“Афродита”: Невидимий Голос Незалежності, Народжений у Серці Карпат

14. 08. 2018

5276

“Ви чуєте голос вільної і незалежної України! Attention, attention! Ici Radio diffusiere ukrainienne clandestin La Libre Ukraine!” – саме таким привітанням починала своє мовлення підпільна повстанська радіостанція “Вільна Україна”, відома під кодовою назвою «Афродита». З села Ямельниця, що на Львівщині, її сигнали сягали Німеччини, Великої Британії та Франції, доносячи правду про боротьбу українського народу.

Історія створення радіостанції «Афродита» – це свідчення неймовірної винахідливості та відваги Організації Українських Націоналістів (ОУН) та Української Повстанської Армії (УПА) в умовах жорстокого протистояння з радянськими та нацистськими окупантами. Постала нагальна потреба мати власний рупор, здатний протидіяти ворожій пропаганді та доносити до світу об’єктивну інформацію про визвольну боротьбу українців.

Створення “Афродити”: Виклики та Рішення

У 1942 році, коли війна охопила Україну, керівництво УПА зрозуміло критичну важливість створення власної радіостанції. Її завдання полягало не лише в інформуванні, а й у формуванні позитивного іміджу національно-визвольного руху. Оскільки трансляції мали бути короткими через ризик викриття, головним було саме використання радіо як засобу комунікації.

Створення такої станції в умовах ворожого оточення було справжнім викликом. Бракувало технічних засобів, комплектуючих, а також фахівців. Попри це, переговори з польським підпіллям щодо обладнання тривали. Зрештою, апаратуру вдалося придбати за 45 тисяч злотих і таємно переправити на Стрийщину, до села Ямельниця.

Роль Ярослава Старуха та Міжнародна Співпраця

Ключовою фігурою у створенні та налагодженні роботи радіостанції став Ярослав Старух, досвідчений повстанець, який раніше керував Львівською радіостанцією. Після звільнення з в’язниці гестапо, він очолив проект “Афродита”.

Аби уникнути виявлення ворогом, радіостанцію постійно переміщували, ховаючи її у криївках та підвалах місцевих жителів. Після вдосконалення обладнання та забезпечення генераторів пальним, “Самостійна Україна” (одна з назв станції) розпочала пробні мовлення.

Документ із текстом франкомовної програми “Афродити” з архіву Центру досліджень визвольного руху

Редакційний Колектив та Багатомовне Мовлення

Восени 1943 року сформувався редакційний склад станції, до якого увійшли Ярослав Старух, Богдан Галайчук, Корнило Яворівський, Володимир Макар, Дмитро Лушпак, Кость Цмоць та Альберт Газенбрукс.

Мовлення розпочалося у жовтні 1943 року. Передачі тривали по 30 хвилин, виходили три-чотири рази на день на хвилях 41-43 метри. Слухачам пропонували контент українською, російською, англійською та французькою мовами. Згодом додалися передачі німецькою.

Тексти готували Ярослав Старух, Володимир Макар та бельгієць Альберт Газенбрукс, а читала їх дикторка “Зіна” Горбенко. Англомовні та франкомовні випуски вів сам Газенбрукс.

Альберт Газенбрукс: Бельгієць, що Говорив Голосом України

Історія Альберта Газенбрукса, інженера та колишнього військового бельгійської армії, є яскравим прикладом міжнародної солідарності. Потрапивши в полон до німців, він неодноразово намагався втекти, щоб повернутися додому. Під час однієї з таких спроб у 1943 році, біля Рівненщини, він зустрів вояків УПА. Спочатку його сприйняли за німця, але йому вдалося довести свою національність.

Альберт Газенбрукс, 1967 р.

Дізнавшись про його знання європейських мов, командування УПА запропонувало йому працювати на радіостанції. Так Газенбрукс став одним із ключових дикторів, відомий під псевдонімом “Західний”.

Мовлення “Самостійної України” та Знищення Радіостанції

Влітку 1944 року підпільна газета “Щоденні вісті Української інформаційної служби” опублікувала розклад мовлення радіостанції “Самостійна Україна”, яка транслювала новини українською, російською, французькою та англійською мовами на хвилях 45-46 метрів.

