Шлях Львів’янина крізь Сомалі: Полювання, пригоди та екзотика кінця XIX століття

8. 09. 2026 213 FacebookXPinterestWhatsAppTelegram

Уявіть собі Львів австрійської доби – справжній осередок аристократії та вищого світу. Розкішні палаци шляхетних родин, таких як Потоцькі, Сапіги, Баворовські, Голуховські, Любомирські, сяяли своєю величчю. Місцеві казино та театри, численні виставки, запальні бали, а вершиною суспільного життя був парламент, куди з’їжджалися найвпливовіші особистості з цілого краю. Хоча ця блискуча спадщина часто залишається поза увагою та осмисленням, вона, безсумнівно, заслуговує на увагу. Особливо цікавими є її незвичайні сторінки, як-от подорож уродженця Львова до далекого Сомалі. Як і чому це сталося – читайте далі.

Палац Потоцьких у Львові

Про героя оповідання

Юзеф Міколай Потоцький народився 8 вересня 1862 року у Львові. Його батько, Альфред Юзеф Потоцький, обіймав посаду маршалка Галицького Сейму та був намісником Королівства Галичини та Володимирії, а також ініціював будівництво славетного палацу Потоцьких у Львові. Сам же Міколай Юзеф Потоцький, хоч і пов’язаний зі Львовом народженням, більшою мірою асоціювався з Волинською губернією Російської імперії, зокрема з його чудовим маєтком в Антонінах на Хмельниччині. З 1887 року він став підданим російського імператора, що зумовило подальшу діяльність, яка не мала значного зв’язку зі Львовом чи Галичиною.

Юзеф Миколай Потоцький. Фото з https://uk.wikipedia.org/

Юзеф Потоцький здобув репутацію не лише як політик і землевласник, але й як затятий мандрівник та мисливець. Його експедиції вели його до Африки на сафарі, на острів Цейлон та в екзотичний Єгипет. Його захоплення пригодами, на жаль, призвело до трагічного кінця – 25 серпня 1922 року він помер від травм, отриманих під час подорожі Францією. Але цікаво, що його шлях проліг і через Сомалі. Він докладно описав свою експедицію до цієї незвичайної африканської країни, що дозволяє нам нині віртуально вирушити в ту мандрівку разом із ним. Якщо попередній матеріал висвітлював дорогу до Сомалі, причини поїздки, адаптацію та перші успіхи в полюванні, то тепер ми зануримося глибше в його пригоди та відкриття.

Молоко для дитинчати носорога

Юзеф Міколай Потоцький, його компаньйони граф Замойський і граф Грудзинський, разом із сомалійськими провідниками, вирушили на південь. Вони прибули до місцевості Гембесі, де, за словами Потоцького, “білі” мисливці ще не ступали. Їхньою ціллю були леви, носороги та слони, а також, частково, антилопи та різноманітне птаство. Не завжди мисливські експедиції приносили бажаний результат, адже дикі тварини були надзвичайно рухливими і не дозволяли наближатися. Місцеві жителі стверджували, що носороги можуть обходитися без води тижнями, харчуючись лише кактусами.

Один з упольованих носорогів. Фото з видання “Notatki myśliwskie z Afryki. Somali”

Першого носорога Юзеф Міколай Потоцький здобув після дво годин вистежування. Тварина впала від пострілу за вухо, справді “як допотопна істота”, як згадував сам мисливець. Потоцький зауважив, що подібні носороги існували колись і в Галичині, а одного з них можна побачити в Музеї Дідушицьких у Львові.

Носороженя Потоцького. Фото з видання “Notatki myśliwskie z Afryki. Somali”

Випадки під час полювання траплялися різноманітні. Якось Потоцький, почувши рух у заростях, вистрелив. Запала тиша, а потім з’явилося дитинча носорога, що пищало та терлося об ноги. Очевидно, його мати втекла від пострілу, залишивши маля. Носороженя самостійно дійшло до табору мисливців, і Потоцький доручив одному з сомалійців доглядати за ним. Для його годування придбали корову. Згодом, через нестачу води, носороженя разом з коровою відправили до місцевості, де було більше ресурсів.

