na-ploshchi-sokola-bat-ka-abo-iak-l-viv-iany-hotuvalysia-do-i-kraievoho-zdvyhu-1911-roku/ (дата звернення: 9.07.2020).
6. Сова А. Прапор товариства «Сокіл-Батько» – символ соборності України. URL: https://photo-lviv.in.ua/prapor-tovarystva-sokil-batko-symvol-sobornosti-ukrainy/ (дата звернення: 16.07.2020).
7. Паук О. Український город – що це і чому він потрібний громаді? URL: https://photo-lviv.in.ua/ukrainskyy-horod-shcho-tse-i-chomu-vin-potribnyy-hromadi/ (дата звернення: 23.07.2020).
8. Сова А. «І покажем, що ми браття козацького роду», або перші національні спортивні змагання українців Галичини на площі «Сокола-Батька». URL: https://photo-lviv.in.ua/i-pokazhem-shcho-my-brattia-kozatskoho-rodu-abo-pershi-natsionalni-sportyvni-zmahannia-ukraintsiv-halychyny-na-ploshchi-sokola-batka/ (дата звернення: 30.07.2020).

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Цей історичний огляд подій 1914 року є надзвичайно цінним для розуміння розвитку українського спортивного руху та національної свідомості на початку ХХ століття. Він дозволяє усвідомити масштаби організованості української спільноти, її прагнення до самовизначення та вагому роль спорту в цьому процесі. Матеріал буде цікавим для істориків, краєзнавців, а також для всіх, хто цікавиться спортивною історією України та її національно-визвольними змаганнями.

Дізнатися більше на: photo-lviv.in.ua