## Нове покоління проти “титанових” жінок минулого: чи справді ми такі слабкі?
У 58-річної Ольги є 34-річна донька Маша. Чудова, вродлива, схожа на голлівудську зірку. Володіє двома іноземними мовами, обіймає престижну посаду – адже мати наполягала: спочатку освіта, а потім усе інше. Однокласниці Маші й близько не наблизились до таких кар’єрних вершин. Але є одне “але”: Ольга не задоволена.
На її думку, без чоловіка та дітей усі ці кар’єрні досягнення – марна справа. А Маша заміж не поспішає. Вона каже: “Мамо, мені ніколи. Хлопці запрошують на побачення, а в мене після роботи не залишається сил навіть на макіяж”.
Маша постійно відчуває втому. І це стає приводом для чергового “концерту” на кухні.
— І від чого ж ти, люба моя, так виснажуєшся? — єхидно запитує мати. — Я в твої роки, окрім роботи, мала чоловіка, тебе маленьку, хворих батьків, відвідувала брата в лікарні, ще й підробітки брала! Тягнула цей віз сама! А ти? Втомилася від пральної машини, яка сама пере, чи від мультиварки, що сама готує? Кур’єр тобі продукти під двері приносить!
Ольга розпалюється:
— Ти ж навіть вікна сама не миєш, клінінгову службу викликаєш! А я в твої роки їздила до батьків і фарбувала їм усю хату, щоліта! Стеля, стіни всередині, ззовні, підлогу фарбувала… І не втомлювалася! А тобі важко кнопку на пульті натиснути, щоб серіал увімкнути?
Донька мовчить. Вона знає справжню причину, але матері не розповість. Мама не зрозуміє.
Де поділася та легендарна радянська енергія?
Справді, якщо послухати старше покоління, раніше жінки були створені з титану. А ми – ніжні квіточки, яких вбиває офісне крісло. Але давайте поглянемо на ситуацію очима реальності, а не ностальгії.
У СРСР штати часто були роздуті. Люди встигали й на каву відволіктися, і поспілкуватися. А зараз? Оптимізація! На одного працівника покладають обов’язки трьох, а вимагають результату як від десяти.
Як пишуть люди, раніше бухгалтер розгортав “простирадло” з розрахунками й спокійно рахував. А зараз? “Подивися те, порахуй це, чому так довго, програма ж сама рахує!”. Мозок до вечора згортається в трубочку від постійної багатозадачності.
Через наш мозок за день проходить стільки інформації, скільки раніше проходило за місяць. Робочі чати, новини, соціальні мережі. Ти завжди на зв’язку. Навіть у відпустці тебе дістануть дзвінком. Раніше вийшов за прохідну о 18:00 – і забув про роботу до ранку. А зараз ти 24/7 у стані напруги.
У великих містах дорога – це окреме коло пекла. Півтори години туди, півтори назад. У СРСР часто працювали неподалік від дому, дитячий садок – у дворі. А зараз, поки доїдеш до офісу, вже наче половину зміни відпрацював.
Чому мама не втомлювалася, тягнучи всю родину? Бо будували “світле майбутнє”. Була стабільність. Квартиру дадуть, ціни на продукти не змінюються роками.
А зараз? В новинах – криза. Вчора пакет продуктів коштував тисячу гривень, сьогодні – дві. Ти біжиш з усіх сил, а відчуття, що стоїш на місці або навіть відкочуєшся назад. Це тривога, яка “з’їдає” енергію гірше за будь-яку фізичну працю.
Це добре, що у Маші ще дітей немає. Її колеги з дітьми ледве ноги тягнуть. Раніше діти гуляли самі у дворі, ключ на шию повісив – і пішов. А зараз спробуй випусти! Школа, гуртки – всюди треба возити. А уроки? Батьки сидять з дітьми до ночі над підручниками.
Але повернемося до нашої Маші
Ольга не вгамовується. Почала натякати, що донька набрала зайву вагу.
— Треба більше рухатися! Я в твої роки на аеробіку бігала! Запишись до ендокринолога, це ненормально так жити!
Ці “турботливі” поради не допомагають схуднути, а лише остаточно висмоктують енергію. Жінки, які після 12-годинного робочого дня з радістю біжать на фітнес, існують переважно в уяві наших мам або в кіно.
Все змінив один випадок.
Якось мама поїхала на місяць до родички. І сталось диво! У дівчини стався небачений приплив сил. Вона і прибирала, і готувала, і на роботу ходила з посмішкою. Друзі приїхали – моталася з ними по екскурсіях до пізньої ночі, а вранці вставала свіжа, як огірочок.
Та варто було мамі повернутися зі своїми порадами, осудом та “біленими стелями” – батарейка знову сіла. Постійно хилило в сон. Наче в кімнаті закрили кватирку і перекрили кисень.
Коментатори вважають:
- Мама реалізує своє життя через доньку, класичний енергетичний вампіризм під соусом турботи.
- Діагноз – “душніла”, мама просто душить своїм контролем і порівняннями.
- Вихід один – роз’їжджатися, тоді й мультиварка буде в радість, і на хлопців сили знайдуться.
Можливо, справа не лише в епосі, гаджетах чи екології. Іноді ми втомлюємося не від роботи, а від людей, які намагаються навчити нас “правильно” жити.
Порада від Вісті в Україні:
Ця історія яскраво ілюструє, як тиск оточення та постійні порівняння можуть виснажувати нас емоційно. Якщо ви відчуваєте себе виснаженими, спробуйте встановити здорові межі у спілкуванні з людьми, які вас критикують, і зосередьтеся на власних потребах та відчуттях. Пам’ятайте, що сучасне життя вимагає багато енергії, і ваша втома – це не ознака слабкості, а сигнал про те, що вам потрібен відпочинок та підтримка.
Оригінал статті: ukr.media