## Як український бізнес долає виклики воєнного часу: Погляд з Торгово-промислової палати
У сучасних реаліях український бізнес змушений не просто працювати, а й боротися за виживання, адаптуючись до нових умов, диктованих воєнним станом. Про головні виклики, з якими стикаються підприємці, та шляхи їх подолання розповів Ростислав Коробка, віцепрезидент Торгово-промислової палати України.
Зараз український бізнес балансує між нагальними потребами, спричиненими війною, та життєвою необхідністю працювати й генерувати прибуток. Чи дослухається влада до підприємців? Чи розуміє їхні нагальні потреби? І як бізнес долає виклики сьогодення – про це УНН дізнався у віцепрезидента Торгово-промислової палати України Ростислава Коробки.
Ключові виклики для українського бізнесу
– Питання наслідків мобілізації для різних секторів економіки стоїть надзвичайно гостро. Багато хто говорить про критичну ситуацію. Де ви бачите найбільші проблеми, у яких галузях?
Дефіцит кваліфікованої робочої сили наразі сягає приблизно 2 мільйонів 100 тисяч осіб. Найбільше це стосується робітників нижчої та середньої ланок. Ця проблема вже критично впливає на такі галузі, як будівництво, сільське господарство та логістика. Зокрема, в логістиці це ускладнює транспортування зернових культур до портів, що прямо впливає на експорт. Транспорт є, але бракує водіїв, адже саме ця категорія громадян найчастіше підпадає під мобілізацію.
У будівельній галузі ситуація катастрофічна. Виникає нагальна потреба залучати робітників з-за кордону, зокрема з Китаю, Молдови, можливо, Індії та Туреччини. Однак тут виникають певні труднощі. Ми не можемо залучати працівників з Узбекистану та інших країн колишнього СРСР, які вважаються недружніми до України. Служба безпеки України та прикордонний контроль не пропускають таких робітників. При цьому з ними було б легше комунікувати без перекладачів. Натомість, з китайцями, індійцями, бангладешцями та іншими основною перешкодою є мовний бар’єр. Вони дешевші, але комунікаційні труднощі ускладнюють роботу, особливо на будівництві, де потрібно розуміти креслення та професійну документацію.
– Питання процедури бронювання працівників постійно на слуху, регулярно обговорюються зміни до підходів та нюансів. Чи були зміни нещодавно? І чи задоволені роботодавці цими змінами?
Зміни відбуваються на постійній основі. Постанову №76 (“Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час” – ред.) постійно доповнюють. Це стосується різних галузей економіки. Наприклад, оборонно-промисловий комплекс (ОПК) тепер має можливість бронювати 100% персоналу без обмежень щодо кількості. Це зроблено для забезпечення оперативності виконання державного оборонного замовлення.
Щодо інших галузей, існують постійні обмеження щодо кількості працівників, яких можна забронювати. Це означає, що потрібно чітко вказувати кількість осіб, на яку подається бронювання. Хоча зміни у підходах до бронювання відбуваються регулярно, мета полягає в тому, щоб обмежити можливості бізнесу у цій сфері. Однак, коли бізнес веде діалог з владою щодо цього питання, його аргументи часто виявляються недостатніми, адже йдеться про потенційний ризик обвалу фронту через брак військових. Коли ми чуємо аргументи від Генерального штабу та військових, стає надзвичайно складно ставити інтереси бізнесу на одну шальку терезів з обороною країни. Адже без захисту країни не буде і бізнесу.
З перших днів повномасштабного вторгнення, тобто вже протягом чотирьох років, ми проводимо наради між бізнес-асоціаціями та представниками військових, зокрема Генерального штабу ЗСУ. Вони надають нам дані щодо потреби у поповненні резервів, щомісячних потреб та значних втрат. Коли ці аргументи пояснюють, і ти уважно їх слухаєш, майже не залишається контраргументів. Хоча бізнес, безумовно, відстоює свої інтереси. Загалом, ситуація з бронюванням залежить від стану справ на фронті, про який краще обізнаний Генштаб, аніж ми, цивільні, які висловлюємося з позиції власної зручності.
– Але все ж, чи враховуються деякі пропозиції від бізнесу?
Безумовно, враховуються. Приємно співпрацювати з Міністерством економіки та іншими державними органами, коли вони відчувають делікатність питання та надають бізнесу можливість бронювати працівників, аби підприємства могли працювати, особливо ті, що працюють на оборону.
Стратегії подолання кадрового голоду
– Як вирішується проблема нестачі кадрів? Залучення жінок до традиційно чоловічих професій, перепрофілювання, навчання, оптимізація процесів…
Бізнесу доводиться винахідливо шукати вихід із ситуації. Жінки активно залучаються до роботи та проходять перепрофілювання, зокрема у сфері логістики. Однак існують сфери, де жінкам складно працювати, наприклад, на будівельній техніці. Проте загальна тенденція залучення жінок зростає. Деякі компанії відкривають власні навчальні центри, де готують фахівців під свої потреби. Наприклад, Volvo навчає жінок для роботи з їхньою технікою, а підприємство в Немишаєвому готує кадри для аграрного сектору. Ці процеси тривають і набирають обертів. Прогнозується щорічне зростання відсотка перепрофілювання жінок на такі професії щонайменше на 20%. Це вже активний сегмент ринку.
