Фото до статті
Мережа книжкових крамниць «Сенс» презентує свій перший заклад, що працює за франшизою – у місті Лева, на вулиці Богдана Хмельницького. Він функціонуватиме у будівлі, де раніше розташовувався кінотеатр часів Австро-Угорської імперії, і об’єднає в собі книгарню, кафе, кав’ярню та майданчик для різноманітних заходів. Ми поспілкувалися із засновником «Сенсу» Олексієм Ерінчаком, щоб дізнатися про причини появи проєкту у Львові, особливості функціонування першої франшизи та плани щодо майбутнього «Сенсу» в Одесі.
«Бажаємо, аби львівський «Сенс» здобув власну індивідуальність і поступово став «своїм» для мешканців міста»
Відкриття «Сенсу» у Львові відбулося без тривалих пошуків відповідного місця – локація знайшлася сама. Місцеві бізнесмени придбали будівлю та запропонували «Сенсу» розмістити там книгарню-кав’ярню. Львів, відомий своєю активною читацькою аудиторією, найстарішим видавничим форумом та динамічним культурним життям, був логічним кроком з бізнес-перспективи, як зазначає Ерінчак.
Для команди «Сенсу» цей проєкт є першим досвідом розширення мережі шляхом франшизи, проте його модель суттєво відрізняється від традиційного продажу бренду. «Часто франшизу сприймають як систему, де я просто передаю права на назву, а далі партнери роблять щось самостійно. У нас це не так, адже це управлінська франшиза. Тобто партнер отримує право використовувати бренд та бізнес-процеси «Сенсу», тоді як управління самим простором довіряється команді «Сенсу», – пояснює Олексій Ерінчак.
Операційний контроль над усіма ключовими аспектами проєкту залишається за київською командою, що забезпечує збереження єдиної ціннісної основи. «Наші стандарти, підходи, архітектурні рішення, найменування, меню, вибір літератури – все це залишається в компетенції «Сенсу». Ми також беремо на себе відповідальність за підбір та керування персоналом на всіх позиціях, окрім директора», – уточнює засновник книжкового простору.
Єдина суттєва відмінність від інших закладів полягає у юридичній особі, що веде комерційну діяльність. Львівські інвестори, власники приміщення, свідомо обрали залишатися поза увагою громадськості на етапі запуску локації, як повідомив Олексій Ерінчак.
Незважаючи на суворі рамки управлінської франшизи, простір не повинен перетворитися на шаблонну київську копію. «Ми прагнемо, щоб львівський «Сенс» мав свою унікальну атмосферу і поступово ставав «своїм» для місцевих жителів. Подібно до того, як це сталося в Івано-Франківську на «Промприладі»: люди не сприймають його як типову мережеву точку, а радше як «місце для мене», де на мене чекають і де мене знають», – ділиться засновник «Сенсу». З цією метою команду найняли з числа місцевих мешканців, а заходи та маркетингові кампанії розробляють з урахуванням специфіки Львова.
«Сенс» у Львові буде відкрито у будівлі початку XIX століття на вулиці Богдана Хмельницького, що знаходиться за 600 метрів від площі Ринок і за кілька хвилин ходьби від Оперного театру. Фактично, це дві будівлі, між якими на першому поверсі розміститься «Сенс». Команда вважає таке розташування радше перевагою, ніж недоліком, оскільки самі львів’яни часто уникають цієї зони через надмірну кількість туристів.
Будівлю було зведено у 1912–1913 роках за проєктом архітектора Романа Фелінського для Соломона Рогатина. Кінотеатр тут розпочав свою діяльність у 1913 році під назвою «Сфінкс», пізніше змінюючи назви на «Мева», «Адрія», а в радянські часи – «ім. 17 Вересня» та «ім. Б. Хмельницького». За понад століття існування будівля стала свідком скарг на «неморальні фільми», розміщення Єврейського драматичного клубу, піку популярності індійського кіно у 1990-х роках та наявності більярдної у фойє, доки у 2007 році міськрада остаточно не закрила заклад.
Від самого кінотеатру всередині майже нічого не залишилося, навіть підлоги, проте команда вирішила зберегти стелю з проявами протікань та малюнками, щоб вшанувати історію приміщення. Головним же скарбом локації став монументальний стінопис 1960-х років роботи Володимира Патика, представника львівської школи живопису, дослідника української історії та етнографії. Він займає стіну основної зали та частину сусідньої.
«За легендою, радянська влада замовила цю роботу художнику, він її виконав, але додав багато гумору та певних прихованих послань. Це композиція, що зображує завоювання Львова Богданом Хмельницьким. Цікаво, що стінопис майже 30 років перебував у захаращеному стані. Там мешкали голуби, можливо, собаки й коти, але робота дивом збереглася», – розповідає Олексій Ерінчак.
Реставрація об’єкта символічно збіглася зі 100-річчям від дня народження художника, яке цього року відзначають у Львові. «Ми відмовилися від ідеї розміщувати книжкові вітрини, як на Хрещатику. Тут великі вікна, і стінопис буде видно просто з вулиці. Люди зможуть бачити його, проїжджаючи трамваєм. Я хочу, щоб відвідувачі заходили сюди не лише по книги чи каву, а й просто щоб ознайомитися з цією роботою», – додає Ерінчак.
Окрім мистецької спадщини, у просторі збережено й функціональну пам’ять кінотеатру: там, де колись був екран, облаштовано сцену та новий екран для презентацій і заходів.
«Людина на інвалідному візку, з дитячим візочком або старша особа не повинна стикатися з перешкодами в просторі»
Створення безбар’єрного середовища в будівлі початку XIX століття стало одним із найскладніших завдань для архітекторів, проте команда принципово відмовилася від будь-яких виправдань історичним статусом об’єкта. «Ми облаштували пандус, повністю вирівняли підлогу основного поверху, усунули пороги. Люди на інвалідних візках, з дитячими візочками або літні люди не повинні стикатися з цими перешкодами в просторі. Також є інклюзивний санвузол», – додає Ерінчак.
Завдяки високим стелям у приміщенні, для розширення торгової площі було створено декілька рівнів. Для забезпечення доступності кожного, у приміщенні встановлено ліфт, який уже функціонує. «Для мене це був принциповий момент. Не можна казати: «Це історична будівля, тому ми нічого не можемо зробити». Звичайно, не все можна реалізувати ідеально. Наприклад, пандус неможливо зробити дуже широким через вузький тротуар. Це завжди компроміс. Але для переважної більшості людей краще мати такий доступ, ніж не мати його зовсім», – зауважує засновник «Сенсу».
Концепцію розробляв штатный архітектор «Сенсів» Василь Грищенко, а до реставрації фасаду та відновлення стінопису були залучені львівські фахівці.
Передбачений термін окупності становить п’ять років, що відповідає проєкту на Хрещатику. Однак, під час підготовки приміщення, кошторис ремонтних робіт суттєво збільшився через подорожчання будівництва в Україні. «На даний момент, за відчуттями, це може бути навіть дорожче, ніж простір на Хрещатику, хоча площа приблизно вдвічі менша. Тут було виконано надзвичайно багато роботи з первинним станом приміщення. На Хрещатику ми свого часу мали обмежений бюджет і на чомусь заощаджували. У Львові також немає необмеженого бюджету, але деякі речі ми робимо з розрахунком на довгострокову перспективу», – пояснює Олексій Ерінчак.
Точну кінцеву суму засновник не розголошує, зазначаючи, що це рішення залишається за інвесторами. «Згідно з фінансовою моделлю, якщо все йде успішно, інвестор повертає свої кошти приблизно за п’ять років. Після цього ми переходимо до партнерства 50/50 – вже без франчайзингових умов. Тобто стаємо рівноправними партнерами і продовжуємо співпрацю», – додає засновник «Сенсу».
«Сенс» планує залучити у Львові як досвідчену читацьку аудиторію, так і нових відвідувачів. Показником зацікавленості стало те, що ще до офіційного відкриття сторінка простору в Instagram зібрала близько 4000 підписників, серед яких значна кількість киян, які наразі проживають у Львові.
Крім книжок, у закладі функціонуватиме повноцінна кухня, меню якої з часом буде адаптовано до місцевих кулінарних традицій. «Я вважаю, що страви, які вже стали улюбленими серед киян та мешканців Івано-Франківська, будуть популярними і у Львові. Наразі ми пропонуємо те ж меню. Можливо, згодом з’являться місцеві страви, що відповідатимуть гастрономічному духу Львова. Наприклад, я думаю, ми приготуємо власний пляцок, адже для Львова це значна частина гастрокультурної спадщини», – ділиться Олексій Ерінчак.
Асортимент літератури на початковому етапі не буде штучно змінюватися – простір працюватиме з усією палітрою українських видавництв, коригуючи пропозиції відповідно до реального попиту після запуску. «У Львові трохи інший культурний контекст. Тут українська ідентичність відчувається значно сильніше, її не так довго пригнічувала радянська система. Водночас тут проживає більше дітей та молоді, ніж у Києві. Тому, ймовірно, ми продаватимемо більше підліткової та дитячої літератури. Можливо, аудиторія «Сенсу» у Львові буде молодшою, ніж у Києві», – припускає засновник книжкового простору.
Асортимент літератури на початковому етапі не буде штучно змінюватися – простір працюватиме з усією палітрою українських видавництв, коригуючи пропозиції відповідно до реального попиту після запуску. «У Львові трохи інший культурний контекст. Тут українська ідентичність відчувається значно сильніше, її не так довго пригнічувала радянська система. Водночас тут проживає більше дітей та молоді, ніж у Києві. Тому, ймовірно, ми продаватимемо більше підліткової та дитячої літератури. Можливо, аудиторія «Сенсу» у Львові буде молодшою, ніж у Києві», – припускає засновник книжкового простору.
Олексій Ерінчак переконаний, що мережа має постійно еволюціонувати відповідно до викликів часу та специфіки конкретного міста, зберігаючи гнучкість, яку команда продемонструвала на початку повномасштабної війни, трансформувавши київську локацію на волонтерський центр.
