Як зрозуміти різноманіття видів парафіну – Ваш Світ

Парафін знаходить застосування значно ширше, ніж може здатися на перший погляд. Він необхідний для виробництва свічок, у косметології та фармакології, при виготовленні пакувальних матеріалів, побутової хімії, для просочення паперу, картону та текстилю, а також у різних виробничих процесах. Однак, один і той же вид парафіну не підходить для всіх завдань однаково добре.

Якщо ви вперше купуєте цю сировину, цифри та позначки на упаковці можуть збити з пантелику. Наприклад, маркування «парафін 56» насамперед вказує на температуру плавлення, але зовсім не дає інформації про чистоту чи реальний склад. З цієї причини два продукти з однаковою цифрою в назві можуть суттєво відрізнятися за своїми властивостями та вартістю.

Чому «парафін 56» від різних постачальників — це різні товари?

Цифра 56 вказує на температуру плавлення, але не визначає якість парафіну. Два парафіни з ідентичною позначкою можуть належати до різних марок і мати відмінний вміст олії — наприклад, від 0,45% до 2%.

Саме марка та стандарт встановлюють вимоги до чистоти, а не позначка на етикетці. Крім того, «56» не завжди означає одну конкретну температуру. У одного виробника це може бути інтервал 56-58°C, у іншого — інший робочий діапазон поблизу цієї температури. Тому при закупівлі важливо звертати увагу не тільки на назву сировини, а й на її марку, технічні характеристики та паспорт якості конкретної партії.

Різниця у вартості між парафінами з різним ступенем очищення може сягати півтора раза. Щоб коректно порівнювати пропозиції, варто розібратися в системах маркування.

Як класифікують марки парафіну?

В Україні маркування регулюється ДСТУ 4153-2003. Використовуються буквені марки, що поділяють парафіни за ступенем очищення та призначенням: група Х та В — високий ступінь очищення з вмістом олії до 0,45%, а група Т — очищені, з допустимим вмістом олії до 2,8%.

Окрему систему використовують китайські виробники, чия продукція також представлена на українському ринку. Вони позначають повністю рафінований парафін літерами FR та діапазоном плавлення. FR 56/58 приблизно відповідає українській марці В57.

У специфікаціях можна зустріти як українське маркування, так і позначення FR, тому варто розібратися в обох системах.

Українські марки: групи Х та В

До категорії високоочищених належать групи Х та В.

Х-1 призначений для тари та пакувальних матеріалів, що контактують із харчовими продуктами за підвищених температур, а також використовується в косметичній та фармацевтичній галузях. Температура плавлення — від 54 °C, масова частка олії — не перевищує 0,45%.

Х-2 має дещо менш суворі вимоги: температура плавлення — від 52 °C, вміст олії — до 0,8%. Його застосовують для гнучких пакувальних матеріалів харчових продуктів.

До цієї ж групи високого ступеня очищення відносяться марки В53, В55, В57 та В60. Для них встановлені конкретні діапазони температури плавлення:

В53 — 52-54 °C;В55 — 54-56 °C;В57 — 56-58 °C;В60 — 58-62 °C.

Для цих марок вміст олії становить до 0,45%.

Парафіни високого очищення: група Т

Група Т допускає ширший діапазон вмісту олії та застосовується переважно в технічних цілях.

Т-1 — для виготовлення свічок та побутової хімії. Температура плавлення — від 52 °C, вміст олії — до 1,7%.Т-2 — для хімічної та нафтохімічної промисловості. Допустимий вміст олії — до 2,2%.Т-3 — для просочення паперу, картону та текстильних виробів. Вміст олії — до 2,8%.

Окремо виділяється марка НС, яка використовується для виробництва сірників. Для неї допускається вміст олії до 5% і навіть світло-коричневий колір.

Що означає маркування FR?

