Чому метод Марі Кондо може залишити вас без затишку, а не з “іскрами радості”
Японська гуру порядку Марі Кондо закликала нас позбуватися речей, які не викликають “іскри радості”. Якщо старий светр, стиснутий до грудей, не подарував вам відчуття щастя, його час вирушити до сміттєвого пакету. І чимало хто, як і я, піддався цьому спокусливому заклику.
Колись мені здавалося, що моє життя завмерло через те, що на балконі пилилися лижі ще з часів молодості моєї матері, а в шухляді столу панував хаос із заплутаних дротів від давно забутих гаджетів. План був простий: позбутися цього “візуального шуму”, звільнити місце для потоків космічної енергії, нових кар’єрних злетів та спокою душі.
Вихідні минули в запалі прибирання. Я старанно пакувала речі в чорні мішки. Під гарячу руку потрапило все: улюблена, хоч і трохи сколота, чашка, стоси модних журналів трирічної давності, безглузді, але неймовірно зручні домашні штани та безліч дрібниць, які, хоч і не випромінювали ейфорії, тихо співіснували зі мною.
У понеділок я прокинулася в ідеально чистій, майже дзвінкій від порожнечі квартирі. Карма від цього не покращилася, просвітлення не сталося. Натомість оселя почала моторошно нагадувати номер у скромному готелі мережі або ж приймальню стоматології. Було надзвичайно чисто, але зовсім не хотілося там перебувати.
А потім настала фаза розплати. За тиждень терміново знадобився той самий, викинутий кабель. Ще за два тижні я застудилася, і виявилося, що хворіти в тонких шовкових шортах — це жахливо холодно, а от ті самі непоказні флісові штани, які я так легко відправила на смітник, були б ідеальними. З’ясувалося, що стара чашка з відбитою ручкою — чудовий посуд для змішування фарби для волосся, а робити це в новій, вишуканій мінімалістичній посудині просто шкода.
Ми так завзято намагаємося втиснути своє життя в рамки ідеального мінімалізму з Instagram, що забуваємо просту істину: наш дім — це не музейний експонат. Життя саме по собі трохи незграбне. Воно складається з квитків у кіно, які шкода викидати, недокінченого шарфа, дивної кераміки, привезеної з випадкової відпустки, та стільця, на якому накопичується одяг, що ще не потребує прання, але вже не може бути акуратно складений у шафу.
Позбуватися зайвого — чудова практика, якщо у вас завелися миші або ви фізично не можете відчинити двері шафи. Але у гонитві за “візуальною чистотою” дуже легко випадково позбутися власного затишку.
Тож тепер я чесно визнаю свою помилку. У мене є коробка з неідентифікованими кабелями. У мене є стілець, завалений одягом. І якщо наступного разу мене охопить бажання тотально очистити простір, я краще просто зачиню двері до спальні й піду випити кави. Бажано — зі своєї улюбленої старої чашки.
Порада від Вісті в Україні:
Ця історія — чудове нагадування про те, що надмірний мінімалізм може забрати не лише речі, а й відчуття дому. Перш ніж викидати черговий “непотрібний” предмет, подумайте, чи не є він частиною вашої особистої історії та чи не створить його відсутність вам незручностей. Навіть кілька “неідеальних” речей можуть зробити ваш дім справді затишним.
За даними порталу: ukr.media