Ваша хода говорить: Як рухи тіла розкривають емоції
Здавна відомо, що наша хода може відображати емоційний стан: важкі кроки часто асоціюються з гнівом, а згорблені плечі — з сумом. Проте науковці вирішили поставити більш конкретне запитання: чи існує один певний патерн руху, який надійно сигналізує оточуючим про те, що відчуває людина під час ходьби?
Щоб розібратися в цьому питанні, команда фахівців з Міжнародного дослідницького інституту передових телекомунікацій (Японія) під керівництвом Міни Вакабаясі провела два експерименти.
Експеримент 1: Розпізнавання емоцій за “точками”
- На першому етапі професійних акторів просили згадати події з життя, які викликали гнів, радість, страх чи сум. Потім вони мали пройти невелику відстань, утримуючи відповідні спогади в голові.
- Для порівняння актори також пройшли ту саму відстань у нейтральному стані.
- Записи їхніх рухів були перетворені на так звані “точечні відео” — анімації, що складаються з 17 білих точок, які позначали основні суглоби тіла. Це дозволило позбутися будь-яких підказок, як-от обличчя чи одяг, фокусуючись виключно на русі.
- Ці анімації продемонстрували добровольцям, які мали визначити емоцію. Результати виявилися вражаючими: учасники значно частіше вгадували емоції, ніж це можна було б очікувати випадково. Це підтвердило, що інформація про емоції справді міститься в самому русі тіла.
Аналіз та ключ до розпізнавання
Далі фахівці застосували математичний метод — аналіз головних компонент — для декомпозиції ходи на окремі складові: погойдування голови, рух корпусу, розмах кінцівок. Вони виявили, що ключовим сигналом, на який спираються спостерігачі, є один конкретний компонент — ширина та ритм розмаху рук і ніг.
Експеримент 2: Підтвердження ролі розмаху кінцівок
У другому експерименті науковці безпосередньо перевірили це відкриття. Використовуючи комп’ютер, вони взяли точкову анімацію нейтральної ходи і змінили лише розмах кінцівок — збільшили або зменшили його. Після цього відео знову показали добровольцям.
- Результат підтвердився: широкий, енергійний розмах рук і ніг сприймався як прояв гніву, тоді як надто стриманий, скутий рух асоціювався із сумом або страхом.
Автори дослідження зазначають: “Це прямий доказ того, що навіть один руховий патерн може, незалежно від інших, допомагати нам розпізнавати емоції”.
Практичне застосування знахідок
Потенційні сфери застосування цього відкриття виходять далеко за межі психології.
- Анімація: Результати можуть бути корисними для аніматорів, які створюють персонажів для відеоігор та фільмів, допомагаючи їм робити рухи більш емоційно переконливими.
- Робототехніка: Подібні алгоритми можуть сприяти тому, щоб роботи краще “зчитували” настрій людей і відповідно реагували на нього.
Тож наступного разу, коли ви йтимете вулицею, пам’ятайте: ваші руки та ноги розповідають оточуючим про ваш настрій — усвідомлюєте ви це чи ні.
Порада від Вісті в Україні:
Це дослідження надає цікаві практичні інструменти для творців контенту (аніматорів, розробників ігор) та інженерів-робототехніків. Воно також дає кожному з нас глибше розуміння того, як невербальні сигнали, зокрема наша хода, можуть впливати на сприйняття нас оточуючими. Це може бути корисно для покращення комунікації та самоусвідомлення.
Дізнатися більше на: dvorec.ru