Китайські виробники використовують інше позначення — FR та два числа. Літери означають «повністю рафінований» парафін, а цифри вказують на діапазон температури плавлення.Наприклад, FR 56/58 плавиться при температурі 56-58 °C. За основними характеристиками цей рафінований парафін приблизно відповідає українській марці В57: у них однаковий діапазон температури плавлення та близькі вимоги до чистоти.

Це не означає, що один продукт є сертифікованим аналогом іншого. Йдеться про відповідність характеристик по суті. Китайський парафін випускається за стандартом GB/T 446-2023, що діє з квітня 2024 року.

Куди подівся парафін П-2?

Позначення П-2 часто зустрічається в запитах покупців та пропозиціях постачальників. Однак, у чинному українському стандарті ця марка відсутня. П-2 належить до радянської номенклатури, яку замінив ДСТУ 4153-2003. Найближчим за призначенням аналогом можна вважати Х-2: це високоочищений парафін з температурою плавлення від 52 °C та вмістом олії до 0,8%.

Відповідно, саме позначення «П-2» на упаковці сьогодні не гарантує конкретних характеристик. Під цим маркуванням може продаватися як якісний високоочищений парафін, так і технічний матеріал із вмістом олії близько 2%. Саме тому варто орієнтуватися не на старе маркування, а на документ, що підтверджує характеристики конкретної партії.

Допустимий вміст олії в парафіні?

Вміст олії — один із ключових показників, за яким оцінюють ступінь очищення парафіну. Для повністю рафінованого парафіну межа становить 0,5%. Якщо олії міститься від 0,5% до 1,5%, парафін вважається напіврафінованим. При вмісті понад 1,5% його відносять до технічного.

Для матеріалів, що використовуються в контакті з харчовими продуктами, необхідні показники до 0,5% олії та температура плавлення не нижче 50 °C. Український ДСТУ для груп Х-1 та В встановлює ще жорсткішу межу — не більше 0,45% олії.

Чому цей показник настільки важливий? Вміст олії впливає на колір, запах, властивості поверхні та можливість використання парафіну в конкретному виробництві. Наприклад, парафін із вмістом олії 0,4% і парафін із показником 2% можуть виглядати схоже в упаковці. Однак, у готовому виробі різниця може проявитися у вигляді відтінку, запаху або маслянистої плями.

Для технічних завдань така різниця може бути несуттєвою. Для продукції, яка контактує з харчовими продуктами або використовується в косметичних засобах, вимоги до чистоти значно вищі.

Чи можливо перевірити парафін без лабораторного аналізу?

Орієнтовно оцінити вміст олії можна навіть без спеціального обладнання. Для цього невеликий шматочок парафіну розплавляють і наносять краплю на білий аркуш паперу. Після охолодження можна оцінити пляму. Чистий парафін залишає матову білу пляму з досить чіткими краями. Що більше олії, то помітнішим навколо неї стає прозорий маслянистий обідок.

Цей метод не замінює лабораторного аналізу і не дає точного значення вмісту олії. Проте він може допомогти візуально розрізнити матеріали з суттєво відмінним ступенем очищення, наприклад, парафін із приблизно 0,4% та 2% олії.

На що звертати увагу в паспорті якості?

Найнадійніший спосіб оцінити сировину — перевірити паспорт конкретної партії. У ньому вказуються фактичні результати випробувань, а не просто вимоги стандарту. Зазвичай документ містить номер партії, дату виготовлення, методи випробувань та підпис.

Найважливіші показники:

вміст олії;температура плавлення;колір;запах;пенетрація (показник твердості парафіну);інші показники, передбачені відповідною специфікацією.

Наприклад, паспорт партії 20260331 може містити такі фактичні значення: температура плавлення виміряна як 56,70 °C, вміст олії — 0,44%, колір за шкалою Сейболта +30, пенетрація 17 при 25 °C, бензол — 0,00 мг/кг. Норма при цьому вимагає олії не більше 0,5%, а кольору не менше +28, тобто фактичні значення йдуть із запасом. Паспорт якості на цю партію є відкритим, у ньому вказані й методи випробувань — GB/T 2539 на плавлення, GB/T 3554 на олію.

На що дивитися в першу чергу:

Паспорт якості партії: норма за НД проти фактичних значень

Якщо в паспорті замість цифри стоїть позначка «за звітом» — це не привід відмовлятися від парафіну. Такий запис означає, що показник вимірюється, але не нормується в межах конкретного стандарту. Однак, відсутність паспорта якості на партію — вже вагома причина додатково перевірити постачальника та походження сировини.

Окремої уваги потребує пенетрація. Її можуть визначати двома різними способами — голкою або конусом, через це цифри в документах можуть суттєво відрізнятися. Наприклад, показники 17 і 45 не означають автоматично, що один парафін утричі м’якший за інший. Цілком можливо, що для них застосовували різні методи вимірювання. Тому під час порівняння потрібно звертати увагу не лише на саме число, а й на метод, зазначений поруч із показником.

Яку марку парафіну обрати для конкретної мети?

Вибір залежить насамперед від того, де саме використовуватиметься сировина.

Для преміальних свічок, косметики та паковання харчових продуктів потрібен високоочищений парафін — наприклад, FR 56/58 або відповідна за характеристиками марка груп Х та В.Для побутових свічок, гумових сумішей, антизлежувачів для добрив, гідрофобізації деревини можна застосовувати технічний або напіврафінований парафін, якщо його характеристики відповідають конкретній технології. У такому разі переплачувати за вищий ступінь очищення не завжди доцільно.

Головне правило просте: чим ближче парафін до готового продукту та кінцевого споживача, тим важливішими стають його чистота, запах, колір та стабільність характеристик.

Парафін у харчовій промисловості

Харчова переробка — окремий напрям, де до сировини висуваються особливо суворі вимоги. Парафінове покриття може допомагати утримувати вологу, захищати матеріали від розмокання та створювати бар’єрний шар у пакованні.

Якщо парафін контактує з харчовим продуктом, використовується відповідна високоочищена сировина. Тут економія на марці може призвести не до заощадження, а до проблем із якістю готової продукції.

Для виробництва, яке одночасно працює з технічними та харчовими продуктами, іноді доцільніше мати на складі дві різні позиції. Використовувати одну марку «для всього» не завжди вигідно: у технічному напрямі це може означати зайву переплату, а в харчовому — невідповідність вимогам.

Як зберігати парафін?

Стандартне фасування часто становить 25 кг. Для невеликого цеху це запас на місяці, і зберігання проблем не створює — парафін не окислюється і не втрачає властивостей роками, за умови відсутності прямого сонячного світла та пилу. До речі, щодо пилу: у Вінниці працює «Вінницяпобутхім», і побутова хімія — саме той сегмент, де марку парафіну підбирають під конкретну рецептуру, а не за принципом «що було на складі».

Для виробництв, де парафін є складовою технологічного процесу, важливо не просто мати його на складі, а розуміти, яка саме марка використовується та для якого завдання вона призначена.

Висновок: цифра на упаковці — це лише початок

Отже, дві коробки з написом «парафін 56» можуть виглядати абсолютно однаково. Обидві міститимуть білу тверду речовину, обидва парафіни плавитимуться приблизно за 56 °C. Але їхні властивості можуть відрізнятися через різний ступінь очищення та вміст олії. Саме тому при виборі не варто орієнтуватися лише на цифру в назві або ціну за кілограм. Важливішими є марка, діапазон температури плавлення, вміст олії, призначення та паспорт якості конкретної партії. Особливо це актуально для косметики, харчового паковання та іншої продукції, де чистота сировини безпосередньо впливає на якість кінцевого продукту.

Зрештою, найкращий спосіб вибрати парафін — не шукати універсальну марку, а спочатку визначити завдання, а потім перевірити, чи відповідає конкретна партія потрібним характеристикам. Саме паспорт якості покаже, що насправді знаходиться всередині коробки.

Зберегти моє ім’я, e-mail, та адресу сайту в цьому браузері для моїх подальших коментарів.

Завантаження капчі…