Площа Соборна у Львові: Історична подорож крізь століття

11. 01. 2017

Кількість переглядів: 3475

Facebook
Twitter
Pinterest
WhatsApp
Telegram

Площа Соборна, розташована між Галицькою площею та вулицями Сербською, Пекарською й Івана Франка, отримала свою сучасну назву у 1993 році на честь річниці Акту Злуки Західноукраїнської Народної Республіки та Української Народної Республіки. До цього, від середини XVІІ століття, вона була відома як Бернардинська. У радянський період (1946-1993 рр.) площу було перейменовано на Возз’єднання, що було присвячено входженню західноукраїнських земель до складу СРСР у 1939 році.

Площа Бернардинська (сучасна Соборна) на поч. ХІХ ст. Акварель Франца Ковалишина

Форма площі є неправильним багатокутником, що у плані нагадує витягнуту літеру “Z”. Архітектурний стиль забудови поєднує класицизм та історизм.

Будинки на площі Бернардинській, 1, 2, 2а (сучасна Соборна). Акварель Франца Ковалишина

Будинки під номерами 1, 2 та 2а були зведені у 1901-1902 роках за проектом архітектора Карела Боубліка на замовлення Якуба Піперс-Поратинського. До 1939 року у будинку № 1 функціонувала аптека “Під угорською короною”, що належала Поратинському, а також перукарня Ставяжа. Цікаво, що на першому поверсі цієї кам’яниці досі зберігся інтер’єр аптеки в стилі сецесія, створений архітектором Едгаром Ковачем. Наразі тут розташований інтерактивний музей “D.S.Таємна аптека”.

Тадеуш Рибковський. Ярмарок перед Пасхою, 1902 рік

У будинку № 2 розташовувалися крамниці: кухонного посуду Рехлера, швейних машин “Зінгер”, трикотажу та панчіх Паули Берґшайн, а також гуртовий продаж копченостей Пужинської та перукарня Ґольдмана. Тут мешкав відомий художник Тадеуш Рибковський (1848-1926).

Бернардинський костел. Фото першої третини ХХ ст.

Центральним елементом площі Соборної є комплекс Бернардинського монастиря (від якого площа отримала свою першу назву) зі храмом святого Андрія Первозванного (площа Соборна, 3). Монастир, укріплений мурами та вежами, був частиною оборонної системи Львова.

Площа Бернардинська (сучасна Соборна). Фото першої третини ХХ ст.

Історик Крип’якевич зазначав, що Бернардинський монастир, збудований у XV столітті з дерева та перебудований після 1600 року, розташовувався біля мурів міста. Костел монастиря, споруджений у стилі ренесансу з тесаного каменю, має три нави та 15 барокових вівтарів. Сам монастир складається з комплексу будівель, де збереглися залишки давніх мурів зі стрільницями. Перед костелом встановлено колону на честь Святого Івана з Дуклі, споруджену на згадку про облогу Львова Богданом Хмельницьким.

Колона Св. Яна з Дуклі у міжвоєнний період.

Барокову колону зі скульптурою Святого Яна з Дуклі було зведено у 1736-1746 роках на кошти волинського воєводи Северина Жевуського. У 1950 році фігуру святого замінили вазою.

Скульптура Яна з Дуклі на бароковій ротонді над колодязем на території монастиря бернардинів у Львові, фото наших днів

У подвір’ї монастиря, між дзвіницею та костелом, знаходився колодязь. Над ним у 1761 році було зведено ротонду-альтану, увінчану куполом з фігурою Святого Яна з Дуклі.

Бернардинський костел. Фото першої третини ХХ ст.

У 1783 році Бернардинський монастир було закрито. Костел став парафіяльним, а в приміщеннях монастиря розмістили Земський та Ґродський архіви (нині це Державний історичний архів України у Львові). З боку вулиці Валової функціонувала школа, згодом гімназія, а за радянських часів — музичне училище. Наразі тут розташовані Мистецький коледж ЛНУ ім. І. Франка та Музей ідей.

Площа Бернардинська (сучасна Соборна). Перша третина ХХ ст.

Після Другої світової війни ченці-бернардини виїхали на Захід, а храм довгий час використовувався як склад. У 1960-х роках було демонтовано мури, що відділяли площу від вулиць Сербської та Валової, і частиною площі став сквер біля західної частини монастиря.

вул. Валова, кін. ХІХ-поч. ХХ ст.

У 1976-1977 роках будівлі монастиря було реставровано за проєктом Андрія Новакіського та Костя Присяжного. Тоді ж було відновлено прохід з боку вулиці Личаківської, який востаннє використовувався на початку XVII століття. Нині у вежі та будівлі біля стіни розташовано інститут “Укрзахідпроектреставрація”.

Площа Бернардинська (сучасна Соборна). Перша третина ХХ ст.

У житлових будинках, що мають адресу пл. Соборна, 3, за польських часів діяли кондитерська Пастернака та збройовий магазин Копчинської. У 1950-х роках тут був пункт ремонту музичних інструментів та майстерня з ремонту шкіряних виробів і панчіх “Капрон”. У 1960-80-х роках — майстерня з ремонту годинників та слюсарно-механічна майстерня, що виготовляла замки й ключі.

Площа Бернардинська ( № 5 – готель “Варшавський” та № 6 – будівля Головної військової команди). Перша третина ХХ ст.

