Львів минулих літ: розкрий таємниці зниклих краєвидів та знайомих площ

29.08.2026 2991 FacebookTwitterPinterestWhatsAppTelegram

Львів початку XX століття: ностальгічний погляд на давні розваги та міські площі

На цьому історичному фото відтворено атмосферу парку розваг, розташованого на схилах гори Лева на зорі минулого століття. Цей справжній луна-парк європейського зразка на Пісковій горі, яку сьогодні частіше іменують горою Лева, було відкрито у 1908 році, а вже у 1912 році його було розширено згідно з проєктом, розробленим англійськими архітекторами Томасом Мак-Довелом та Артуром Левераком.

Напередодні Першої світової війни це місце стрімко завоювало популярність і стало одним із найбажаніших центрів дозвілля для львів’ян. Місцевість вражала не лише мальовничими краєвидами на Підзамче, а й пропонувала справжню імперію розваг: тут функціонував розкішний триповерховий ресторан з вишуканими інтер’єрами, просторий відкритий майданчик для проведення урочистих заходів, концертів та танців. Відвідувачів тішили різноманітні атракціони, серед яких були й екзотичні павільйони, а також оригінальні вистави, на кшталт театру бліх. Функціонували каруселі, гойдалки, стрільбища, павільйони зі смаколиками, кіоски з напоями, фотографічний павільйон, майданчики для занять гімнастикою, дитячі ігрові зони та місця для пікніків. У зимовий період схили гори перетворювалися на арену для катання на лижах, санчатах та проведення спортивних змагань. На жаль, після Першої світової війни від цього розмаїття майже нічого не лишилося, і пальму першості у сфері міських розваг перехопив Стрийський парк. Сьогодні на вершині гори Лева облаштовано оглядовий майданчик, а біля її північного схилу, що зображений на фото, цього року було створено сучасний спортивний майданчик із тренажерами, призначеними для реабілітації українських героїв.

Площа Бернардинська та готель «Краківський»

Площа Бернардинська (сучасна Соборна) та старий готель “Краківський”. Фото поч. ХХ ст.

Цей знімок було зроблено до 1906 року, ще до спорудження другої південної вежі храму Архистратига Михаїла. Цю церкву видно на задньому плані, вона постає на тлі Замкової гори, маючи на той час лише одну вежу. На розі сучасної вулиці Винниченка та Личаківської, біля оборонного муру Бернардинського собору, розташовувалася будівля Бернардинської пожежної варти, яку розібрали у 1920-1930-х роках. На крайньому правому будинку, зведеному в стилі історизму і який не зберігся до наших днів, чітко видно вивіску «Готель Краківський». Це був наріжний будинок на перетині тодішніх вулиць Панської (нині Івана Франка) та Пекарської.

На місці, де зараз знаходиться ця будівля, у 1894 році з’явився один із найрозкішніших готелів Львова – «Метрополь», де сьогодні розташована низка закладів. Всі інші будівлі, які присутні на цій фотографії, дійшли до наших днів майже в первозданному вигляді. На передньому плані ми бачимо криницю, яка не існує нині, однак скверик за нею, з лавками, затінений деревами, виглядає абсолютно так само, як і сьогодні. Ліворуч від нього зараз знаходиться кінцева зупинка трамваїв № 3 та № 8, тоді як на фото трамвайних колій ще не прокладено – їх з’явилося тут лише через кілька років.

Соціальна опіка та народні кухні на площі Теодора

Громадські їдальні для збіднілих верств населення на площі Теодора. Фото років I Cвітової війни

На цьому фото зображено площу Святого Теодора під час Першої світової війни. Права крайня будівля (№ 11), зведена у стилі історизму з елементами сецесії, збереглася до наших днів практично без змін. Вона розташована на розі з вулицею Вугільною, де знаходиться синагога «Хадашим», яка на момент зйомки ще не була видима. Між будинком № 11 та наступним будинком знаходилася порожня ділянка, яку лише у 1990-х роках забудували новою спорудою, що закрила цю прогалину. Усі будівлі, що знаходяться ліворуч, на східній стороні площі, також збереглися майже без змін. На фотографії ми бачимо дерев’яні бараки Міської народної кухні, де в роки війни харчувалися переважно діти з малозабезпечених родин.

