Львівська опера: як відроджували шедевр архітектури

Історія Львівського Оперного Театру: Реставрація та Відродження Величі

29. 09. 2022 5503 FacebookXPinterestWhatsAppTelegram

Львів, Оперний театр (1908 р.)

Ця стаття завершує цикл матеріалів про історію створення Львівського оперного театру. Першу частину про вибір місця будівництва можна знайти за цим посиланням, другу – про конкурс на проєкт, третю – про учасників конкурсу, четверту – про фундаменти, п’яту – про зведення, а шосту – про пов’язані з ним легенди.

Вигляд проспекту Свободи на початку XX ст. після побудови Оперного театру. Фото початку XX ст.

Реставрація

Протягом десятиліть існування театру будівля та її оточення зазнали значних змін. Газові ліхтарі, що колись освітлювали простір навколо театру, з часом були замінені електричними лампами розжарювання у вишуканих плафонах, які, своєю чергою, поступилися місцем стандартним вуличним світильникам. Площу перед театром заасфальтували, усунувши під’їзд до головного входу. У 1952 році провели її реконструкцію, встановивши пам’ятник Леніну.

Будівля пережила дві світові війни, зазнавши численних пошкоджень. Зміни хімічного складу міського повітря, спричинені автомобілізацією, прискорили руйнування кам’яних скульптур. Також змінився рівень ґрунтових вод, замулювалася дренажна система. Технічні системи вичерпали свій ресурс, а рівень оснащення сцени вже не відповідав сучасним вимогам. Посилені вимоги до пожежної безпеки вимагали переобладнання та зміцнення залізної завіси. Дерев’яні підлоги в партері на металевих балках становили ризик, потребувалося збільшення кількості пожежних гідрантів. У холодну пору року в театрі спостерігалося недостатньо високе температурне значення.

Львівська Опера у нічному освітленні, 1920 – ті рр., фото М. Мюнца

У ході поточних ремонтів потьмяніле золочення здебільшого зафарбовувалося або покривалося бронзовою фарбою. Ліпнина, внаслідок нашарування фарби, втратила чіткість своїх первісних форм. Живопис покрився верствою поверхневих забруднень, до того ж проявилися наслідки поспішних ремонтів пошкоджень часів війни. Чудове травлене скло з орнаментом у вхідних дверях лож частково замінили фанерою, а подекуди просто зафарбували. Бракувало плафонів світильників, бронзових дверних ручок, замків, елементів решіток.

На фасаді були відсутні скульптури над вікном третього поверху, коринфська капітель колони, декоративна ваза, маскарони. Мідні скульптури були пошкоджені кулями та осколками, покрилися кіптявою. Центральний купол втратив мідне покриття. Відшаровувався тиньк. Пісковиковий цоколь, через вивітрювання, розшаровувався та руйнувався.

Систематичні інструментальні спостереження (нівелювання II класу) проводилися за 28 марками на стінах протягом 1969–1980 років. За цей період найбільшу усадку зафіксовано у правому задньому куті споруди (3,82 см), найменшу – у правому передньому (1,79 см). Ознак стабілізації усадок не виявлено. Внаслідок нерівномірних деформацій будівля театру ніби розкололася по діагоналі; портальна стіна, що відділяє сцену від глядацької зали, почала втрачати зв’язок з бічними несучими стінами. Це стало основною причиною закриття театру на реставрацію у 1979 році, хоча техніко-економічне обґрунтування реконструкції та реставрації, орієнтовною вартістю 4,6 млн. карбованців, було затверджено постановою Ради Міністрів УРСР ще 21 жовтня 1975 року.

Для виявлення причин тривалих нерівномірних деформацій та прогнозування їх розвитку у 1980 році провели інженерно-геологічні дослідження – треті за історію театру. По периметру споруди пробурили 10 свердловин глибиною 14 метрів, вирили 4 шурфи нижче рівня закладання підошви фундаменту. У лабораторних умовах досліджено на міцність та стискання 98 монолітів ґрунту. Виконано статичне зондування (14 пунктів), радіоізотопне каротаж (14 пунктів), випробування обертовим зрізом крильчаткою (10 випробувань), реєстрацію вібрацій на цоколі будівлі (34 вимірювання). У лабораторії, окрім класифікаційних показників, досліджено механічні властивості ґрунтів (опір зрізу, модуль деформації, коефіцієнт консолідації, параметри повзучості) під статичним та динамічним навантаженням.

Львівський Оперний театр, 1942 р. Фото: Fortepan

Тригонометричне нівелювання ключових архітектурних елементів споруди, висотні показники яких були відомі за архівними даними (збереглися вихідні репери), дозволило з точністю до 15% визначити розмір абсолютних деформацій основи – 55-72 см за 80 років, з максимальним значенням у правому передньому куті будівлі.