На протилежному боці площі розташовані кам’яниці XIX століття у стилі бідермаєр. Сучасна адреса пл. Соборна, 5 належить чотириповерховій будівлі, зведеній у 1860-х роках. Тут раніше містилися ресторан Хамайдеса та готель “Варшавський” Мошкевича, який функціонував до 1970 року, а згодом був перетворений на гуртожиток для військових.

Площа Бернардинська, 6 (зараз Військова комендатура львівського гарнізону). Фото міжвоєнного періоду

Будинок № 6 від радянських часів і до сьогодні займає Військова комендатура львівського гарнізону. З 1839 року тут розміщувалася Головна військова команда. Перед Першою світовою війною тут перебувало командування XI корпусу австрійської армії, а у міжвоєнний період — командування V округу-корпусу. У 2003 році на стіні будівлі встановлено пам’ятну дошку, яка свідчить, що тут у листопаді 1918 року працював перший комендант Львова полковник Микола Маринович (скульптор Іван Самотос).

Площа Бернардинська (сучасна Соборна) та старий готель “Краківський”. Фото поч. ХХ ст.

У будинку № 7 до Другої світової війни розташовувався готель “Краківський”. Ця шестиповерхова будівля була зведена у 1913-1914 роках за проєктом Михайла Лужецького (за участю Едмонта Жиховича) на місці старого однойменного готелю. Також тут діяли фотоательє “Маріон” та перукарня Смоляни. Від радянських часів тут знаходиться Апеляційний суд Львівської області.

Площа Бернардинська, 7 (зараз Апеляційний суд Львівської області).

У будинку № 9 за радянських часів діяла палата адвокатів, а також майстерня з ремонту годинників (1950-60-ті рр.). Будинок № 10 у 1950-х роках містив ремонт взуття, а у 1960-90-х — магазин “Спорттовари”.

Площа Бернардинська, 7 (зараз Апеляційний суд Львівської області).

Будівля під сучасною адресою пл. Соборна, 11 у польський період вміщувала магазин електротехнічних товарів Дрешера, а за радянських часів — магазин “Посуд і господарські товари”. На фасаді цієї будівлі встановлено меморіальну дошку на честь єпископа-сповідника віри, містоблюстителя УГКЦ, Кир Василія Величковського (1955-1969 рр.), якого було проголошено блаженним у 2002 році.

Площа Бернардинська (сучасна Соборна). Перша третина ХХ ст.

У кам’яниці № 12 за польських часів розміщувалися виробництво килимових доріжок Сємяновського та магазин кухонного посуду Шімеля. У 1950-60-х роках тут діяли артіль “Соцбуд”, перукарня та майстерня з ремонту трикотажних виробів. Будинок № 12а до 1939 року містив магазин парфумерії Енґелькрайса і Шорра, а також фабрику металевих ліжок Возачинського. За радянських часів тут був магазин “Овочі”.

Площа Возз’єднання, 14 (сучасна Соборна), 1980-ті рр.

Кам’яниця № 14 мала в минулому назву “Роял” (готель Ціммермана), а за радянських часів — “Колгоспний” (готель). У 1950-х роках тут функціонувала шашлична, а у 1960-80-х — магазин “Риба”. Будинок № 15 до війни містив магазин офісних меблів Возачинського.

Площа Бернардинська (сучасна Соборна), 1930-ті рр.

Будинок № 12а зазнав ґрунтовної перебудови у 2001-2004 роках. Будинки № 14 та № 15 були розібрані у 2007-2008 роках. На їхньому місці у 2014 році зведено будівлю, де зараз розташований Торговий центр “Роксолана”.

Трамвай на площі Возз’єднання (сучасна Соборна), 1970 р.

Адресу пл. Соборна, 16 наразі займає Галицький ринок, перенесений сюди з площі Галицької. Будинок № 17, зведений у 1875 році за проєктом Міхала Фехтера для товариства львівських столярів, у польські часи містив ювелірний магазин Банка, книгарню Ласького, магазин кухонного посуду Кацера та ательє з пошиття білизни “Centrum”. У 1950-х роках тут був пункт ремонту годинників, а в радянські часи та перші роки незалежності – магазин “Промтовари”.

У 1880 році через Бернардинську площу було прокладено лінію кінного трамваю до площі Ринок. У 1884 році паралельно з кінним почав курсувати електричний трамвай, який повертав на вулицю Баторія (сучасна Князя Романа) і згодом повністю замінив кінний. У 1951 році колію реконструювали в однопутну, а у 2003 році з боку площі Галицької демонтували, створивши кільце для розвороту трамваїв на площі Соборній.

Софія ЛЕГІН

Джерела:

Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. – Львів, 1932
Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів: “Апріорі”, 2009
Мельник І. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Апріорі, 2015.

http://wikimapia.org/
http://io.ua/

Поширити це:

Підсумок від Вісті в Україні:

Цей матеріал є цінним історичним нарисом, що детально розкриває багату історію площі Соборної у Львові. Він буде цікавим для краєзнавців, істориків, а також для всіх, хто прагне глибше пізнати минуле міста Лева, його архітектуру та забудову. Інформація про зміни назв, функціональне призначення будівель протягом століть, а також історичні згадки про видатних особистостей роблять цю статтю пізнавальною та інформативною.

Джерело: photo-lviv.in.ua

No votes yet.

Please wait...