По-друге, відбувається залучення іноземних працівників. Це робиться як законними шляхами, коли компанії отримують офіційні дозволи та сплачують податки за найманих іноземних працівників, так і через інші механізми. Ці процеси також активно розвиваються. Вже багато китайських робітників задіяні у Львівській області, і такі факти добре відомі. Вони продовжують приїжджати та працювати.
По-третє, це перепрофілювання. Хоча це не швидкий процес, професійно-технічні заклади почали більш активно співпрацювати з підприємствами, які фінансують та замовляють підготовку фахівців певних категорій відповідно до своїх потреб.
По-четверте, залучаються до роботи особи віком до 25 років та старші 60 років.
Загалом, відверто кажучи, бізнес буде використовувати всі доступні можливості, весь наявний потенціал та ресурси для збереження виробничого потенціалу. Це включає залучення ветеранів, людей з інвалідністю, а іноді й тих, хто пішов у самовільне залишення служби. Потреба у працівниках є першочерговою, і кожен бізнес щодня працює над вирішенням цього питання у своїй галузі. Якщо запитати бізнес про основні проблеми, то на першому місці буде відсутність робочої сили, а на другому – тиск з боку правоохоронних органів.
Тиск правоохоронців: системна проблема
– Чи можна стверджувати, що цей тиск має системний характер?
Україна, як пострадянська країна, успадкувала багато негативних явищ та структур, які продовжують функціонувати. Це системна проблема, яку необхідно трансформувати. Крім того, в Україні існує певний менталітет, як серед населення, так і серед бізнесу, який виражається у принципі “гроші люблять тишу”. Це означає, що перевага надається роботі в спокійному режимі, шляхом домовленостей, аніж винесенню проблем на загал. Це пов’язано з історично сформованим менталітетом та нормативно-правовою базою, яка не завжди сприяє “білій” роботі. Звісно, якби всі працювали легально й сплачували податки, це було б набагато краще, ніж шукати шляхи економії.
Суть проблеми не в бажанні отримати надприбутки, а в елементарному виживанні. Український бізнес змушений конкурувати з іноземними компаніями, які мають доступ до дешевших фінансових ресурсів. Натомість, в Україні кредитні ставки в гривні перевищують 20%, що практично унеможливлює розвиток і роботу з розумною собівартістю. Додайте до цього високу вартість робочої сили та необхідність сплачувати мінімальні податки за працівників для їхнього бронювання. Усі ці навантаження створюють величезний тиск на бізнес. Тому, якщо бізнес вдається до певних порушень, це не заради надприбутків. Ми говоримо про бізнес, який працює, а не про схеми чи ухилення від сплати податків. 80-90% бізнесу – це виробничі підприємства, що створюють додану вартість. Плюс, ми усвідомлюємо ситуацію в енергетиці: багато компаній працюють на генераторах, що значно збільшує собівартість продукції і ускладнює отримання прибутку чи досягнення низької собівартості.
Отже, можна говорити про певний консенсус між бізнесом та владою, де існує “золота середина” щодо сплати податків та ефективного управління фінансовими потоками.
– Хто найчастіше стає об’єктом тиску: малий, середній чи великий бізнес?
Чіткої статистики щодо цього немає. Однак великий бізнес має власні служби безпеки, активно комунікує з державними органами та знаходить консенсус у межах чинного законодавства, щоб забезпечити функціонування та сплату податків. Натомість, малому та середньому бізнесу складніше, оскільки вони не мають можливості такого лобіювання та захисту своїх інтересів, як великі компанії.
Щодо тиску, це доволі розмите питання. Завжди існуватиме конфлікт інтересів між СБУ, Національною поліцією, Бюро економічної безпеки, оскільки бізнес не хоче сплачувати, а державні органи прагнуть максимального збору податків для наповнення бюджету.
– Але ж малий та середній бізнес можуть вибудовувати діалог з органами влади, зокрема правоохоронними, через асоціації. Наскільки ефективно цей діалог відбувається, чи є позитивні приклади?
Відколи Руслан Андрійович Кравченко обійняв посаду Генерального прокурора, розпочалися системні зустрічі в рамках Української ради бізнесу та галузевих асоціацій. До них входять практично всі галузеві об’єднання: рітейлери, будівельники, аграрії тощо. Діалог бізнесу з Офісом Генерального прокурора існує на системній основі. Практично щомісяця Генеральний прокурор та його заступники відповідають на запитання та розбираються безпосередньо по кожному кейсу. Бізнес порушує певне питання на зустрічі – цей кейс одразу береться під контроль та вивчається. Якщо виявляється правопорушення, то проводиться розслідування, а якщо ні – кримінальне провадження закривається, навіть якщо досудове розслідування вели Нацполіція, СБУ чи інші органи.