Тяжка доля віслюка

Окрім верблюдів, сомалійців, запасів води та їжі, учасники експедиції використовували віслюків. Їхня доля була непростою, адже тварин нерідко використовували як приманку для левів. Бідолашну тварину прив’язували біля засідки, а мисливці чекали у сховку, доки не з’явиться хижак. Найскладніше було влучно вистрілити саме тоді, коли лев починав трапезу, а не одразу після нападу. Хоча, таких епізодів Потоцький у своїх записах не наводить. В одному випадку до його віслюка підійшов леопард, і Потоцький вистрелив ще до нападу, оскільки сподівався зустріти левів. Іншого разу віслюк поводився неспокійно і завадив Потоцькому влучити в носорога. А в графа Замойського трапився випадок, коли віслюк сам відігнав лева.

Леви і віслюк. Фото з видання “Notatki myśliwskie z Afryki. Somali”

Із сумних подій: одного разу віслюків прив’язали біля наметів, але про них забули. Усі міцно заснули, а прокинулися від шаленого гамору. Виявилося, що леви наблизилися до табору на кілька десятків метрів і напали на одного з віслюків.

Трупоїдство, гірше жінки

Якось Потоцький вирішив влаштувати засідку на левів біля туші верблюда, якого ті вбили кілька днів тому. Коли він прибув на місце, від тварини залишилися лише кістки та нутрощі. Проте поруч були сліди вогнища. Розмовляючи про це зі своїм провідником Аліхаром, Потоцький дізнався, що це діяльність одного з місцевих племен, відомого поїданням падлої худоби. Аліхар зазначив, що ці люди “гірші за жінку”. Він пояснив, що за вбивство сомалійця потрібно сплатити родині 100 верблюдів і 4 коней, за вбивство жінки – 50 верблюдів, тоді як за вбивство одного з таких трупоїдів – лише 25 верблюдів.

Частина команди Потоцького в Сомалі. Фото з видання “Notatki myśliwskie z Afryki. Somali”

Ці люди спеціально вичікували, поки одна тварина вб’є іншу, або ж шукали мертвих звірів, а потім їх пожирали. Провідник Аліхар слушно зауважив, що їхні звичаї були гіршими за жіночі. Якщо сомалієць убивав іншого сомалійця, він мав сплатити родині 100 верблюдів і 4 коней. За вбивство жінки – 50 верблюдів. Натомість за вбивство одного з таких трупоїдів – лише 25 верблюдів.

На межі виживання

Поки європейські мисливці полювали в Сомалі, вони самі ставали об’єктами небезпечних ситуацій. Одного з супутників Потоцького вкусив скорпіон. Хоча травма не була смертельною, існував ризик паралічу частини тіла. Сам Потоцький, під час перебування в засідці, ледь не торкнувся отруйної змії, дотик якої призводив до миттєвої смерті. Усі сомалійці, що були поруч, негайно почали молитися Аллаху. На одного з сомалійців стрибнув леопард, тримаючись на ньому, наче на дереві. Найбільш вражаюча пригода сталася з Аліхаром, який вступив у боротьбу з левом. Згодом він подарував свій щит Потоцькому.

Щит Аліхара. Частина команди Потоцького в Сомалі. Фото з видання “Notatki myśliwskie z Afryki. Somali”

Усі пригоди закінчилися на щастя добре, хоча небезпека була реальною. Одному англійському мисливцю лев колись викрав сомалійця. Мисливці заснули в засідці, а лев підкрався і потягнув жертву. В експедиції Потоцького таких фатальних інцидентів не трапилося.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

• Гулюк Є. Намет бедуїнів і шакали біля пірамід, або для чого граф Потоцький їздив до Єгипту // Фотографії старого Львова, 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/namet-beduiniv-i-shakaly-bilia-piramid-abo-dlia-choho-hraf-pototskyy-izdyv-do-yehyptu/
• Гулюк Є. Як і навіщо їхати в Сомалі? Поради від сина львівського магната та політика // Фотографії старого Львова, 2026 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/yak-i-navishcho-ikhaty-v-somali-porady-vid-syna-lvivskoho-mahnata-ta-polityka/
• Ковальчук В. Цукор коштував удвічі дорожче за м’ясо // Zbruč, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/43474
• Potocki J. Notatki myśliwskie z Afryki. Somali. – Warszawa, 1897.

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття переносить читача у захопливу подорож минулим, розповідаючи про неординарні пригоди сина львівського аристократа в екзотичному Сомалі наприкінці XIX століття. Вона дозволяє зазирнути в епоху великих експедицій, дослідити невідомі землі очима тогочасного мандрівника та отримати унікальне уявлення про дику природу, мисливські випробування та особливості місцевого життя. Цей матеріал буде цікавим для тих, хто захоплюється історією, географією, природою та незвичайними людськими долями.

За матеріалами: photo-lviv.in.ua