Львівська медицина: розкриваємо таємниці минулого спеціалізованих закладів

Історична мандрівка спеціалізованою медициною Львова: Від витоків до сучасності

23. 12. 2022 5648 FacebookXPinterestWhatsAppTelegram

З історії лікувальних закладів міста Львова. Частина 4. Спеціалізовані медичні установи

Портал “Фотографії Старого Львова” продовжує цикл публікацій, присвячених історії медичних закладів міста. Ця, четверта частина, зосереджується на еволюції спеціалізованих медичних установ Львова, зокрема тих, що надають допомогу онкологічним, дерматовенерологічним та психоневрологічним пацієнтам.

Лікувальні заклади онкологічного профілю

Історія боротьби з онкологічними захворюваннями у Львові сягає 1873 року, коли в Крайовому загальному шпиталі (нині – Львівська обласна клінічна лікарня) було відкрито перші 4 ліжка для таких пацієнтів. Ініціатором цього був А. Чижевич. Наприкінці XIX століття з’явилися окремі онкологічні палати у внутрішніх, хірургічних та гінекологічних відділеннях. Тривалий час лікування обмежувалося хірургічними методами. Відомі хірурги, такі як Гжегож Зембіцький, проводили складні операції, а в 1897 році вперше здійснено резекцію шлунка з приводу онкозахворювання. На початку 1910-х років розпочалися дослідження лікувального ефекту радію.

У 1921 році було засновано першу спеціалізовану онкологічну установу – ракову станцію при Львівському державному загальному шпиталі. Від 1929 року тут застосовували лікування радієм. У 1929 році виникло Протиракове товариство імені Святого Лаврентія. У 1931 році в шпиталі відкрито онкологічне відділення на 16 ліжок, яке щороку обслуговувало близько 400 пацієнтів. У 1937 році засновано радіологічне відділення. Філія Польського протиракового інституту у Львові отримала 80 мг радію від Марії Складовської-Кюрі, що прискорило впровадження променевої терапії. Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр (ЛОРЛДЦ) є одним із провідних закладів у цій галузі на заході України.

Організація онкологічної служби на Львівщині розпочалася у 1944 році під керівництвом професора Гаврила Ковтуновича. Він зробив значний внесок у розвиток практичної та наукової онкології, підготував плеяду фахівців.

Львівський обласний онкологічний диспансер, заснований у 1946 році, розташовувався у будівлі колишньої гімназії на вул. Генерала Чупринки, 45. Нині це відділення 5-ї міської клінічної лікарні. У повоєнні часи диспансер пережив кілька переїздів, розширюючись та вдосконалюючи свою діяльність. Важливим етапом стало будівництво нових корпусів на вул. Гашека, 2а, яке завершилося у 2006 році. Сьогодні Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр (ЛОРЛДЦ) – це сучасний комплекс, що надає спеціалізовану допомогу мешканцям шести областей Західної України.

Розвиток кафедри онкології у Львівському державному медичному інституті, створеної за ініціативи проф. Анатолія Гнатишака, відіграв ключову роль у підготовці кадрів та наукових дослідженнях. Кафедру очолювали видатні вчені: А.І. Гнатишак, Б.Т. Білинський, Т.Г. Фецич, а нині – проф. Н.А. Володько.

Лікувальні заклади дерматовенерологічного профілю

Венерологічний диспансер відновив роботу у Львові вже 1 жовтня 1944 року. До 2008 року діяли два диспансери: Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер (вул. Коновальця, 1) та Львівський міський дерматовенерологічний диспансер (вул. Замарстинівська, 81-83). Після реорганізації, у 2017 році, міський диспансер було приєднано до обласного. Стаціонарні відділення диспансеру на вул. Коновальця, 5 та в с. Сокільники були закриті через невідповідність вимогам Національної служби здоров’я України.

Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер, розташований за адресою вул. Коновальця, 1, має багату історію, його будівля датується приблизно 1910 роком. Він є клінічною базою для кафедр сімейної медицини та дерматології й венерології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Львівський міський дерматовенерологічний диспансер, розташований за адресою вул. Замарстинівська, 83, мав своє стаціонарне відділення на вул. Кордуби, 4а. Після об’єднання з обласним диспансером, будівля на Замарстинівській продовжила функціонувати як поліклінічне відділення.

Лікувальні заклади психоневрологічного профілю

Перше психіатричне відділення у Львові було створено наприкінці XVIII століття. У 1875 році для психіатричних хворих була збудована окрема будівля на Кульпаркові, що започаткувало історію Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні. У 1930 році зведено будівлю неврологічного корпусу, де функціонувала гістологічна лабораторія, рентген-кабінет та відділення терапії.

Львівський міський психоневрологічний диспансер, створений у 1953 році, пройшов значний шлях розвитку, трансформуючись у Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер, а нині – Комунальне некомерційне підприємство «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер». Заклад надає широкий спектр амбулаторної та стаціонарної допомоги, включаючи психотерапевтичні та реабілітаційні послуги. У 2008 році на його базі створено «Центр соціальної адаптації та реабілітації для осіб з ментальними порушеннями».

Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер, розташований на вул. Драгоманова, 58, був реорганізований у 2020 році та приєднаний до Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру. Його приміщення, історична будівля вілли Юліана Макаревича, планується продати для фінансування створення нового дитячого онкоцентру.

Львівський обласний державний наркологічний диспансер, нині Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень, функціонує на вул. Б. Лепкого, 8. Він є координаційним центром у сфері профілактики та лікування залежностей.

Лікувальні заклади ендокринологічного профілю

Становлення ендокринології на Львівщині розпочалося в другій половині 1940-х років. Львівський обласний ендокринологічний диспансер, заснований у 1946 році, спочатку розміщувався на вул. Фредра, 2, а з 1949 року – на вул. Чайковського, 22. Основною проблемою була боротьба з епідемією зобу. Згодом диспансер активно займався лікуванням та профілактикою цукрового діабету.

У 2012 році заклад було реорганізовано у Львівський обласний державний клінічний ендокринологічний лікувально-діагностичний центр (ЛОДКЕЛДЦ), а з 2019 року він носить назву «Львівський клінічний центр ендокринології». Центр є клінічною базою кафедри ендокринології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Сучасний центр оснащений передовим обладнанням для діагностики та лікування ендокринних захворювань, зокрема цукрового діабету, із застосуванням новітніх технологій, таких як ультразвуковий диссектор для лікування синдрому діабетичної стопи та фундус-камера для діагностики діабетичної ретинопатії.

Ендокринологічне відділення 4-ої міської клінічної лікарні м. Львова, засноване у 1974 році, також відіграє важливу роль у наданні ендокринологічної допомоги населенню міста.

Антон ЛЯГУШКІН

Джерела інформації:

1. Історія Львова в документах і матеріалах. – Київ: Наукова думка, 1986.
2. Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів: Апріорі, 2009.
3. Мельник І.В. Львівські вулиці і кам’яниці… – Львів: Центр Європи, 2008.
4. Матеріали із офіційних сайтів лікувальних закладів та історичних ресурсів.

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Цей детальний огляд історії спеціалізованих медичних закладів Львова надає цінну інформацію для читачів, які цікавляться розвитком медицини у місті. Він показує еволюцію онкологічної, дерматовенерологічної, психоневрологічної та ендокринологічної допомоги, відзначаючи ключові етапи, видатних лікарів та сучасний стан цих установ. Матеріал буде корисним як для істориків медицини, так і для мешканців Львова, які прагнуть краще зрозуміти спадщину свого міста у сфері охорони здоров’я.

Джерело: photo-lviv.in.ua