Приємно бачити, що принаймні робляться спроби для того, щоб “білий” бізнес бачив і розумів, що робота ведеться.
– Чи можете навести конкретні приклади?
З мого боку це було б некоректно. Однак я можу однозначно стверджувати, що проводиться активна робота у боротьбі, зокрема, з незаконним обігом підакцизних товарів та нелегальним продажем смартфонів.
– Яка взаємодія зараз з БЕБ, що є профільним органом щодо бізнесу, особливо після зміни керівництва?
Загалом, взаємодія покращилася. Орган став більш відкритим із приходом нового керівника, пана Цивінського. Він почав зустрічатися з представниками бізнесу, щоб зрозуміти їхні підходи до роботи. Це вже позитивний момент, але процес перезавантаження БЕБ триває. Здебільшого це стосується регіональних підрозділів та переатестації співробітників. Це тривалий та витратний процес. Тому, відверто кажучи, бізнес наразі з певною обережністю спостерігає за тим, як це буде працювати, і як реалізовуватимуться заявлені підходи.
Найголовніше – не допустити, щоб бізнес був покараний і змушений закритися. Найважливішим є превентивні заходи та ефективність сплати податків, боротьба з тіньовою економікою. Функції БЕБ полягають у боротьбі з ухиленням від сплати податків, підакцизними товарами, зерновим ринком та багатьма іншими аспектами. Ми розуміємо, що з наявними бюджетами та кількістю співробітників вони не можуть охопити все. Однак ми очікуємо, що принципи та підходи до роботи будуть змінюватися. Зі свого боку, ми будемо аналізувати ситуацію та надавати свою інформацію й аналітику.
– Чи надавав бізнес свої рекомендації, наприклад, Генеральному прокурору, чи законодавчим органам щодо зупинки тиску з боку правоохоронців?
Безумовно, надавав, надає і надаватиме. Ми зустрічаємося з представниками різних партій та фракцій Верховної Ради, щоб донести необхідність цих змін.
– Як ви оцінюєте ініціативу Генерального прокурора щодо запуску платформи “СтопТиск”? Чи відомо вам про звернення представників бізнесу через цю платформу?
Платформу “СтопТиск” (ред.) пан Кравченко презентував на засіданні Української ради бізнесу. Ми розцінюємо її як надзвичайно позитивний крок у взаємодії з бізнесом. Є випадки, коли люди звертаються, і це працює. Генеральна прокуратура реагує як на публічні кейси, так і на звернення через цю платформу. Це дуже позитивна ініціатива.
– Багато скарг з боку бізнесу на дії податкових органів: тиск, віднесення до ризикових, блокування податкових накладних. Чи відбуваються якісь позитивні зміни у цій сфері?
Відбуваються зміни у команді, стилі спілкування з бізнесом, підвищується відкритість. Проводяться зустрічі, налагоджується системне спілкування з бізнесом, вирішуються проблемні кейси. Однак залишається проблема: регіональні податкові служби, обласні податкові адміністрації, ще не досягли рівня відкритості центрального апарату. Є ще багато роботи, яка потребує уваги.
– Загалом, як ви оцінюєте комунікацію органів державної влади в умовах війни?
Знаєте, навіть саме спілкування в умовах війни, коли для цього потрібні бомбосховища чи спеціалізовані приміщення, вже є позитивним знаком. Звичайний представник бізнесу, ймовірно, скаже, що цього недостатньо. Але якщо порівнювати тенденції довоєнного часу і сьогодення, то обсяг комунікації значно збільшився.
І це, як наслідок, призводить до того, що бізнес залишається в Україні, працює і певною мірою розвивається. Тому влада розуміє, що тих, хто залишається, потрібно оберігати. Але це має стосуватися “білого” бізнесу, який сплачує податки. Адже дійсно існує багато ухилень та схем.
Існує також питання щодо запровадження податку на додану вартість для ФОПів, яке під час свого останнього візиту поставила голова Міжнародного валютного фонду як умову виділення коштів. Це свідчить про наявність багатьох проблем: дроблення платежів, оптимізація найманих працівників тощо. Тому ми провели зустріч з Міністерством фінансів, щоб знайти спільну мову щодо мінімального порогу оподаткування – не мільйон гривень, а хоча б два.
Порада від Вісті в Україні:
Ця інформація є надзвичайно важливою для українських підприємців, оскільки надає глибокий аналіз ключових проблем, з якими стикається бізнес в умовах війни, зокрема щодо мобілізації, бронювання, кадрового дефіциту та тиску з боку правоохоронних органів. Отримані від експерта поради та опис існуючих механізмів взаємодії з державними органами допоможуть краще орієнтуватися у складній ситуації та ефективніше відстоювати свої інтереси.
Оригінал статті: unn.ua