Видатні Баворовські: Львівська родина, що залишила слід в історії

14. 12. 2015 3469 FacebookXPinterestWhatsAppTelegram

Історію можна розглядати крізь призму політичних інститутів, соціальних чи економічних відносин, або ж через світоглядні уявлення та структуру свідомості. Альтернативно, історію можна сприймати через життя окремих людей, поколінь та родин, особливо якщо ці категорії населяють харизматичні, видатні та неординарні особистості. Представники роду Баворовських у Львові пройшли шлях як слави та визнання, так і непорозуміння та неприйняття. Цей шляхетний рід подарував Львову як видатних політиків та меценатів, так і справжніх диваків.

Родина Баворовських: Від герба до палацу

У XVII столітті, на місці сучасної вулиці Бібліотечної, розташовувався колишній арсенал Сенявських. У першій третині XIX століття ця будівля перейшла у власність родини Баворовських, які вже мали певну репутацію у Львові. У 1830-40-х роках Баворовські профінансували масштабні реконструкційні роботи, надавши споруді її теперішнього вигляду. Хоча про сам арсенал-палац написано чимало, історія роду Баворовських залишається менш відомою.

Походження та перші згадки

Баворовські – це шляхетський рід середнього рівня впливу та значущості. Існують припущення, що їхнє походження є чеським, а не польським. Проте, у першій половині XVI століття Баворовські оселилися на Поділлі. Першим документованим представником роду є Вацлав, який перебував на службі у короля Сигізмунда I Старого як писар. Іншого члена роду, Шимона (помер між 1712-1717 рр.), особисто нагороджував король Ян III Собеський у 1686 році. Це свідчить про певну впізнаваність родини, хоча вони ще не досягли вершини могутності.

Юзеф та Віктор Баворовські: Колекціонери та меценати

Першим Баворовським, чия біографія тісно пов’язана зі Львовом, був Юзеф (1780–1841). Він помер у цьому місті. У 1809 році Юзеф вступив до 4-го полку галицько-французької кінноти, а згодом брав участь у російсько-французькій війні 1812 року. У 1833 році він придбав колишній арсенал Сенявських, який втратив своє військове значення. У 1830-40-х роках арсенал перебудували на палац Баворовських, який згодом було адаптовано під музей-бібліотеку. Саме тут знаходилася значна бібліотека його сина, Віктора Баворовського. Ця будівля нині слугує Палацом мистецтв Тетяни та Омеляна Антоновичів Львівської Наукової Бібліотеки ім. В. Стефаника.

Віктор Баворовський (1826–1894), син Юзефа, був колекціонером, бібліофілом, перекладачем та палким шанувальником творчості Байрона. У 1888 році він також став Кавалером Мальтійського ордену. Віктор розпочинав як поет і вчений, публікуючи вірші та переклади в львівських часописах. Завдяки накопиченому багатству та ощадливості, яка іноді межувала зі скупістю, Віктор створив одну з найвеличніших та найцікавіших бібліотек свого часу. Він писав своєму другові, інтелектуалу Садоку Барончу, про намір створити “наукову та національну установу на зразок З. Оссолінських”.

Бібліотека Віктора Баворовського була справжнім скарбом: цінні рукописи, хроніки XVI століття, пам’ятки польського права, автографи, матеріали з історії Польщі XVI–XVIII століть, листування видатних поляків, стародруки та інкунабули. Збирати її він почав ще у 1850-х роках. Спочатку бібліотека знаходилась у маєтку в Мишковичах, а з 1861 року її почали перевозити до палацу Баворовських у Львові. Вже тоді вона налічувала понад 15 тисяч друкованих видань, понад 100 дипломів та близько 1000 рукописів. Віктор хотів запросити відомого польського вченого Йоахима Лелевеля для впорядкування цієї колекції, але той відмовився.

Життя Віктора Баворовського завершилося трагічно. Через хворобу, що загрожувала йому повною сліпотою, він заповів свій маєток на розвиток бібліотеки і покінчив життя самогубством у 1894 році.

Міхал Баворовський: Ексцентрик серед львів’ян

У Львові також мешкав Міхал Баворовський (1789–1872). У 1840–1880 роках йому належав будинок на вулиці Панській-вищій (нині вулиця Винниченка). Міхал славився своїми екзотичними витівками. Однією з найвідоміших його витребеньок була карета, запряжена верблюдами, якою він вражав містян. Однак, це не єдина його дивакуватість. Він наказав замурувати вікна свого будинку, щоб уникнути сплати податків. Попри свої особливості, Міхал Баворовський не залишився без пошани. Згідно з написом на його пам’ятнику в селі Смолянка, він володів значними маєтками і був Кавалером Мальтійського ордену.

Єжи Баворовський: Політик та громадський діяч

Останнім видатним представником родини Баворовських для історії Львова був Єжи (1870–1933). Він народився в Острові поблизу Тернополя. Єжи навчався у Тернопільській гімназії, а згодом вивчав право у Відні. Після здобуття освіти він займався родинними справами, а потім присвятив себе політиці. У 1901–1913 роках він був депутатом Галицького крайового сейму, а в 1911–1918 роках – членом австрійського парламенту у Відні. Основною сферою його діяльності під час тривалих каденцій було питання еміграції. Він неодноразово порушував цю проблему, домагаючись уваги держави до тих, хто був змушений покинути батьківщину. Після розпаду Австро-Угорської монархії Єжи Баворовський продовжив свою політичну кар’єру. У листопаді 1918 року він став членом Польської ліквідаційної комісії, а згодом брав участь у польсько-більшовицькій війні. Помер Єжи Баворовський у Львові.

На цьому невелика розповідь про родину Баворовських у Львові добігає кінця.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

Целуйко О. Графи Баворовські // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. – Львів: Літопис, 2007. – Т. 1. – С. 140; Chamera-Nowak A. Baworowianum. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nimoz.pl/upload/wydawnictwa/cenne_bezcenne_utracone/2011_3/baworowski.pdf; Fałowski J. Z problematyki emigracyjnej w Sejmie galicyjskim I w parlamencie wideńskim // Nietypowe migracje Polaków w XIX – XXI wiecu. – Kraków, 2011. – S. 29 – 39.

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття представляє цікавий історичний екскурс у життя та діяльність видатних представників роду Баворовських, які залишили помітний слід в історії Львова. Для читачів, які цікавляться історією міста, шляхетськими родинами та їхнім внеском у культуру і політику, ця інформація є надзвичайно цінною. Стаття дозволяє глибше зрозуміти формування львівської спадщини та роль окремих особистостей у її розвитку.

Подробиці можна знайти на сайті: photo-lviv.in.ua