“`html
Як мозок розрізняє кохання та дружбу: наукове відкриття
Міжнародна група науковців дійшла вражаючого висновку щодо того, як наш мозок обробляє романтичні стосунки порівняно з дружбою. Результати дослідження представлені у престижному науковому виданні Social Cognitive and Affective Neuroscience (SCAN).
Зменшення унікальності “нейронного відбитка” партнера
Дослідження виявило, що на початкових етапах стосунків у системі винагороди мозку формується унікальний “нейронний відбиток” партнера. Однак, зі зміцненням зв’язку, цей відбиток поступово втрачає свою винятковість. На думку авторів, це явище відображає природний перехід від пристрасного кохання до більш спокійної, партнерської форми прихильності.
Роль прилеглих ядер мозку
Психологи зосередилися на роботі прилеглих ядер мозку – ділянки, тісно пов’язаної з дофаміном, яка відповідає за мотивацію та відчуття винагороди. Попередні експерименти на тваринах вже вказували на ключову роль цієї зони у формуванні стійких парних зв’язків.
Дизайн дослідження
У дослідженні взяли участь 47 чоловіків віком від 20 до 29 років, які перебували у романтичних стосунках в середньому близько півтора року. Учасники надали відеозаписи своїх партнерок та близьких друзів. Під час процедури функціональної магнітно-резонансної томографії (фМРТ) чоловіки виконували завдання, під час якого очікували побачити схвальну реакцію одного з цих людей.
“Романтичні стосунки характеризуються ексклюзивністю, сильною залученістю та пристрасним коханням, що й відрізняє їх від дружби”, – пояснює автор роботи Кендзі Фудзісакі. Його команда прагнула зрозуміти, “як мозок розрізняє партнера та друзів, і чи змінюється це розходження з плином часу”.
Результати аналізу мозкової активності
Аналіз показав, що мозок справді кодує партнера як окрему, унікальну категорію. Патерни активності у прилеглих ядрах дозволяли надійно відрізнити реакцію на партнерку від реакції на подругу чи друга. При цьому образ подруги в мозку був ближчим до образу друга, ніж до образу партнерки.
Вплив тривалості стосунків
Ключовим фактором виявилася тривалість стосунків. Вчені виявили, що чим довше пара була разом, тим менш вираженою ставала нейронна різниця між партнером і близьким другом. Цей ефект зберігався навіть після врахування суб’єктивних оцінок близькості, пристрасті та прихильності.
“Ранні етапи стосунків характеризуються пристрасним коханням, яке вимагає високої специфічності роботи системи винагороди”, – зазначає Фудзісакі. “З розвитком стосунків ця нейронна специфічність знижується, що може відображати перехід до більш стабільної, партнерської любові, багато в чому схожої на глибоку дружбу”.
Автори підкреслюють, що зниження нейронної “унікальності” не означає погіршення стосунків. Навпаки, це може свідчити про зміну біологічних механізмів їх підтримки. Надалі вчені планують вивчити, які інші системи мозку допомагають зберігати довгострокові зв’язки та як на них впливають такі етапи, як спільне проживання чи шлюб.
Порада від Вісті в Україні:
Це дослідження пропонує захопливий погляд на те, як наш мозок адаптується до мінливої динаміки стосунків. Розуміння цих нейронних процесів може допомогти краще усвідомити природний розвиток любові та дружби, що є корисним для підтримки здорових та довготривалих зв’язків.
“`
Джерело новини: dvorec.ru