Розмова з Вічністю: Притча про те, чому щастя залежить від нас самих
На порозі вічності, коли життя добігало кінця, до жінки з’явилася Смерть. На подив, жінка зустріла її з посмішкою, свідчачи про готовність до переходу.
— До чого ти готова? — спитала Смерть.
— Я готова, щоб Бог забрав мене до себе в Рай! — радісно відповіла жінка.
— А чому ти переконана, що Бог прийме тебе? — уточнила Смерть.
— Я стільки страждала, що, на мою думку, заслужила на спокій та божественну любов, — пояснила жінка.
— Розкажи детальніше, від чого саме ти страждала? — зацікавилася Смерть.
Життєві Випробування та Духовний Пошук
Жінка почала розповідати свою історію:
- У дитинстві — несправедливі покарання від батьків, крики та фізичне насильство.
- У шкільні роки — цькування та приниження з боку однолітків.
- У шлюбі — зради чоловіка та його залежність від алкоголю.
- Виховання дітей, яке забрало багато сил, але навіть на похорон вони не прийшли.
- На роботі — постійні крики начальника, затримки зарплати, несправедливе звільнення.
- Плітки сусідів, які зводили наклепи.
- Жорстокий напад грабіжника, крадіжка та зґвалтування.
— А що ж доброго ти зробила протягом життя? — запитала Смерть.
— Я завжди була доброю, відвідувала церкву, молилася, піклувалася про інших, несучи все на своїх плечах. Я витерпіла стільки болю, скільки, здається, Христос, і тому, безумовно, заслужила на Рай…
— Гаразд, я тебе чую, — промовила Смерть. — Залишилася лише невелика формальність: підписати договір, і шлях до Раю буде відкритий.
Випробування Віри та Прощення
Смерть простягнула жінці аркуш із простим реченням, яке потребувало позначки. Жінка, ніби приголомшена, відмовилася ставити галочку. На аркуші було написано: “Я прощаю всіх моїх кривдників і прошу вибачення у всіх, кого образила”.
— Чому ти не можеш пробачити їх усіх і попросити вибачення? — запитала Смерть.
— Вони не заслужили мого прощення! Якщо я пробачу, це знецінить їхні вчинки, і вони не понесуть відповідальності. А просити вибачення ні в кого — я нікому не зробила нічого поганого!
— Ти абсолютно впевнена? — перепитала Смерть.
— Так!
— Що ти відчуваєш до тих, хто заподіяв тобі стільки болю? — запитала Смерть.
— Гнів, злість, образа! Це несправедливо, що я маю забути та стерти з пам’яті це зло!
— А що, якщо ти їх пробачиш і переставнеш відчувати ці емоції? — запропонувала Смерть.
Жінка на мить замислилася: “Усередині стане порожньо!”
— Ти завжди відчувала цю порожнечу в серці, і вона знецінювала тебе та твоє життя. Ці негативні почуття надавали йому значущості. Тож поясни, чому ця порожнеча виникла?
— Бо я все життя сподівалася, що ті, кого я любила й заради кого жила, оцінять мене, а вони розчарували. Я присвятила своє життя чоловікові, дітям, батькам, друзям, а вони виявилися невдячними!
Відкриття Істини: Світ Починається з Тебе
— Перед тим, як Бог відпустив Свого Сина на землю, Він сказав Йому одну фразу, яка мала допомогти усвідомити життя в собі та себе в цьому житті…
— Яку? — запитала жінка.
— “СВІТ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ…”!
— Що це означає?
— Ось і Він не зрозумів… Це про те, що за все, що відбувається у твоєму житті, відповідальність несеш лише ти! Страждати чи бути щасливою — обираєш ти! Тож скажи, хто саме завдав тобі стільки болю?
— Виходить, я сама собі… — тремтячим голосом промовила жінка.
— То кого ж ти не можеш пробачити?
— Себе? — заплаканим голосом відповіла жінка.
— Пробачити себе — це визнати свою помилку, прийняти свою недосконалість, відкритися самій собі! Ти сама заподіяла собі біль і вирішила, що винен увесь світ, і вони не заслуговують на твоє прощення. Ти думаєш, Бог схожий на м’якотілого старого, який прийме всіх без розбору? Він створив досконале місце для таких, як ти? Лише коли ти створиш свій власний рай, де спочатку тобі, а потім і іншим буде добре, ось тоді й постукаєш у небесні двері. А поки що Бог дав мені вказівку відправити тебе знову на землю, щоб ти навчилася створювати світ, у якому панують любов і турбота. Той, хто не може подбати про себе, живе в омані, що може дбати про інших. Знаєш, як Бог карає жінку, яка вважає себе ідеальною матір’ю?
— Як? — запитала жінка.
— Він посилає їй дітей, чиї долі ламаються на її очах…
— Я зрозуміла… Я не змогла зробити свого чоловіка люблячим. Не змогла виростити дітей щасливими. Не змогла зберегти мир у родині… У моєму світі всі страждали…
— Чому? — запитала Смерть.
— Я хотіла, щоб усі мене жаліли і співчували… Але ніхто так і не пожалів. І я подумала, що Бог мене точно пожаліє та обійме!
— Запам’ятай, найнебезпечніші люди — це ті, хто прагне викликати до себе жалість. Їх називають жертвами. Ваше найбільше невігластво — думати, що Богу потрібна чиясь жертва! Він ніколи не впустить до себе того, хто, крім болю і страждань, нічого не пізнав, бо така “жертва” сіятиме біль і страждання в Його світі. Повертайся і навчися любити та дбати про себе, а потім і про тих, хто живе у твоєму світі. А для початку попроси у себе вибачення за це невігластво і пробач собі!
Жінка заплющила очі, починаючи новий шлях під іншим ім’ям та в новій родині…
Порада від Вісті в Україні:
Ця притча нагадує про те, що справжнє щастя та гармонія походять зсередини. Відповідальність за власні емоції, думки та життєвий вибір лежить виключно на нас. Вміння пробачати, як інших, так і себе, є ключем до звільнення від негативу та побудови повноцінного, щасливого життя. Зосередьтеся на саморозвитку та любові до себе, і тоді ваш світ стане кращим.
Дізнатися більше на: ukr.media