Перший Львівський Хмарочос: Від Будинку Кравця до Символу Площі
27. 04. 2016 2904 Facebook X Pinterest WhatsApp Telegram
Будинок під номером 8 на площі Міцкевича, що вражає своєю архітектурою та вигідним розташуванням, добре відомий кожному львів’янину. У народі його справедливо називають «Будинком книги», а іноді й «Дім книги». Екскурсоводи ж часто згадують, що це був перший львівський хмарочос. Проте, мало хто знає повну, доволі захопливу історію цієї будівлі.
Від Скромної Споруди до Першого Хмарочоса
Малюнок Т.Чишковського, на котрому помітно кам’яниця Громадзінського. Малюнок 1840 року Площа Міцкевича, яка раніше називалася площею Фердинанда, з’явилася відносно пізно, оскільки була збудована на місці колишніх міських укріплень та русла річки Полтви. Тому всі будівлі на цій площі постали майже одночасно, і, що цікаво, навіть раніше за саму площу. Серед них, однією з останніх, у 1829 році, з’явилася будівля під номером 8. Однак, це була не та будівля, яку ми бачимо сьогодні, і навіть не її попередниця. Спочатку це була скромна двоповерхова споруда, що належала родині кравця Марцеля Громадзінського. Тоді цей будинок був не лише найменшим серед забудови майбутньої площі, але й одним із найменших у всьому історичному центрі Львова. Оскільки ця споруда існувала до появи фотографії у Львові, її світлин не збереглося. Однак, про її вигляд можна дізнатися з малюнка Т. Чишковського 1840 року, а також з плану міста Львова 1844 року.
Літографія Августа Гаттона, на котрій помітний будинок Громадзінського перед перебудовою. Літографія 1847 року У 1840 році, коли Полтву було перекрито та утворено площу Фердинанда, будинок Громадзінського серед інших споруд на площі виглядав досить примітивно. Його власник, очевидно, усвідомлював це, тому вже у 1847 році повністю перебудував кам’яницю, звівши на її місці чотириповерхову будівлю. Нова кам’яниця значно переважала свою попередницю не лише за висотою, але й за розмірами. Тому виникають сумніви, чи справді спорудження нового будинку здійснив звичайний кравець Громадзінський, чи хтось інший.
Кам’яниця Понінського під час засклепіння Полтви. Фото 1887 року У 1867 році кам’яниця під номером 8 отримала нового власника – князя Каліста Понінського, ім’ям якого її відтоді почали називати. Наступним власником став князь Любомирський, який почав використовувати будинок у комерційних цілях, здаючи його частини в оренду. Так, у 1880 році, тут розміщувалася перша дирекція Галицької залізниці, а деякі поверхи займала «Академічна книгозбірня». Вид на кам’яницю Понінського з площі Міцкевича. Фото кін. XIX ст. Вид на кам’яницю Понінського з площі Міцкевича. Фото кін. XIX ст. Свою велику популярність у свій час здобула кав’ярня «Монополь», що діяла в цій кам’яниці з 1902 по 1912 роки. Вона була улюбленим місцем зустрічей багатьох львівських митців, зокрема Івана Франка. Секрет такої популярності був доволі простим: в кав’ярні достатньо було замовити лише горнятко чаю, аби мати можливість сидіти та спілкуватися хоч цілий день. Розбирання кам’яниці Понінського та сусідніх будинків. Фото 1912 року У 1910 році новим власником кам’яниці Понінського став єврейський купець Йона Шпрехер. За свідченнями, він був схожий на персонажа Чарльза Діккенса, скнару, якому було байдуже до міської влади та громади. Це він яскраво продемонстрував під час спорудження нового будинку на місці кам’яниці Понінського. Початок будівництва “хмарочоса” Шпрехера. Фото 1912 року Вже навесні 1912 року стара будівля була зруйнована, а влітку того ж року розпочалися будівельні роботи. Важливо зазначити, що новий будинок спорудили не лише на місці кам’яниці Понінського, але й на фундаментах двох сусідніх будівель, одна з яких виходила на проспект Свободи, а інша – на вулицю Театральну. Про другу відомо мало, а от перша, з адресою вул. Гетьманська, 4, була зведена майже одразу після знищення міських мурів. Припинене протестами й війною будівництво кам’яниці Шпрехера. Фото 1914-1915 рр. Новий будинок, будівництво якого розпочалося, значно перевищував попередній за розмірами. Проте, Шпрехер бажав, щоб він став найвищою будівлею. Архітектору Фердинанду Касслеру, який займався цим проектом, було непросто втілити це бажання. У 1910 році було видано заборону на будівництво будинків вище 4 поверхів. Щоб обійти цю норму, архітектор застосував кілька хитрощів. Наприклад, над партером він спорудив так звані напівкруглі антресолі, які насправді були повноцінним поверхом. Крім того, було збільшено горищне приміщення, що дозволило додати ще один поверх. Однак, обдурити закон виявилося легше, ніж громаду. Навесні 1914 року, коли споруда вже мала 5 поверхів, багато хто висловив протест. Будинок не тільки порушував будівельні норми, але й закривав вид з площі Міцкевича на Латинську Катедру, що викликало різкий протест католицького духовенства. Протести міщан та початок Першої світової війни повністю зупинили будівництво. Будинок Шпрехера після завершення будівництва. Фото 1920-х рр. У серпні 1918 року Шпрехер звернувся до магістрату з проханням дозволити продовжити будівництво. Після тривалих дебатів та його обіцянки, що кам’яниця не буде вищою за пам’ятник Міцкевичу, він таки отримав дозвіл. Однак, останню обіцянку не дотримано. Висота пам’ятника Міцкевичу становить 21 метр, а висота нової кам’яниці Шпрехера, яка була завершена у 1921 році, сягає 24 метрів. Кам’яниця Шпрехера – Дім Книги в 1960-х рр. Дім Шпрехера в 1950-х рр. Після спорудження «Львівського хмарочоса» його почали здавати в оренду різним підприємствам та установам. Багато приміщень зайняли контори найбільшого французького нафтового концерну «Малопольща». Крім того, тут розташовувалися бібліотека, консульства Румунії та Угорщини, а також аптека, яка фактично збереглася донині. Будинок Книги в 1990-х рр. У радянський період зовнішній вигляд головного фасаду будівлі дещо змінився. На вершині було встановлено радянську зірку з портретом Сталіна в центрі. Усередині, до середини 1950-х років, знаходилися залізничні каси станції Львів-Пасажирський. Згодом ці каси перенесли до костелу Святої Анни, а в кам’яниці Шпрехера розташувався «Будинок книги», що і дав будівлі сучасну назву. Хоча вже з 2011 року замість книгарень на першому поверсі цієї кам’яниці розміщуються брендові магазини. Володимир ПРОКОПІВ Джерела:
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 486.
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 459
- Wikimapia.info
- uk.wikipedia.org
- Плани Львова різних років
Поширити це:
- Tweet
- Поширити у Telegram (Відкривається у новому вікні)Telegram
- Поширити у WhatsApp (Відкривається у новому вікні)WhatsApp
Підсумок від Вісті в Україні:
Ця стаття – справжня знахідка для тих, хто цікавиться історією Львова та його архітектурними перлинами. Вона не просто розповідає про будівлю на площі Міцкевича, але й занурює читача в захопливу історію її трансформацій, від скромного будинку до першого у місті хмарочоса. Дізнавшись про це, ви по-новому поглянете на знайомі вулиці та зможете здивувати своїх друзів цікавими історичними фактами.
Дізнатися більше на: photo-lviv.in.ua