Передчуття запаху: як наш мозок створює “ароматну картинку” ще до вдиху

Ми здатні “відчувати” запах об’єкта ще до того, як фактично вдихнемо його.

Коли ми робимо вдих, специфічна ділянка нашого мозку, відома як обонятельная кора, аналізує наявні в повітрі аромати. Нещодавні наукові дослідження виявили, що мозок активно формує певні патерни сприйняття інформації. Ще до того, як повітря потрапить до наших ніздрів, виникає своєрідне “очікування” запаху та його ментальна репрезентація. Ця здатність дозволяє як тваринам, так і людям ефективніше орієнтуватися в навколишньому середовищі. Наявність такої “запахової картини” забезпечує швидшу та точнішу реакцію. Наприклад, тварина може ще не відчути небезпеку, але вже має уявлення про потенційний запах загрозливого об’єкта, що дає їй дорогоцінний час для уникнення ризику.

Дослідження “запахових шаблонів” мозку

Команда науковців з Північно-Західного університету (штат Іллінойс) під керівництвом Крістіни Зелано задіяла функціональну магнітно-резонансну томографію (фМРТ) та передові методи аналізу даних для вивчення обонятельного центру мозку. Як зазначає Зелано, люди часто недооцінюють переваги, які нам надає нюх. “Уявіть, що вам дають пляшку молока і питають, чи не скисло воно. Ви не бачите жодних візуальних ознак, тому мусите понюхати. Чим краще ваш мозок сформував уявлення про типовий запах скислого молока, тим точніше ви зможете визначити його якість. Це ефективний механізм захисту від харчових отруєнь”, – пояснює дослідниця.

Методика експерименту

Під час дослідження учасникам завчасно повідомляли, який із двох запропонованих предметів їм доведеться понюхати. Потім оголошували зворотний відлік перед тим, як у приміщення подавали один із двох ароматів. Після цього учасників просили ідентифікувати наданий запах. Для експерименту використовували два екстракти: один з ароматом, що нагадував кавун, а інший – запах пластиліну. Науковці спостерігали за формуванням “передчуттєвого” шаблону в мозку, аналізуючи активність обонятельного центру. У випадках, коли учасники відчували запах, про який їх попереджали, графік активності мозкової кори під час зворотного відліку майже повністю збігався з графіком активності під час самого нюхання. Однак, коли подавався інший, несподіваний аромат, ці графіки суттєво відрізнялися.

Висновок дослідження

Отже, коли ми подумки уявляємо собі певний об’єкт, ми також уявляємо його типовий запах. Тому, коли нам дають його понюхати, мозок порівнює власні “уявлення” з реальною сенсорною інформацією. “Наше дослідження підтвердило існування шаблонних механізмів в обонятельной корі головного мозку. ‘Очікування запаху’ формується в ній і є доволі точним передвісником реакції на сам аромат”, – підсумовує Зелано. Схожі механізми вже були вивчені у контексті зорового сприйняття (зорові шаблони), проте дослідження їхньої присутності у нюховій системі проводилося вперше.

Денис ВИНОГРАДОВ

Порада від Вісті в Україні:

Це дослідження демонструє, наскільки складними та адаптивними є наші органи чуття. Розуміння того, як наш мозок “передбачає” запахи, може мати практичне застосування в таких сферах, як розробка ароматизаторів, парфумерії, а також у створенні систем безпеки, що реагують на певні запахи. Для українців це означає глибше усвідомлення того, як працює їхній власний організм, що може бути корисним для здоров’я та загального саморозвитку.

Оригінал статті: dvorec.ru