“Невидимі голоси”: чому зовнішність заважає вашій ідеї бути почутою

Зображення з відкритих джерел www.google.com/imghp

 

Зовнішність важить значно більше, ніж слова.

Привабливі особистості часто опиняються у вигіднішому становищі. На них частіше звертають увагу, а їхні позитивні риси характеру схильні переоцінювати. Здавалося б, ці аспекти давно відомі й не становлять особливого інтересу для психологів. Однак, як з’ясували американські науковці, ситуація значно серйозніша, ніж здається. Майже єдине, на що людина звертає увагу під час особистої бесіди чи переговорів – це саме обличчя співрозмовника. Він може навіть не почути сказаного, якщо його відволікає якась деталь, наприклад, шрам.

Щоб перевірити, наскільки правдиве прислів’я “зустрічають по одягу”, дослідники з Університету Х’юстона та їхні колеги з Університету Райса провели експеримент. Їм потрібно було створити умови, коли особливо важливо почути, що говорить інша людина, але при цьому ситуація не мала бути екстремальною. Ідеальним варіантом виявилася співбесіда при працевлаштуванні, адже зовнішність, за логікою, не повинна заважати вибору гідного кандидата.

Наступним кроком було придумати якусь особливість у зовнішності людини, яка могла б відволікати увагу співрозмовника. Дослідники вирішили, що це може бути шрам, родима пляма або бородавки на обличчі. По-перше, відомо, що під час розмови перший об’єкт уваги – це обличчя. По-друге, це дає змогу перевірити, чи впливатиме неприваблива зовнішність на процес прийняття рішення.

Дослідження проводилося у два етапи. Спочатку співбесіди проводили студенти старших курсів, а потім з кандидатами спілкувалися досвідчені менеджери з підбору персоналу. Рух очей відстежувався за допомогою спеціального приладу.

“Під час розмови погляд зазвичай концентрується на ділянці між очима та ротом. Але результати експерименту свідчать, що дефекти на обличчі не тільки привертають більше уваги, але й змушують відволікатися від змісту бесіди”, – прокоментував проведену роботу Хуан Мадера, професор Університету Х’юстона.

На першому етапі студенти гірше оцінювали претендентів зі шрамами або родимками. Це відбувалося тому, що “роботодавці” просто не могли належним чином їх вислухати. Вони постійно відволікалися на непривабливі риси обличчя й не могли запам’ятати, що їм говорили.

На подив, такі ж проблеми виникали навіть у досвідчених співробітників компаній з підбору персоналу. Вони намагалися не дивитися на дефекти, але це давалося їм із зусиллям. Прилад, який фіксував рух зіниці, реєстрував, що менеджери постійно відводили погляд від шраму, але він знову повертався на місце.

Цікаво, що вчені з Університету Британської Колумбії (Канада) раніше виявили дещо схоже. Вони з’ясували, що про симпатичних людей не тільки думають краще, ніж вони є насправді, але й визначають їхні особистісні якості точніше.

Дослідники провели експеримент за участю 73 добровольців. Учасників розділили на групи по 5-11 осіб і влаштували для них своєрідну вечірку, під час якої кожен мав поспілкуватися з іншим учасником експерименту протягом трьох хвилин.

Після бесіди потрібно було оцінити ступінь зовнішньої привабливості нового знайомого та визначити, наскільки ця людина відкрита, чесна, люб’язна, розумна, неврівноважена, а також чи є вона екстравертом чи інтровертом. Згодом психологи порівнювали думки учасників про себе та їхні оцінки з боку інших.

З’ясувалося, що співрозмовники з привабливим обличчям завжди отримували більш позитивні характеристики, ніж вони самі собі ставили. Однак при цьому вчені помітили парадокс: красивих людей характеризували точніше.

А ось Карл Сеніор з Астонської школи бізнесу вважає, що непривабливі люди стають чудовими лідерами, адже їм доводиться більше боротися, щоб зайняти своє місце у суспільстві. Соціалізація дається непросто. Така наполегливість призводить до появи сильних лідерських якостей. Варто зазначити, що досліджувалася так звана “трансформаційна” здатність вести за собою. Вона передбачає вміння згуртувати навколо себе оточення і, не примушуючи, закликати до співпраці для досягнення спільної мети. Існує й інший тип лідерства – “транзакційний”, коли використовується система покарань та заохочень, залякування і диктаторська модель поведінки.

Дмитро ПОЛЕНОВ

Порада від Вісті в Україні:

Ця інформація допоможе краще зрозуміти, як сприйняття зовнішності може впливати на професійні рішення та особисті взаємодії. Вона підкреслює важливість усвідомлення власних упереджень та необхідність фокусуватися на суті, а не лише на першому враженні, особливо в контексті працевлаштування чи переговорів. Знання про це може допомогти як роботодавцям, так і здобувачам, покращуючи якість комунікації та прийняття об’єктивних рішень.

Інформація підготовлена на основі матеріалів: dvorec.ru

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *