Кохана Бруно Шульца здійснила відчайдушний крок: деталі трагедії

Бруно Шульц: Заборонене Кохання та Трагічна Доля Митця

14. 06. 2016 2957 FacebookXPinterestWhatsAppTelegram

Уявіть собі картину: оголена жінка, яка сидить на велетенському стільці, тримаючи в руці батіг, а біля її ніг схилився чоловік із висунутим язиком. Цей моторошний образ — частина твору “Бестія” видатного дрогобицького митця Бруно Шульца. У своєму графічному циклі “Ідолопоклонна книга”, що налічує понад два десятки робіт, 20-річний Шульц зобразив безліч подібних сцен.

Або ж погляньте на композицію “Ундуля на прогулянці”, де дівчина веде свого кавалера на повідку, одягнувши йому собачий нашийник. Прообразом Ундулі стала служниця Шульців, Рахель, з якою маленький Бруно мав досить непрості стосунки — вона часто його карала, тоді як батьки ніколи цього не робили. Можливо, саме цей досвід сформував його погляд на взаємини статей, де жіноча постать завжди домінує над чоловічою.

Життя, сповнене натхнення та туги

Бруно Шульц, митець, який народився та знайшов свій кінець у мальовничому Дрогобичі, був глибоко пов’язаний зі своїм містом. На фото 1935 року, надісланому його нареченій, він сидить на сходах власного будинку. Він неодноразово зазначав, що саме дитинство, проведене в рідних краях, слугувало невичерпним джерелом його творчого натхнення. Описуючи найменші закутки Дрогобича в усі пори року, Шульц створив унікальний образ світу, де час, простір та матерія набували фантастичних вимірів. Його літературна творчість, написана польською мовою, стала справжнім відкриттям.

У 1933 році, навесні, життя Шульца змінилося: він зустрів своє кохання – 27-річну вчительку польської мови Юзефину Шелінську. Спершу він послав до неї друга, аби запропонувати стати його музою. Вона погодилася. Шульц здався їй надзвичайно молодим, і вона була здивована, дізнавшись, що йому вже 41 рік. Під час сеансів він часто відкладав пастелі, аби вести довгі бесіди з натурницею, читати вірші Рільке. Згодом ці зустрічі переросли у спільні прогулянки луками та березовим гаєм. Незабаром Бруно став щоденним гостем у домі Юзефини. Ця замкнута, сором’язлива та завжди тривожна людина знайшла в ній опору, вірячи, що вона не завдасть йому болю.

Його турбувало, як буде сприйнята перша книжка “Цинамонові крамниці”, яка вже готувалася до друку. Саме вона, а не живопис, принесла йому згодом славу. У 1934 році Юзефина переїхала з рідного Дрогобича до Варшави, знайшовши там роботу. Цей період ознаменувався численними листами та короткими побаченнями. Як згадувала вона на початку 1950-х, це був час “материнської турботи та піклування про цього беззахисного у життєвій сфері чоловіка”. У 1935 році пара обговорила можливість одруження, а наступного року Бруно написав батькам нареченої про їхні наміри, що було сприйнято прихильно.

Перешкоди на шляху до щастя

Під час спільних зустрічей у Варшаві та курортному Закопаному, наречені відвідували світські заходи та літературні зібрання. Однак, на шляху до шлюбу виникли певні непорозуміння. Першою перешкодою стало різне віросповідання: Юзефина, хоч і була охрещена католичкою (її батьки-євреї навернулися), мала єврейське коріння. “Я не хочу приймати хрещення”, – писав Шульц своїй подрузі Романі Гальпериній у вересні 1936 року. “Заради неї (Юзефини) я зробив лише ту поступку, що вийшов з юдейської громади”. Навіть світський шлюб, який здавався єдиним виходом, не вдалося оформити.

Ще складнішою проблемою стало переїзд Бруно до Варшави, де проживала Юна. Шульц не бажав покидати посаду вчителя у дрогобицькій гімназії, яку він здобув важкою працею після тривалого випробувального терміну та кількох іспитів. Хоча ця робота не приносила йому радості й він часто скаржився друзям на її виснажливість, він не міг її залишити. Юна почала усвідомлювати, що Бруно навряд чи наважиться покинути рідне місто. “Його творчість, цей єдиний сенс його життя, була нерозривно пов’язана з Дрогобичем”, – писала вона згодом. Міські вулиці та їхні мешканці оживали на його полотнах, а герої його книг, списані з реальних людей, ходили тими ж стежками.