Попри спроби радянських військ демонтувати обладнання, повстанцям вдавалося його захистити. Однак, на початку серпня 1944 року Ямельниця перейшла до рук більшовиків. Після переміщення фронту, радіостанція тимчасово припинила роботу, але була відновлена наприкінці 1944 – на початку 1945 року, вже під керівництвом полковника “Шпака”.

У 1944 році вдалося отримати новий, сучасний передавач з Відня, що значно покращило технічні можливості “Афродити”. Проте, НКВС отримало наказ будь-що знайти та знищити цю “небезпечну” радіостанцію.

Схема криївки радіостанції “Афродіта”

7 квітня 1945 року, оперативна група НКВС виявила “Афродиту” за два кілометри на схід від Ямельниці. У бою загинули керівник станції “Шпак” та троє охоронців. Сам Альберт Газенбрукс потрапив у полон.

Документ радянських спецслужб про захоплення Газенбрукса (орфографія збережена):

Акт
1945 года Апреля месяца 7 дня.Мы, нижеподписавшиеся Начальник отделения ББ Сколевского РО НКВД – капитан Шелест А. П., командир резервной роты 330 полка войск НКВД л-т Шпак И. А., командир 1-го взвода рез-роты младший л-т Архипов, составили настоящий в нижеследующем:В 13.20 7-4-45 года по оперативным данным РО НКВД гор. Сколе оперативная группа в составе резервной роты произвела операцию по ликвидации банд у.п.а. в Орувском лесу, западнее села Орув – 7 клм, и восточнее села Емельниц – 2 клм.В результате произведенной операции разгромлен штаб с рацией в котором был убит полковник “Шах” и с ним 3и бандита У.П.А которые находились в доте, кроме этого один бандит ранен который бросив оружие, скрылся в лес и один взят в плен по национальности “бельгиец” который являлся радистом разгромленного штаба банды У.П.А.При операции по разгрому штаба и склада У.П.А взяты следующие трофеи:
1) телефонных аппаратов – 3; 2) динамомашин – 4; 3) мотор 4х цилиндровый – 1; 4) кислороду – 2 балл.; 5) радиоприемник – 1; бумаги – 400 кгр.; конвертов – 500 шт.; патефон – 1; винтовок “Маузер” – 4; автоматов ППШ – 2; гранат – 50 шт.; пистолет “Маузер” – 1; ручпулемет М. Г. – 1; патрон – 5000 винт.; револьвер Наган – 1; и разная кухонная посуда.(Уничтожена радиостанция при штурме дота) и продовольственный склад.Перечисленные трофеи находятся на складе 330 полка. На что и составлен настоящий акт.Начальник отд. ББ Сколевского РО НКВД капитан ./. Шелест
Командир резервной роты 330 п. в. НКВД л-т ./. Шпак
Ком. 1 взвода рез роты мл. л-т ./.Архипов129 .

Архів УСБ України у Львівській обл. д.П-36153, л.9.

Радіоапаратура була знищена, а криївка, де знаходилася станція, закинута гранатами. Внаслідок вибухів загинули дикторка “Зіна” та співробітниця “Веселка”.

Полонення та Звільнення Газенбрукса

Згідно з документами з кримінальної справи Газенбрукса, яка стала доступною після відкриття архівів СБУ у 2008 році, під час допитів він наполягав, що був полоненим УПА і працював кухарем. Попри це, його було відправлено до табору у Воркуті, а згодом засуджено до 10 років ув’язнення.

Обкладинка справи на Газенбрукса з архіву СБУ. Організатора “Афродити” Івана Клима в січні 1944-го повісили у Дрогобичі німці. Через рік і два місяці чотирьох працівників радіостанції убили енкаведисти

Він провів 8 років у таборах, але вижив завдяки своєму музичному таланту – грав у оркестрі. Після звільнення у 1953 році, Газенбрукс повернувся до Бельгії.

Значення “Афродити” для Визвольної Боротьби

Існування підпільної радіостанції “Афродита” демонструє високий рівень організації та пропагандистської роботи ОУН та УПА. Це був потужний інструмент донесення правди про боротьбу за незалежність України до міжнародної спільноти.

Використання радіомовлення ставило український визвольний рух в один ряд з наймасштабнішими національно-визвольними рухами XX століття.

