Львівські депутати 120 років тому: алкоголь, сварки та зрив засідань у Ратуші

05.09.2026 361 FacebookXPinterestWhatsAppTelegram

ілюстративне зображення створене за допомогою ШІ

Львівська Ратуша: Історична драма про буфет, що ледь не спричинив політичну кризу

Переглядаючи архівні видання, можна виявити разючі паралелі між минулим та сьогоденням. Понад століття тому у Львові мало не вибухнула тривала політична суперечка через… появу буфету в приміщенні Ратуші.

У січні 1906 року засідання Львівської міської ради перетворилося на справжнє комедійне дійство. Замість обговорення нагальних реформ, обранці затято дискутували щодо відкриття буфету. Деякі просили “зберегти мужність перед спокусою” та обмежитися чаєм, тоді як інші відверто вимагали доступу до пива, гарячих бульйонів та, як зазначено, “жіночого обслуговування”.

Ознайомившись з тогочасною пресою, зокрема з випусками газет “Słowo Polskie” від 11 січня 1906 року та “Gazeta Lwowska” від 11 січня 1906 року, ми натрапили на захопливий репортаж про це засідання. Пропонуємо вам поглянути на закулісся галицького самоврядування початку XX століття та дізнатися, як лобі алкогольних напоїв здобуло перемогу над прихильниками тверезості.

Обговорення майбутнього буфету

Розгляд питання, яке журналісти одразу охрестили “веселою та цікавою справою”, розпочався з несподіваного повороту. Радник Стахевич представив звіт промислової комісії, яка пропонувала взагалі відмовитися від ідеї створення буфету в Ратуші. Однак, така пропозиція миттєво викликала потужний спротив у залі. Депутати заявили, що не можуть працювати, маючи порожні шлунки.

Аргументи “за” та “проти”

Першим свою позицію висловив радник др. Маль, який зажадав організації хоча б “мініатюрного буфету”. Він послався на європейську практику, зазначивши: “Буфети існують при всіх парламентських органах, адже цілком зрозуміло, що під час тривалих та виснажливих дебатів виникає голод, і тому необхідно мати можливість його вгамувати”.

Його ініціативу палко підтримали колеги Холодецький, Фейдштейн та Чарнецький. Головним політичним аргументом прихильників їдальні було те, що наявність їжі на місці допоможе … забезпечити кворум! Вони стверджували, що з появою буфету засідання комісій та повної Ради нарешті “будуть відзначатися численнішим, ніж досі, кворумом”, оскільки депутати не покидатимуть засідання посеред дискусій, аби піти до найближчих закладів харчування.

Неординарні пропозиції

Уява обранців розійшлася, і зал засипали пропозиціями щодо формату майбутнього закладу. Радник Холодецький запропонував зекономити на приміщенні, уклавши договір з місцевим ресторатором, який би надсилав до Ратуші офіціанта у визначені години: “щоб можна було, наприклад, отримати розсіл…”

З місця пролунав вигук одного з колег: “Аби лише було жіноче обслуговування…”

Радник Чарнецький запропонував більш поміркований варіант: “Я б погодився на чай і пів пляшки пива…”. Він також виступив за соціальний аспект проєкту, пропонуючи передати управління буфетом одному зі старших службовців магістрату та його дружині, яка б варила депутатам чай.

Опозиція та компромісні рішення

Звісно, не обійшлося без опонентів. Радник Ласковницький категорично заперечив, що шлунок має керувати політикою, і назвав таку турботу про кворум “сумною”. Він іронічно передбачив: “Кворум буде, але в буфеті, а не в залі засідань. Так нерідко трапляється у Крайовому сеймі або у парламенті [у Відні], де депутат виступає перед порожніми лавами, тоді як у буфеті завжди повно”.

Як компроміс, Ласковницький вимагав, щоб буфет, якщо його відкриють, був суворо безалкогольним – обмежувався лише чаєм, кавою та холодними закусками.

Радник Ігнатович взагалі закликав колег продемонструвати твердість характеру: “Будьмо мужніми… вношу пропозицію перейти до порядку денного” і закрити цю тему, щоб уникнути подальших дискусій.

Результати голосування

Проте, Рада “мужності перед обличчям спокуси не проявила”. Результати фінального голосування були показовими:

• За пропозицію Ігнатовича (ігнорувати буфет і продовжити роботу) – 19 радників.
• За пропозицію Ласковницького (безалкогольний буфет із чаєм та кавою) – лише 13 радників.
• За повноцінне облаштування буфету проголосували 25 депутатів.

Почувши результати, тодішній міський голова (президент) пан Міхальський з гучним сміхом у залі іронічно підсумував: “Ну… маємо 13 антиалкоголіків… пройшов буфет з алкоголем”.

Найцікавіша частина цієї столітньої драми полягає в тому, що одразу після ухвалення цього “доленосного” рішення, зал засідань почав стрімко порожніти. Наступні важливі питання – про продаж міського лісництва та збільшення фінансування добровільної пожежної охорони “Сокіл” – доповідалися вже перед напівпорожніми кріслами.

Зрештою, о 20:45 президент міста був змушений достроково завершити засідання, оскільки депутати розійшлися, і в залі банально не вистачало кворуму. Вони так поспішали відсвяткувати перемогу буфету з алкогольними напоями, що навіть не дочекалися його офіційного відкриття.

Тодішні журналісти, не втримавшись від сарказму, завершили свій репортаж фразою, яка залишається актуальною і через 120 років: “Потреба в буфеті підтвердилася наочно”.

Матеріали: Андрій МАРИНЮК

Джерело: Гал-інфо

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця історична замальовка демонструє, як навіть незначні, на перший погляд, питання можуть викликати бурхливі дискусії та виявити справжні пріоритети. Історія про буфет у Львівській Ратуші 1906 року є цікавим нагадуванням про те, що людські потреби, як і політичні інтриги, залишаються незмінними протягом століть. Для читача ця новина є пізнавальною, розважальною та показує, що історія може бути не лише про важливі події, але й про кумедні моменти з життя суспільства.

Дізнатися більше на: photo-lviv.in.ua