Однак, найсерйознішою перешкодою, здається, стало надмірне кохання Юзефини. Вона зовсім не була схожа на владних жінок з його картин. Шульц зізнавався: “Вона мене більше кохає, ніж я її, але я її більше потребую для життя”, – писав він Романі Гальпериній у вересні 1936-го. Проте, ця потреба, схоже, не була достатньою, щоб наважитись на рішучі кроки та кардинальні зміни. Чому ж він все-таки не покинув Юну? Він відкрився тій самій адресатці: “Я маю людський страх перед самотністю… І звідси моя втеча в подружжя”.

Юзефина не могла більше витримувати цю невизначеність. Вона першою спробувала втекти — від безвиході, ненависної роботи, розпачу, та й взагалі від життя. На початку січня 1937 року вона прийняла смертельну дозу снодійного. Але в останній момент вона зателефонувала по допомогу. Цей інцидент остаточно розірвав чотирирічні стосунки Бруно та Юни. Майже повернувшись з того світу, вона втратила будь-який інтерес до кохання, що її виснажило, і перестала відповідати на листи колишнього нареченого.

Бруно залишився викладати у Дрогобичі. Наприкінці 1937 року вийшла його друга збірка — “Санаторій під Клепсидрою”. Часописи активно друкували його оповідання та статті. Проте, знайти час для творчості ставало все складніше, адже він викладав у чотирьох навчальних закладах. Після входження Дрогобича до складу СРСР, а згодом його окупації німецькими військами, Бруно Шульц занурився в глибоку депресію. Сил на творчість бракувало. Він загинув на вулиці рідного міста від двох куль гестапо.

Хронологія життя та смерті

• 1892, 12 липня — народження Бруно Шульца в Дрогобичі. Він був наймолодшим із трьох дітей купця-єврея, власника мануфактурної крамниці.
• 1902 — розпочав навчання у дрогобицькій гімназії ім. Франца Йосифа.
• 1914 — розпочав навчання на факультеті архітектури Львівської політехніки, але не завершив його через початок Першої світової війни.
• 1924 — повернувся до гімназії, яка тепер називалася державною гімназією ім. Короля Владислава Ягайла, де викладав малювання та ручну працю.
• 1928 — у санаторії в Трускавці відбулася виставка його графіки та живопису. Виник скандал, коли сенатор від Християнсько-демократичної партії вимагав закрити виставку як порнографічну. Бургомістр Дрогобича заступився за художника, і справу було залагоджено. За два роки роботи Шульца виставляли у Львові та Кракові.
• 1939, 24 вересня — Червона армія зайняла Дрогобич. Шульц працював у радянській школі, малював пропагандистські картини для нової влади. У вересні 1940 року він виконав велику олійну роботу “Визволення народу Західної України”, за яку його звинуватили в “українському націоналізмі” через переважання жовтого та блакитного кольорів.
• 1941, 1 липня — до Дрогобича увійшли німецькі війська. Почалися масові розстріли євреїв, серед яких був і Шульц з родиною, яких згодом переселили до гетто. Офіцер гестапо Фелікс Ландау, зацікавившись художнім хистом Бруно, взяв його під своє заступництво. Шульц малював його портрети та розписував стіни дитячої кімнати, отримуючи натомість їжу. Гестапівець видав йому спеціальну пов’язку з написом “потрібний єврей”, що мала гарантувати йому безпеку.
• 1942, 19 листопада — у Дрогобичі гестапо провело масову акцію проти євреїв, відому як “чорний четвер”. Бруно Шульц, який вже мав готові фальшиві документи та гроші на втечу від друзів, вийшов по хліб. На вулиці дрогобицького міста шарфюрер СС Карл Ґюнтер двічі вистрілив Бруно Шульцу в голову.

Олена ШАРГОВСЬКА

Джерело: Gazeta.ua

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Джерело новини: photo-lviv.in.ua