Першочергові роботи включали відновлення дренажної системи. Для цього навколо театру викопали котлован, ліквідувавши при цьому пандуси бічних під’їздів. На зовнішніх стінах підвалів облаштували надійну гідроізоляцію. Після засипки котловану стало можливим встановлення зовнішніх риштувань для реставрації фасаду. На зведення риштувань та підмостків використано приблизно 600 м³ деревини.

Львів, оперний театр, 1942 р.

Декоративні маскарони було демонтовано та реставровано в майстернях, а втрачені – виготовлено з цинку. Декоративні вази на карнизі вирішили відлити з оргскла з подальшим декоративним покриттям “під камінь”. Практика реставрації довела надійність такого рішення, адже вапняк швидко руйнується в умовах сучасного міста.

З оргскла також відлито капітель східного фасаду, одну з декоративних фігур над архівольтом цього ж фасаду та сильно зруйновані фігури геніїв на головному фасаді.

Повністю відновлено ліпний декор фасаду. Для реставрації цоколю використано сколівський пісковик як більш міцний та менш схильний до розшарування матеріал. Вивітрену поверхню цоколю очищено.

Оперний театр, 1940-1950-ті рр.

Мідні скульптури очистили від бруду та кіптяви, заварили пробоїни, виправили вм’ятини. Ковалі реставрували металеві решітки, навіси, кронштейни ліхтарів, доповнивши відсутні елементи. Відремонтували металоконструкції купола та даху, встановивши додаткові ферми. На покриття даху та купола використано 56 тонн металу, зокрема 26 тонн міді.

Значних змін зазнала підземна частина споруди. Це було пов’язано з перенесенням туди електропідстанції, котельної, розміщенням нових технологічних приміщень, а також буфету для глядачів та артистів.

На подвір’ї сусіднього театру ім. М. Заньковецької спорудили вентиляційну шахту, оскільки стара опинилася в зоні загазованості. Також там розмістили машинний зал електроприводів сценічних механізмів та трансформаторну.

Львівський оперний театр та пам’ятник Леніну. Фото Анатолія Васильківського, 1956 р.

Значний обсяг робіт виконано під сценою: змонтовано монолітні фундаменти для механізмів, монолітні перекриття трюмів на прокатних балках та колонах. З монолітного залізобетону також виготовлено стіну сейфа для декорацій.

У надземній частині основної реконструкції зазнав сценічний комплекс. Повністю переплановано артистічні вбиральні, репетиційні зали, окремі кабінети адміністративно-господарського призначення.

На осі симетрії балконів 1-го та 2-го ярусів облаштовано приміщення звукоапаратної та світлопроекційної, що призвело до зміни розташування глядацьких місць. Змінено розклад місць у задній частині партеру та на балконі 3-го ярусу через зміну габаритів нових крісел. Наразі всюди, включно з балконами верхнього ярусу, встановлено м’які, зручніші крісла. Загальна місткість – 1020 глядацьких місць. Простір під оркестровою ямою звільнено від попередніх дерев’яних конструкцій, натомість облаштовано подвійне перекриття: нижнє – залізобетонне, верхнє – дерев’яне. Попереднє перекриття підвалу над партером – дерев’яні дошки на металевих прогонах, як особливо пожежонебезпечне, демонтували і замінили на подвійне залізобетонне перекриття з простором, що використовується для витяжної вентиляції. Переплановані санітарні вузли розташовані на 1-му та 4-му поверхах.

Кімнати для куріння тепер зосереджені лише на другому поверсі. Облаштування нових приміщень вимагало значних зусиль. З підвалів вивезено 1500 м³ ґрунту; встановлено нові сходи до буфету з білокам’яною балюстрадою.

Львівський оперний театр, 1960-ті рр.

Виконано масштабні роботи у сценічній частині. Простір сцени шириною 23 метри та висотою 27 метрів насичено складними металевими конструкціями та механізмами: 60 підйомних механізмів, 300 електродвигунів. Для облаштування верхніх та нижніх сценічних механізмів, між’ярусних майданчиків та інших конструкцій використано понад 300 тонн металу.

Роботи в інтер’єрі розпочалися з реставрації живопису дзеркальної зали. Супрапорти були демонтовані та відреставровані на риштуваннях. Кожен квадратний сантиметр живопису очищений від забруднень, укріплений, звільнений від пізніших нашарувань та тонований. Роботи також провели у вестибюлі та глядацькій залі. Завісу пензля Генрика Семирадського реставрували в майстерні. Для її транспортування знадобився спеціальний транспорт та супровід ДАІ – у згорнутому вигляді вона мала 23 метри довжини. Залізну завісу зміцнили згідно з вимогами пожежної безпеки.