Єдиний Збережений Текст Радіопередачі

Текст українського мовлення від радіостанції “Самостійна Україна” (орієнтовно 1944 р.):

„Ми вже подавали попередньо перегляд большевицьких і німецьких листівок, в яких одні називають український визвольний рух німецькою роботою, а другі большевицькою.

Останнім часом в тому, одначе, багато змінилося. Німці, що в часі своєї окупації України вимордували сотні тисяч українських самостійників, тепер по своїй програній [cлово пропущене] намагаються щораз частіше залицятися до українців.

Залицяння ці невиразні, неофіційні, неоперті на жодних політичних підставах. Але є фактом, що в своїй пропаґанді німці намагаються щораз частіше підшиватися під маску приятелів укр. народу.

Останньо траплялися випадки, що в радієвій пропаґанді та в листівках згадують вже і про боротьбу УПА по другому боці фронту, співають марш укр. партизанів та пробують де тільки можуть здобути зв’язки до українських збройних відділів під большевицькою окупацією. Появилося навіть багато німецьких листівок, звернених безпосередньо до УПА, які закликають до співпраці в боротьбі з большевиками.

Усі ті заходи одначе не можуть довести до жодного позитивного наслідку. Гітлерівська Німеччина – такий самий ворог самостійної України, як і большевицька Москва, тому нам з нею не по дорозі.

Не змінить в цьому нічого й українська патріотична пропаґанда в німецькому радіо. Марш українських партизан в німецькому радіо – це заохота до співпраці з німцями, але облуда, глум.

Ми добре знаємо, що автора цього могутнього маршу, молодого укр. поета і музика професора Андрія Марченка, одного з визначних провідників українського самостійницького руху на Волині – німці арештували, вивезли в тюрму на Захід і там замордували. А тепер співають в радіо його марш… і думають, що знайдуть дурних, які повірять у їх щирість.

Орден “За заслуги” І ступеня (і орденська книжка до нього), вручений доньці і внукам Газенбрукса

Ми знаємо добре, що по німецькому боці фронту за той самий марш розстрілюють нещадно цілими тисячами українську патріотичну молодь.

Ми знаємо добре, пам’ятаємо і ніколи не забудемо, що діялось підчас недавньої німецької окупації і ми знаємо так само добре, що ще й тепер діється по другому боці фронту, на останніх клаптиках української землі, які ще сьогодні є під німецькою окупацією…“

Альберт Газенбрукс пішов з життя у вересні 1979 року. До останнього дня він зберігав глибоку повагу до українського підпілля, підписуючи листи “Західний” і додаючи “Слава Україні!”. Він щиро вірив у незалежність України.

“Час моєї праці в Радіо “Вільна Україна” – то були найкращі хвилини мого життя. Я тоді переродився і зрозумів, ЩО це означає жити і боротись за шляхетні ідеали. А воля України, визволення цього доброго народу стало для мене метою…”, – згадував він.

“Для мене незабутніми лишаються дні і місяці підпільної революційної боротьби в УПА… Ніколи я не жалітиму, а навпаки, вважаю себе щасливцем, що мав можливість своєю працею прислужитись до визволення України. Україна заслуговує на те, щоб для неї жити, працювати й боротися…”.

У 2010 році, через 30 років після його смерті, Україна офіційно вшанувала Альберта Газенбрукса. Указом Президента Віктора Ющенка, його було посмертно нагороджено орденом “За заслуги I ступеня” за участь у національно-визвольній боротьбі.

Джерело: Skole today

Поширити це:

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття розкриває маловідому, але надзвичайно важливу сторінку історії українського визвольного руху – діяльність підпільної радіостанції “Афродита”. Вона демонструє не лише технічні та організаційні можливості ОУН та УПА, але й силу духу людей, які боролися за незалежність України, часто в умовах ворожого оточення. Історія Альберта Газенбрукса підкреслює міжнародний характер цієї боротьби. Матеріал буде цікавий тим, хто прагне глибше зрозуміти історію України та подвиги її героїв.

Інформація підготовлена на основі матеріалів: photo-lviv.in.ua

No votes yet.

Please wait...

«Афродита»: як УПА звучала з Ямельниці – відлуння вільної України