Як львів’яни брали воду до появи сучасного водопроводу

Дата публікації: 8. 04. 2021

Перегляди: 3177

Історичні Методи Пошуку Води та Водопостачання Львова

Панорама Львова, 1915 р.

“Якщо бажаєте мати власне джерело води, слід звертати увагу на наявність водних горизонтів на поверхні або на невеликій глибині. Найкращий час для пошуку води – спекотні місяці, адже саме тоді водні запаси є найстабільнішими. Для виявлення джерела води, варто вийти на місце перед світанком, лягти на землю, поклавши підборіддя на поверхню, і спостерігати проти сонця. Якщо ви помітите випари, що підіймаються із землі, та мерехтливі промені перед очима, це свідчить про близькість води, навіть на посушливій ділянці. Щоб оцінити об’єм води, зверніть увагу на тип ґрунту: крейдяний або вапняковий ґрунт містить небагато води, піщаний – виділяє мінімальну кількість води, яка часто буває каламутною та солонуватою, і залягає глибоко. Чорнозем, хоч і не має багато джерел, добре насичується вологою від дощів та танення снігу, при цьому вода в ньому зазвичай має добрий смак.”

Піщанистий суглинок, як і мулистий ґрунт, може забезпечити значну кількість червонуватої води. Однак важливо переконатися, що вона не стікає в кам’янисті гори або у тріщини. Біля кременистих гір часто знаходяться багаті, прохолодні та чисті джерела води. Натомість, на рівнинній місцевості вода може бути важкою, теплою, солоною або неприємною на смак. Якщо вода виявиться солодкою чи кислою, знайте, що її витік походить з гори. Тому на рівнинах, особливо в затінених місцях (де ростуть дерева), вода завжди буде солодкою. Дерева слугують надійними індикаторами водних місць. Якщо ви бачите калюжу або вологу землю, де росте вільха, тополя, очерет, плющ або інша вологолюбна рослина, варто копати яму шириною три стопи та глибиною п’ять стоп.

Саме за такими, часом містичними, методами наші предки шукали місця для облаштування колодязів. Адже жоден населений пункт, а тим більше великі міста, навіть розташовані на територіях, багатих на воду, не могли існувати без колодязів.

Чудовим прикладом цього є Львів. Місто було засноване у долині, природно багатій на водні ресурси. Сюди стікалися численні струмки, а на схилах навколишніх пагорбів били джерела. Води було настільки багато, що одним з перших завдань при заснуванні міста стало осушення території шляхом копання ровів. Пізніше, підтоплення підвалів ґрунтовими водами стало постійною проблемою для мешканців Львова.

Панорама Львова. Мал. Франца Ковалишина. ЦДФАУЛ, ф. 137, оп. 1, спр.5, арк. 12.

Незважаючи на це, води часто бракувало. З розростанням міста численні потоки, які часто визначали конфігурацію вулиць, забруднювалися відходами з будинків, зведених на їхніх берегах.

Вода в міських ровах також не відзначалася свіжістю. Зростаючі потреби населення та господарств міста вимагали нових джерел водопостачання, перш за все – колодязів.

Криниць, які в архівних документах згадуються як fontes, у місті було чимало, і протягом певного часу вони задовольняли потреби Львова у воді. Однак ці колодязі мали свої недоліки. Насамперед, це стосувалося незручностей, пов’язаних з ручним черпанням води та її подальшою доставкою. Дебет колодязів був недостатнім для густонаселених передмість, що особливо відчувалося під час пожеж. До того ж, якість питної води постійно погіршувалася, переважно через близькість поховань до колодязів.

Усі ці фактори призвели до того, що вже на початку XV століття Львів мав власний водопровід, який постачав до міста воду з навколишніх джерел.

Проте, послугами водопроводу могли користуватися переважно мешканці укріпленого середмістя, і то з певними обмеженнями, а також за плату. Тому, з появою водопроводу, викопані криниці не зникли, а на передмістях ще довго залишалися основними джерелами водопостачання.

Казімєж Анджей Нєдбалович. Облога Львова козаками і татарами у 1648 році

Наявність криниць допомогла мешканцям Львова пережити не одну облогу. Так, у 1648 році, коли козаки Богдана Хмельницького оточили місто і, за вказівками мешканців передмістя, перерізали водопровідні труби, – криниці залишилися єдиним джерелом води для обложених. Захисники Високого замку, розташованого на горі, могли поповнювати запаси води лише з криниці, що негативно позначалося на їх обороноздатності.

З подальшим розвитком міста, особливо після ліквідації фортифікацій та покращення водопостачання, криниці в центральній частині почали зникати. Сьогодні колодязі можна зустріти лише на околицях Львова.

Святий Ян з Дуклі – покровитель Львова

Проте, не всім відомо, що одна із середньовічних криниць збереглася донині, і її історія є надзвичайно цікавою. Вона виникла на місці поховання св. Яна з Дуклі (беатифікований у 1733 р., канонізований у 1997 р.). Цей монах-бернардинець за життя прославився своєю набожністю та даром пророцтва, а після його смерті у 1484 році, його могила поступово стала місцем паломництва. У 1520 році, коли вирішили перенести його останки до костелу Бернардинів з цвинтаря, що прилягав до монастиря, з могили виступило стільки води, що на цьому місці збудували криницю. Спочатку вона була дерев’яною, а в 1748–1755 роках її замінили кам’яною. Над криницею звели ротонду (яка збереглася до наших днів), що складається з чотирьох стовпів, які підтримують купол, увінчаний статуєю св. Яна з Дуклі. Вода з цієї криниці славилася своїми лікувальними властивостями, про що свідчили написи у віршах всередині ротонди, що прославляли чудеса святого. Фреска на склепінні зображувала труну св. Яна, яку ангели піднімають на небо.

Львів, криниця у дворику Бернардинів. Фото Тетяна Жернова, 2015 рік

На сьогоднішній день ця старовинна фреска перебуває на межі знищення, а написи з віршами неможливо прочитати. Статуя на куполі втратила своє позолочене покриття, і сама криниця не функціонує. Однак ротонда існує і чекає на своїх реставраторів, які зможуть повернути їй первісний вигляд та оздоблення. Можливо, і ця криниця, остання з середньовічних, знову запульсує життєдайною водою?

Джерело: П. Ґранкін. Статті (1996–2007). – Львів: Центр Європи, 2010. – 312 с.

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття пропонує захопливий погляд на історичні методи пошуку води та еволюцію водопостачання у Львові. Вона показує, як наші предки користувалися природними ознаками та навіть містичними знаннями для знаходження джерел, а також розповідає про розвиток міської інфраструктури, що забезпечувала мешканців життєво важливим ресурсом. Особливо цікавою є історія криниці святого Яна з Дуклі, яка демонструє зв’язок між духовністю, історією та інженерними рішеннями. Матеріал буде цікавим для всіх, хто шанує історію рідного краю та прагне зрозуміти, як функціонували міста в минулому.

Подробиці можна знайти на сайті: photo-lviv.in.ua