Через поширене безробіття, високі ціни та дефіцит продуктів харчування, за ініціативи тодішнього президента міста Тадеуша Рутовського, була створена мережа міських закладів харчування з доступними цінами. Саме тому одна з таких установ – дитяча кухня – була організована на площі Святого Теодора, у густонаселеному районі, де проживали дрібні ремісники та торговці, і де мешкало багато сімей з низьким рівнем доходу. Продукти для приготування дитячих обідів, такі як супи, каші, картопляні страви, хліб, чай, а також кавові сурогати, закуповувалися Львівським магістратом, міськими благодійними фондами, приватними меценатами та різноманітними доброчинними організаціями. Це був типовий приклад європейської благодійної діяльності, яка надавала допомогу дітям та загалом найменш захищеним верствам населення Львова в складні воєнні часи.

Торгівельні ряди на площі Ярослава Осмомисла

Площа Князя Ярослава Осмомисла ( колишня площа Краківська), кін. ХІХ ст.

На світлині зображено площу Князя Ярослава Осмомисла. З 1840 року аж до радянських часів ця площа носила назву Краківська, і саме тут розташовувався найжвавіший львівський базар, відомий у народі як «Кракідали». Про це свідчить і стара міська пісенька:

«На Краківськім пляцу продавала крупи,
Як не мала решти, то давала…мешти (взуття)».

На фотографії кінця XIX століття, окрім наріжного будинку з вулицею Богдана Хмельницького, жодна з ліворуч розташованих будівель за торговими ятками не збереглася до наших днів. Інформація про те, що ці будівлі мали адресу площа Краківська, відсутня. Не виключено, що вони адресувалися до вулиці Овочевої – так вона називалася за радянських часів та в період незалежної України до 1992 року, коли її було ліквідовано. Назва “Фруктова” була б більш доречною, адже польською мовою вона звучала як “Овоцова”. Однак, оскільки вулиці вже понад тридцять років не існує, її правильна назва вже не має великого значення. Ця вулиця, що з’єднувала вулиці Стару та Підмурну, була поступово розібрана до останнього будинку. З 1997 року на її місці діяв ринок «Добробут», який було ліквідовано у 2025 році. На місці ж ряду старих будівель, які ми бачимо на фото, донині збереглися лише дві елегантні споруди у стилі модерн, зведені у 1910-х роках.

Архітектурні метаморфози центральних вулиць та втрачена спадщина

Пам’ятник Александру Фредро, поч. ХХ ст.

На цьому історичному фото, датованому 1897 роком, представлено пам’ятник видатного польського комедіографа Олександра Фредра (1793-1876). Він розташований на вулиці Академічній (нині – проспект Шевченка). Саме навпроти, на вулиці, що носила його ім’я, знаходився маєток драматурга. Сьогодні на цьому місці встановлено пам’ятник Михайлові Грушевському, зведений у 1994 році.

За пам’ятником Фредрові на фото видно триповерхову будівлю у стилі історизму (проспект Шевченка, № 30), яка збереглася до наших днів майже без змін. А сусідня будівля, також виконана в стилі історизму (№ 32), була зруйнована під час Другої світової війни. До 2005 року на її місці була порожня ділянка, де, як я пам’ятаю, у 1990-х роках функціонував кіоск із продажу газованої води та морозива. У 2005 році тут було зведено будівлю Кредобанку, а нині тут розташований банк «Кредит Дніпро».

Джерело: ZAXID.NET

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття є цінним історичним матеріалом, який дозволяє читачам зануритися у минуле Львова, побачити, як виглядали знакові місця та як організовувалося дозвілля та соціальна підтримка городян на початку XX століття. Вона буде цікавою для краєзнавців, істориків та всіх, хто захоплюється історією рідного міста.

За даними порталу: photo-lviv.in.ua