Діяльність Івана Боберського: засновник «Учительської громади» та її активний учасник

Іван Боберський: Шлях до просвіти та національного відродження через “Учительську громаду”

25. 09. 2020 2914 FacebookXPinterestWhatsAppTelegram

Внесок Івана Боберського у розвиток української освіти та громадського життя

Іван Боберський (1873–1947) — видатна постать в українській історії. Його діяльність охоплювала педагогіку, громадське життя, військово-політичну сферу, державотворення, розвиток фізичного виховання та спорту, журналістику, видавничу справу, перекладацтво, меценатство, фотографію та архівознавство. Однак, менш відомою сторінкою його біографії є активна участь у діяльності «Учительської громади».

Формування освітніх спільнот у Галичині на зламі століть

До 1908 року освітні кола Галичини були представлені переважно ремісничими та вчительськими товариствами. Зокрема, існувало ремісниче товариство «Зоря» (з 1884 р.) та «Взаїмна Поміч Українського Вчительства» (з 1905 р.), яке об’єднувало вчителів початкових шкіл. Учителі середніх шкіл певний час належали до польського «Педаґоґічного товариства» (з 1868 р.) або до польського «Товариства вчителів шкіл вищих» (з 1884 р.). Проте, зростання кількості українських вчителів середніх шкіл на початку ХХ століття спонукало до ідеї створення власної організації. Навіть у 1902 році на загальних зборах Руського педагогічного товариства (заснованого 1881 р., а в 1912 р. перейменованого на Українське педагогічне товариство) висловлювалася пропозиція заснувати окреме товариство для вчителів середніх шкіл. Однак, реалізація цієї ідеї затягнулася.

Заснування «Учительської громади»

Лише 8 березня 1908 року, після проведення спеціального анкетування Українським педагогічним товариством, було започатковано «Учительську громаду». Ініціаторами створення стали Юліан Стефанович та Осип Прислопський, які очолили організаційний комітет. До його складу увійшли також о. Степан Юрик, Кирило Студинський, Степан Томашівський та Василь Щурат. Члени комітету розробили статут майбутнього товариства, який підписали 47 осіб. Цей список включав визначних діячів свого часу:
• Професорів гімназій, серед яких Юліан Романчук, Іван Вахнянин, Олександр Борковський, Теофіл Грушкевич, Василь Щурат, Степан Томашівський, Василь Білецький, Іван Копач, Ілля Кокорудз, Степан Федів, Йосиф Роздольський, Іван Франчук, Василь Гарасимчук, Микола Мельник, Юліан Левицький, Гнат Павлюх, Ілярій Огоновський.
• Представників Львівського університету, зокрема професорів Кирила Студинського, Михайла Грушевського.
• Священнослужителів, як-от о. Стефан Юрик, о. Олександр Стефанович, о. Іван Рудович, о. Леонід Лужницький, о. Теодозій Лежогубський.
• Громадських та політичних діячів, як-от Олександр Барвінський.
• Інших фахівців, зокрема професора Чернівецької гімназії Юліана Кобилянського, професора семінарії Михайла Коцюбу, професорів львівських гімназій Володимира Левицького, Володимира Кмицикевича, Григорія Цеглинського, Ісидора Громницького, Михайла Рибачека, Філарета Колессу.
• Серед підписантів був також професор Академічної гімназії Іван Боберський. Цей перелік свідчить про те, що до заснування «Учительської громади» долучилася еліта українського суспільства Львова та Чернівців, представлена науковцями, священиками, громадськими та культурними діячами, а головним чином – вчителями середньої та вищої школи.

Перші кроки «Учительської громади»

1 листопада 1908 року відбулися установчі збори, на яких були присутні 89 осіб, переважно вчителі середніх шкіл з різних регіонів Галичини. Головував Юліан Романчук, а його заступниками стали о. Олександр Стефанович і Ромуальд Перфецький. Секретарями обрали Теодор Гозу та Северина Лещія. Програма зборів включала:
• Відкриття засідання, представлення дійсних членів та вибір президії.
• Звіт статутно-організаційного комітету.
• Реферат Осипа Прислопського «Про програму діяльності товариства».
• Обговорення та внесення пропозицій від членів.
• Вибори керівних органів організації.
• Реферати Степана Томашівського («Розвій нашого шкільництва»), Василя Щурата («Культурні елементи в українській літературі») та Степана Рудницького («Про науку географії»).
• Закриття зборів. Було затверджено статут, розроблений «Комітетом п’ятьох». Метою товариства визначалося сприяння розвитку вищих шкіл (що включали середні та вищі навчальні заклади), виховання молоді, піклування про добробут вчителів та їхніх родин. До «Учительської громади» зголосилося 296 осіб.

