Гуцульський одяг століття тому: розглядаємо відео давнього Львова

18.07.2016 10930 Facebook Twitter Pinterest WhatsApp Telegram

Велич Гуцульських Традицій: Жіноче Вбрання Минулого Століття

Продовжуючи цикл наших оповідей про унікальні етнічні особливості народного одягу, ми запрошуємо вас зануритися у світ гуцульського жіночого вбрання кінця XIX – початку XX століття. Ця колекція, що зберігається у Національному музеї у Львові імені митрополита Андрея Шептицького, демонструє неймовірну майстерність та культурну спадщину.

Експозиція “Народне вбрання Західних регіонів України кінця ХІХ-першої половини ХХ ст. зі збірки НМЛ” у Музеї Національного мистецтва Львова (вул. Драгоманова, 42) представляє ці та інші скарби української культури. Нагадаємо, попередній матеріал був присвячений чарівному яворівському жіночому строю.

Гуцульське вбрання вражає своєю багатошаровістю, яскравими барвами та пишним оздобленням, виконаним за допомогою різноманітних технік вишивки, ткацтва та шкіряних аплікацій.

Елементи Жіночого Традиційного Вбрання

• Сорочка: Жіноча сорочка гуцулок того періоду була натільною, виготовленою з білого полотна. За кроєм вона була додільною, що означало цільнокройну або складалася з верхньої частини (станка) та нижньої (підточки), часто з грубшого полотна.
• Вишивка: Гуцульська вишивка славилася своєю строкатою багатоколірністю та складними геометричними візерунками. Особливо виразно це простежується на рукавах сорочок. Залежно від розташування вишивки, їх можна розділити на дві групи: ті, де вишиті лише уставки та манжети, і ті, де вишита вся поверхня рукава. Наприклад, сорочки з околиць Косова вирізняються суцільно вишитими рукавами в одному чи двох кольорах. Представлена тут сорочка з села Вербівці Косівського району, що датується кінцем XIX століття, має уставковий крій. Вишивка, виконана вовняними нитками, розташована на уставках, манжетах, по всій довжині рукава, а також на обшивці горловини та пазусі. Характерним мотивом є круглі квіткові розетки, вписані у восьмикутник на уставках, а також подібні мотиви, що щільно заповнюють рукав.

Поясне вбрання: Серед архаїчних видів поясного одягу гуцулок — двоплатові запаски. Це два незшиті прямокутні полотнища, що кріпилися на талії за допомогою вовняних шнурків. Запаски часто були ткані тонкими горизонтальними смугами з вовняних ниток, іноді з домішкою металевої нитки (сухозлітки), що надавала виробу блиску. Поверх запасок пов’язували широкий тканий пояс — крайку (попружку).

Прикраси: Гуцульське намисто вирізнялося пишністю та різноманітністю. Найдавнішими вважаються зґарди — святкові прикраси з мосяжних хрестиків, які кріпилися на саморобний ретязь. Зґарди могли мати один, два чи три ряди, з хрестиків однакових або різних розмірів. Окрім хрестиків, використовували монети або невеликі круглі дзвіночки-шелести.

Пізніше поширилися імпортні венеційські коралі з кольоровими візерунками та золотими вкрапленнями, які кріпилися на спеціальні защіпки — чепраги. Гуцулки також носили справжні червоні коралі з монетами різного походження, а також “лискавки” – скляні намистини різних кольорів та силянки з бісеру. Окрім шийних та нагрудних прикрас, жінки використовували металеві сережки, персні та браслети.

• Кептар: Хутряна безрукавка, яку одягали поверх сорочки, називалася кептар. Вона була багато декорована як у жіночому, так і в чоловічому варіанті. Кептарі прямого крою оздоблювали аплікаціями з сап’яну, плетеними шкіряними кісками, вишивкою, металевими ґудзиками, пластинками та каплями. Особливу увагу приділяли декору плечей, передніх полів та швів.

• Головний убір: Заміжні жінки обов’язково покривали голову. Молодиці найчастіше носили червону шалянову хустку великого розміру (1,5-2 метри), виготовлену з тонкої вовняної тканини з квітковим орнаментом. Краї хусток оздоблювали шовковими тороками. Хустину складали у трикутник, закривали потилицю, а кінці обводили навколо голови, звисаючи вниз. Старші жінки вживали ткану перемітку — довгий головний убір рушникоподібної форми з витканим геометричним візерунком на кінцях. Існували й комбіновані способи пов’язування, наприклад, у Яворові поверх перемітки зав’язували червону квітчасту хустку.
• Взуття: Жіночим взуттям були шкіряні постоли, які одягали на онучі або капчурі. Верх постола збирали та робили отвори для кріплення довгими шкіряними ремінцями або вовняними шнурками. Також гуцулки носили в’язані на спицях вовняні шкарпетки — капчурі, верх яких прикрашали яскравою орнаментованою смугою.
• Додаткові аксесуари: Через плече жінки носили невеликі ткані вовняні сумки-дзьобенки на широкому поясі, прикрашені дрібними вовняними китицями. Як і чоловіки, жінки використовували палиці, причому жіночі відрізнялися руків’ям особливої форми з кулястим навершям та декором.

Любава СОБУЦЬКА
завідувач відділу народного мистецтва НМЛ ім. Андрея Шептицького

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Дізнатися більше на: photo-lviv.in.ua