Львівський оперний театр ім. І. Франка, фото 1976 року

На відновлення позолоти театру використано понад 5 кг золота. У стінах прокладено понад 500 км труб, кабелів та проводів.

Лише після цього приступили до оздоблювальних робіт. Відновлено первісний вигляд дверей, що імітують цінні породи деревини, застосувавши точну копію оригінального малюнка. Опановано техніку травлення орнаментів на склі.

Відновлено значну кількість втрачених бронзових деталей: кріплення килимів, елементи складних дверних конструкцій, люстри, бра, торшери. За збереженими зразками виготовлено плафони для численних світильників.

Львівський оперний театр ім. І. Франка, фото 1976 року

Старанно відновили старовинні театральні вішалки з індивідуальними гніздами для парасольок та полицями для капелюхів. Для оббивки крісел та бар’єрів глядацької зали за спеціальним замовленням виготовили чисто вовняний плюш потрібного кольору.

Під час реконструкції глядацької зали намагалися максимально зберегти її акустичні властивості. Однак для облаштування бібліотеки під оркестровою ямою довелося демонтувати сферичний резонатор (“мандоліна”) з липовою обшивкою. Висоту резонатора зменшили з 2,0 м до 770 мм, перетворивши його на плаский (“гітара”), що негативно вплинуло на акустичні характеристики.

У 1984 році в нішах вестибюля встановили погруддя О. Пушкіна, А. Міцкевича, Т. Шевченка, І. Франка, а в нішах фойє – М. Глінки, П. Чайковського, М. Лисенка, С. Гулака-Артемовського. Авторами цих робіт є львівські скульптори Е. Мисько, Я. Чайка, Й. Садовський, О. Пилєв.

Львівський оперний театр, 1984 р.

Водночас проведено реконструкцію площі перед театром: її піднято та вирівняно. Укладено декоративне покриття з городенківського пісковику загальною площею 4000 м². Навколо пам’ятника Леніну облаштовано квітник, окантований кам’яним профільованим бордюром. Пішохідну алею центральної вулиці міста органічно інтегровано з простором театру.

Проєкт реконструкції театру розробив Львівський філіал інституту “Діпроміст” спільно з інститутом “Діпротеатр”, проєкт реставрації – Львівська КАРМ інституту “Укрпроектреставрація”. Геодезичні та інженерно-геологічні дослідження проводив Львівський філіал “УкрДІІНТР”. Меблі проєктував інститут “Діпромеблі”.

Реставраційні роботи виконувала Львівська СНРВ майстерня за участю одеських, київських та кам’янець-подільських майстерень.

До реставрації скульптури залучали також експериментально-художню майстерню Українського спеціального науково-реставраційного виробничого управління.

Вигляд на Львівський оперний театр, 2015 рік, автор Володимир Прокопів.

Роботи проводили висококваліфіковані фахівці різних профілів: муляри, каменярі, монтажники спецобладнання, електрики, сантехніки, теслі, покрівельники, маляри, штукатури, альфрейники, столяри, позолотники, реставратори штучного мармуру, скульптури, художнього металу, живопису та багато інших.

Генеральним підрядником виступило БУ-18 тресту “Львівпромбуд”. Серед виконавців були також Львівські промислові об’єднання “Конвеєр”, “Автонавантажувач”, ГСКБ автонавантажувачів; заводи фрезерних верстатів, монтажно-заготівельний, автобусний, мотозавод, а також Саратовський завод театрального та бібліотечного обладнання, заводи важкого машинобудування у Красноярську та Електросталі (Московська область) та численні інші підприємства й організації.

Всі роботи проводилися під постійним технічним та авторським наглядом як з боку замовника і самого театру, так і з боку проєктних інститутів, залучених до розробки проєктів реконструкції та реставрації.

У вересні 1990 року демонтували пам’ятник Леніну, що стояв на площі перед театром. Наступний ремонт будівлі та реконструкцію площі перед театром провели у 1999 році з нагоди саміту голів держав Центральної та Східної Європи.

Павло ҐРАНКІН, Євген СОБОЛЄВСЬКИЙ

Джерело: П. Ґранкін. Статті (1996–2007). – Львів: Центр Європи, 2010.

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття є справжнім скарбом для тих, хто цікавиться історією архітектури та культурної спадщини України. Вона детально розкриває складний процес реставрації Львівського оперного театру, показуючи, як вдалося зберегти його велич та функціональність попри численні виклики часу. Матеріал буде корисним як для широкого кола читачів, так і для фахівців у галузі реставрації та історії мистецтва, надаючи глибоке розуміння цінності таких знакових споруд.

За матеріалами: photo-lviv.in.ua