Місія та діяльність товариства

Перший голова товариства, Михайло Грушевський, сформулював ключову мету «Учительської Громади»: «згуртувати і зорґанізувати учительські українські сили шкіл вищих, та силами їх і всіх інтересованих розвитком української школи виясняти сучасне становище середніх і вищих шкіл української території, їх хиби і недостачі з погляду загально-дидактичного і педагогічного, і спеціального українського національного становища, та працювати для націоналізації школи середньої й вищої так само як і нижчої».

Товариство швидко розширювало свою діяльність, відкриваючи філії у багатьох містах Галичини, що свідчило про його активність та затребуваність.

Роль Івана Боберського в «Учительській громаді»

Іван Боберський, як активний член «Учительської громади» (1909–1914 рр.), сумлінно виконував покладені на нього обов’язки. Паралельно він розвивав активну діяльність в інших провідних українських організаціях, таких як гімнастичне товариство «Сокіл-Батько», Український студентський спортовий кружок (УСК) та «Руслан». У серпні 1910 року Іван Боберський разом із лікарем Василем Шміґельським (який працював у Туруврі, Франція) представляли «Учительську громаду» на ІІІ Міжнародному конгресі з питань шкільної гігієни в Парижі. Ця подія мала велике значення для обміну досвідом та здобутками у сфері освіти. Василь Шміґельський опублікував статтю «В справі лїкарського нагляду над шкільною молодїжю», а Іван Боберський – «ІІІ. Міжнародний конґрес для шкільної гіґієни в Парижи» та «Руханкові вправи на конґресі для шкільної гіґієни в Парижи 1910».

У 1909 році «Учительська громада» стала членом «Державного союзу вчителів середніх шкіл». У 1912 році у Відні та у 1914 році в Кракові відбулися з’їзди союзу, на які організація делегувала своїх представників. Зокрема, 1–2 квітня 1912 року у Відні на з’їзд «Державного союзу вчителів середніх шкіл» були присутні Іван Боберський та Василь Білецький.

Публікації та спадщина

На сторінках науково-педагогічного журналу «Наша Школа», який спочатку видавала «Учительська громада», а з 1911 року спільно з «Товариством імені Сковороди» з Чернівців, Іван Боберський публікував свої праці з питань тіловиховання. Однією з таких статей стала «Нові шляхи до тїлесного вихованя» (1911 р.), що базувалася на матеріалах наради у Міністерстві віровизнань і освіти у Відні (10–12 січня 1910 р.). Ця праця була вперше опублікована у віденському журналі «Körperliche Erziehung» (1910 р., № 10), а згодом вийшла окремим виданням у 1911 році завдяки зусиллям українського гімнастичного товариства «Сокіл-Батько». У 1933 році, з нагоди 25-річчя товариства, Іван Боберський надіслав з Любляни зворушливий спогад про перші роки діяльності «Учительської громади». Він описав атмосферу ентузіазму, мрії про велике майбутнє української нації та нагальність спільної праці, солідарності та сміливості. Він також висловив сподівання, що товариство матиме власну друкарню, часопис, видавництва, клуб для спілкування та навіть власний фонд для відпочинку вчителів у Карпатах і освітніх подорожей. Таким чином, Іван Боберський, поряд з іншими видатними діячами, став одним із засновників «Учительської громади», відігравши значну роль у розвитку української освіти та національної свідомості. Його представництво на міжнародних форумах та публікації свідчать про його глибоку зацікавленість у покращенні освітнього процесу та інтеграції України у світовий освітній простір. Андрій СОВА історик Джерела та література:

Сова А. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / Андрій Сова, Ярослав Тимчак; за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
Сова А. Діяльність Івана Боберського в «Учительській Громаді» // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2018. – Вип. 2. – Ч. 2. – С. 103–107.
Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512 с.
Сова А. Українці у Франції, або як Іван Боберський у 1910 році відвідав Париж // https://photo-lviv.in.ua/ukraintsi-u-frantsii-abo-iak-ivan-boberskyy-u-1910-rotsi-vidvidav-paryzh/ (дата звернення: 11.09.2020).

Поширити це:

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття глибоко розкриває історичний аспект розвитку української освіти, зосереджуючись на ролі особистості Івана Боберського та його внеску в формування освітянських спільнот, зокрема «Учительської громади». Для читача, який цікавиться історією України, видатними постатями та розвитком національної ідентичності, цей матеріал є цінним джерелом інформації. Він демонструє, як громадська діяльність та об’єднання інтелектуальних сил сприяли національному відродженню та розвитку освітньої сфери.

Інформація підготовлена на основі матеріалів: photo-lviv.in.ua

No votes yet.

Please wait...