Будинок-вигадка: таємниця львівської бібліотеки Баворовських розкрита

Від Арсеналу до Бібліотеки: Загадкова Історія Будинку з Коником на Бібліотечній, 2 у Львові

4. 11. 2015 5825

Історичне Підґрунтя: Від Оборонної Споруди до Шляхетної Резиденції

Будинок за сучасною адресою вулиця Бібліотечна, 2 у Львові, почали зводити у 1639 році. Його первісним призначенням був арсенал, що належав коронному гетьману Адаму Сенявському. Проект розробив військовий інженер Павло Гродзіцький.

Інститут досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів (бібліотека Баворовських), сучасний вигляд, фото 2015 року Цікаво, що земельні ділянки на Галицькому передмісті, де розгорнулося будівництво, раніше належали доньці львівського бургомістра, відомій історичці та поетесі Ю.-Б. Зіморовичу. Арсенал мав слугувати для захисту сусіднього домініканського монастиря Марії Магдалини, хоча й розташовувався поза тодішніми міськими укріпленнями. З того періоду збереглися масивні стіни першого поверху, викладені рустованим каменем. Під час Північної війни військові запаси арсеналу були переміщені до родинної резиденції Сенявських у Старому Селі. Після смерті останнього представника роду Сенявських, Адама Ніколая, у 1726 році, власність перейшла до Чарторийських. Вони реконструювали арсенал, перетворивши його на стайню з манежем. Варто зазначити, що у листопаді 1792 року тут деякий час мешкав Тадеуш Костюшко. Герб Леліва на Арсеналі Сенявських

Трансформація в Бібліотеку: Епоха Баворовських

У 1833 році будівлю придбала родина Баворовських. За їхнім замовленням архітектор І. Шамбре здійснив перебудову. Східний фасад був прикрашений трикутним фронтоном та балконом на тосканських колонах. Скульптурне оздоблення, як на фасаді, так і в інтер’єрі, виконав Йоганн Баптист Шимзер. На нижньому фронтоні розмістили скульптуру коня, що лежить, у натуральну величину, а балкон оздобили рельєфами з орлами, що тримають квіткові гірлянди.

Бібліотека Баворовських у Львові, 1916, Фото Юзеф Яворскі (Józef Kościesza-Jaworski) У 1857 році сюди було перевезено колекцію літератури та творів мистецтва Віктора Баворовського. Відомий діяч польської культури, письменник і перекладач, він був справжнім шанувальником старовинної культури. Його Фундація, що включала бібліотеку та музей, більше нагадувала приватну колекцію, ніж публічну бібліотеку, адже зберігала значну кількість творів мистецтва. Статуї, картини, портрети, антикваріат — усе це прикрашало стіни між величезними стелажами з книгами. Колекція гравюр та малюнків зберігалася у великих теках. Фонди нараховували майже 60 тисяч томів рідкісних видань, включаючи 1600 рукописів (найдавніші з XII століття), близько 7 тисяч старовинних книг, серед яких 45 інкунабул та 5 тисяч палеотипів. Книжкова колекція складалася з творів класиків західноєвропейської, переважно французької та польської літератур, а також мистецтвознавчих видань. Окрема група стародруків була присвячена релігійній тематиці XVI-XVII століть. Інститут досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів (бібліотека Баворовських), сучасний вигляд з боку вул. Технічної, фото 2015 року Після смерті Баворовського його колекцію було завіщано місту. У 1897 році бібліотеку очолив відомий вчений Юзеф Коженьовський. З 1900 року бібліотека Баворовських стала публічною. У 1940 році вона увійшла до складу новоствореної Львівської філії бібліотеки Академії наук УРСР. Під час німецької окупації у серпні 1941 року було створено систему «Staadtsbibliothek Lemberg», до якої увійшли колишні бібліотеки Оссолінеуму та Баворовських. Мистецькі фонди зазнали значних втрат: було вивезено 2396 найцінніших творів графіки, включно з 25 малюнками Альбрехта Дюрера. Питання повернення цих творів законному власнику залишається невирішеним до сьогодні. З поверненням радянської влади тут було відновлено відділ мистецтв Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. Скульптура роботи І. Шимзера на фронтоні східного фасаду Арсеналу Сенявських

Реставрація та Новий Початок: Інститут Досліджень Бібліотечних Мистецьких Ресурсів

Споруда тривалий час перебувала в аварійному стані. Лише у 2004 році, завдяки коштам меценатів Тетяни та Омеляна Антоновичів, а також [Оссолінеуму, Вроцлав, Польща] українських та польських наукових і громадських інституцій, а також урядів України і Польщі, палац було відновлено. У 2011 році в приміщенні палацу було створено нову структурну одиницю бібліотеки — Інститут досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів. Нині тут функціонують два читальних зали, чотири виставкові зали. На першому поверсі розміщено картинну галерею, читальний зал, сховища та службові приміщення. Фонди Інституту Палацу налічують близько 700 тисяч одиниць зберігання, включаючи картини, гравюри, рукописи XI-XX століть, стародруки та книги. Серед унікальних надбань — твори таких видатних митців, як Т. Шевченко, О. Архипенко, І. Труш, О. Грищенко та інших. Володимир БОЙКО Джерела:

• Романюк С. Відділ мистецтва: події, факти, особистості / Світлана Романюк // Записки Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника : Збірник наукових праць. – Випуск 2 (18). – Львів, 2010. – С. 5–43.
• http://zabytki.in.ua/ru/1098/arsenal-senyavskikh-vo-lvove
• http://www.lvivcenter.org/uk/uid/picture/?pictureid=774
• http://places.biz.ua/culture-and-art/palaces/palats-bavorovskyh/
• http://photo-lviv.in.ua/desyat-starovynnyh-palatsiv-lvova/

Поширити це:

• Tweet
• Facebook
• Telegram
• WhatsApp

—

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття відкриває справді захопливу подорож крізь століття, розкриваючи багатогранну історію однієї з унікальних будівель Львова. Вона є цінним ресурсом для тих, хто цікавиться історією архітектури, культурною спадщиною та трансформацією міських просторів. Матеріал буде корисним для краєзнавців, істориків, мистецтвознавців, а також для всіх, хто прагне глибше пізнати минуле та сьогодення міста Лева. Інформація про реставрацію та функціонування Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів показує, як історичні будівлі можуть набувати нового життя, зберігаючи при цьому свою культурну цінність.

За даними порталу: photo-lviv.in.ua