Модель, яку наразі вдосконалюють у Львові, засновник планує запропонувати іншим потенційним партнерам в Україні як успішний бізнес-приклад.
«Ми не «МакДональдз», де всі процеси відпрацьовані, і все має бути однаково по всьому світу. Хоча бути такою корпорацією – це добре, бо це процеси й досвід. У своїй ніші ми – «МакДональдз», на мою думку, з погляду привабливості бренду та впізнаваності. Але ми значно гнучкіші, адаптивніші й продовжуватимемо робити все, щоб бути в потрібний час, у правильному місці та надсилати правильні сигнали нашій аудиторії», – говорить Ерінчак.
«Ми не «МакДональдз», у якого відточені процеси й у всьому світі все має бути однаково»
Серед усіх регіонів України найбільше уваги та зусиль засновника «Сенсів» привертає Одеса. Спроби відкрити там заклад були неодноразовими, проте попереднім планам постійно заважали складні переговори або російські обстріли. Однак, мовні та культурні особливості міста засновник розглядає не як перешкоду, а як головну причину для реалізації проєкту саме там.
«Навіть якщо в Одесі є 5% людей зі стійкою україноцентричною позицією, хоча я вірю, що їх значно більше – це вже 50 000 осіб. Це потужна сила, здатна швидко змінити наше уявлення про Одесу. І це активні люди, яким бракує місця для зустрічей, де вони могли б відчувати себе впевнено серед своїх. І в цьому просторі буде нарождатися та мультиплікуватися енергія, яка витіснятиме залишки «русского міра» з одеської дійсності та натомість формуватиме українськість», – наголошує Олексій Ерінчак.
Якщо раніше в Одесі планували невелику книгарню площею 250–300 квадратних метрів, то зараз амбіції проєкту виросли до створення масштабної культурної інфраструктури. «Я розумію, що якби «Сенс» там реалізувався у невеликому форматі, він би не зміг вмістити всю цю функцію. Це не може бути просто книгарня-кав’ярня. Це має бути простір в історичному місці, у визначній будівлі, з внутрішнім двориком. «Сенс» має стати інфраструктурною одиницею, що об’єднує культурну, творчу, україноцентричну, патріотичну публіку для спільного руху вперед та розвитку української Одеси», – пояснює засновник книжкового простору.
Складність пошуку партнерів у місті полягає в тому, що важко знайти особу чи групу людей, які б одночасно розуміли важливість такого простору і мали б можливість фінансувати настільки масштабний проєкт, пояснює Олексій Ерінчак.
«Сподіваюся, що в «Сенсі» не буде ксенофобії та поділу на «свій-чужий»
Якщо Одесі бракує об’єднуючого центру, то у Львові щільність культурного життя надзвичайно висока. Тому місцевому «Сенсу» не потрібно ставати будинком культури – його місія полягає у встановленні нового рівня доступності та створенні платформи для порозуміння, як зазначає засновник простору. Ерінчак прагне, щоб простір демонстрував приклад усьому бізнесу, що заклади з підвальними туалетами та сходами без пандусів мають залишитися в минулому.
У приміщенні очікують бачити різноманітну аудиторію: корінну інтелігенцію, молодь, військових, туристів та внутрішньо переміщених осіб. «Я сподіваюся, що в «Сенсі» не буде ксенофобії, поділу на «свій-чужий», адже до нас прийдуть як туристи, так і люди, які нещодавно переїхали до Львова через війну, а також місцеві мешканці, тож це буде місце перетину всіх зі всіма.
Для мене львівський «Сенс» має бути найбільш мистецьким з усіх наших закладів, людиноцентричним і саме україноцентричним»,
– зазначає Олексій Ерінчак
Олексій Ерінчак переконаний, що самого лише створення привабливої локації недостатньо – без активної модерації та проактивної позиції команди простір не запрацює самостійно. «Раніше я мав переконання, що достатньо створити інфраструктуру, і вона наповниться сама. Насправді це працює трохи інакше. Потрібно створити інфраструктуру і проактивно її наповнювати, спрямовуючи розвиток. Це схоже на баскетбольне поле в місті, де ніхто не грає в баскетбол – очевидно, що люди не прийдуть одразу», – пояснює засновник простору.
«Дуже важливо, яка аудиторія прийде першою і «заселить» простір. Ми намагаємося зробити так, щоб про відкриття першою дізналася наша наявна аудиторія «Сенсу», яка вже поділяє наші цінності», – додає Олексій Ерінчак.
Точну дату запуску львівського простору команда називає обережно, адже ремонтні роботи масштабного об’єкта зіткнулися із затримками з боку підрядників та форс-мажорними обставинами (зокрема, пожежею на підприємстві під Києвом, де виготовлялося обладнання). Наразі команду повністю укомплектовано, київські фахівці вже працюють на місці, а книжки розпаковують на полицях.
Фото та обкладинка: надані командою «Сенсу» для Віледжа
Олена Березовенко – редакторка розділу «Їжа» у Віледжі, випускниця факультету журналістики Національного авіаційного університету. Професійно пише про ресторани та гастрономію з 2018 року, а до команди Віледжа приєдналася у травні 2025-го.
Джерело новини: www.village.com.ua