Львів крізь призму історії: Забуті пам’ятники тоталітаризму
Історичний центр Львова, відомий як Місто Лева, протягом століть був свідком численних змін. Епохи змінювали одна одну, разом з ними трансформувалися архітектурні стилі, політичні режими та культурні віяння. Лише пам’ять поколінь зберігає деталі цих трансформацій, ніби на цифровому носії.
Серед багатьох архітектурних пам’яток минулого є ті, повернення яких ми б прагнули, але є й такі, що краще залишити у забутті, як страшний сон.
Фото до статті 19. 02. 2015 7291
Львів, якого не повернеш. Пам’ятник Сталінській Конституції
У вересні 1939 року, коли армії Німеччини та СРСР розпочали наступ на Польщу, розпочалася Друга світова війна. Західноукраїнські землі, включаючи Львів, увійшли до складу Радянського Союзу. Майже одразу місто почало зазнавати візуальних трансформацій, спрямованих на утвердження нового режиму.
Пам’ятник Сталінської (Радянської) Конституції, фото 1940 року
Нова влада активно впроваджувала символіку, і пам’ятники не стали винятком. Особливо виділявся Монумент Сталінській (Радянській) Конституції, споруджений у жовтні 1939 року. За однією з версій, його проєкт, розроблений у Москві, був адаптований до місцевих умов скульпторами Сергієм Литвиненком (автором пам’ятника І. Франку у Львові) та київським художником Михайлом Дмитренком.
Радянський монумент на нинішньому просп. Свободи. Фото 1940 року
Монумент був встановлений у центрі міста, на теперішньому проспекті Свободи. Його створення доручили Кераміко-скульптурній фабриці, яка почала працювати у 1939 році. Безпосередньо над скульптурами працювали Євген Дзиндра та Андрій Коверко. Такий вибір місця не був випадковим, адже радянські монументи того періоду мали насамперед слугувати пропагандистським інструментом, а їхня естетична цінність відходила на другий план.
Парад 1 травня 1940 року на нинішньому просп. Свободи, на тлі – монумент конституції
Сам монумент складався з чотирьох гіпсових скульптур, що зображували червоноармійця, гуцула, селянку та студентку. На трьох сторонах були таблиці з уривками зі Сталінської конституції, написані українською, польською та мовою їдиш. Це був продуманий крок, адже на той час євреї становили значну частину населення Львова, і влада намагалася заручитися їхньою підтримкою. Незважаючи на пропагандистське призначення, якість виконання монумента, навіть за низькими радянськими стандартами, була вкрай низькою. Основа була з дощок, поштукатурена та обкладена гіпсом, а скульптури відлиті зі звичайного гіпсу.
Групове фото на фоні пам’ятника з нинішньої вул. Гнатюка, 1940 рік
Радянський монумент на нинішньому просп. Свободи. Фото 1941 року
Радянський парад на фоні монументу, 1939 рік
Історія, як відомо, все розставляє на свої місця. 30 червня 1941 року, коли до Львова увійшли німецькі війська, цей пам’ятник не потребував жодних офіційних демонтажних робіт. Місцеві мешканці, практично голіруч, за кілька годин розтрощили його на друзки. Уламками монумента були засипані воронки від авіабомб.
Використані джерела:
Поширити це:
- Tweet
- Поширити у Telegram (Відкривається у новому вікні)Telegram
- Поширити у WhatsApp (Відкривається у новому вікні)WhatsApp
Підсумок від Вісті в Україні:
Ця історична стаття пропонує унікальний погляд на минуле Львова, розкриваючи забуті сторінки історії, пов’язані з радянським періодом. Матеріал буде особливо цікавий краєзнавцям, історикам та всім, хто прагне глибше зрозуміти процеси, що формували образ міста. Наявність архівних фотографій робить розповідь наочною та захопливою, дозволяючи буквально побачити епоху, що відійшла в минуле.
За даними порталу: photo-lviv.in.ua