Львівське Успенське Братство: Фортеця Духовності та Просвітництва

6 лютого 2023 року

Перегляди: 17724

5 лютого 1585 року у Львові було засновано Успенське ставропігійне братство за ініціативою кількох львівських купців і ремісників. У 1586 році братство затвердило статут, згідно з яким його проголошували найвищим серед усіх братств краю.

Об’єднання парафіян навколо церкви, відомі як братства, існували в Україні здавна. Однак, з кінця XVI століття вони почали відігравати значно ширшу суспільну роль. Львівське братство стало піонером такого типу організації та вважається найстарішим церковним братством в Україні.

За твердженнями історика Ярослава Ісаєвича, формування Львівського братства розпочалося на початку 1580-х років. Його попередником була громадська діяльність парафіян львівської Успенської церкви. Ще у 1520-х роках «опікуни» храму відстоювали інтереси «всієї української громади в місті й передмістях» перед міською владою. А у 1544 році вже згадуються «руські старшини» при Успенській церкві, які діяли від імені «співбратів і сусідів, патронів церкви».

Лист Антиохійського патріарха про дарування ставропігії Львівському братству

Засновниками Львівського Успенського братства були видатні мешканці українського кварталу Львова: сідлярі Юрій та Іван Рогатинці, кравець Дмитро Красовський, кушнір Лука Губа, крамарі Іван Красовський, Лесько Маленький, Хома Бабич, Стецько Мороховський, Іван Богатирець. Важливу роль у їхній діяльності відігравав учитель, письменник і філолог Степан Кукіль (Зизаній), родом із Потелича – відомого осередку гончарства.

Статут Львівського братства 1586 року встановлював, що членами можуть стати «міщанин або шляхтич, або предміщанин, або посполиті люди всілякого стану, як місцеві так і сторонні, за умови вступного внеску шести грошей». До братства переважно вступали ремісники, крамарі та інші міські мешканці. Перед вступом кандидат оголошував про свій намір на засіданні братства. Після обговорення його моральних якостей та отримання рекомендацій, кандидат складав присягу на вірність статуту та інтересам братства. Невиконання обов’язків або зрада каралися прокляттям, зняти яке можна було лише через покаяння. Жінки, хоч і могли бути членами (як Анна Федорова Грекова, Домна Семионова, Ангелина, Домна-Анна Могиляка), не складали присяги та не відвідували зборів. Лише одружені особи могли стати членами братства, тоді як неодружені могли приєднатися до «молодшого» братства.

На початках братство об’єднувало 14 членів, згодом їхня кількість зросла до 50. Збори проводилися кожні чотири тижні, під час яких сплачувався внесок у пів ​​гроша.

Служебник (Літургікон) Ставропігійного Успенського братства. 1702 рік. Фото з http://tsdazu.gov.ua/index.php/ua/online/47-all/252-online.html

Усі керівні посади в братстві були виборними. Щорічно проводилися вибори старших братчиків та їхніх помічників, рішення затверджувалися більшістю голосів. За неявку на збори передбачалися покарання. Братський суд мав широкі повноваження, за серйозні злочини відлучаючи від Церкви. Обов’язковою була присутність усіх членів на похороні братчика.

Історик Ярослав Ісаєвич вважав, що братство згідно зі статутом 1586 року вже мало статус ставропігійного, тобто підпорядковувалося безпосередньо патріарху. Однак, у липні 1592 року Балабан оприлюднив лист патріарха Єремії ІІ про скасування ставропігії. У грудні Балабан заніс цей лист до гродських актів, але православні протестували, вважаючи його фальсифікатом. Новою грамотою 1593 року Єремія ІІ підтвердив права Успенської церкви на патріаршу ставропігію.

Герб братства на обкладинці служебника. Фото з https://uk.wikipedia.org

Керівництво братства здійснювали чотири старші братчики, яких щорічно переобирали, зазвичай у першу неділю після Пасхи. Під час загальних зборів минулорічні керівники звітували про свою діяльність, передаючи документи, печатки та ключі. Після цього молодші братчики висловлювали подяку, а старші дякували за довіру.

Серед найвідоміших керівників Львівського братства до 1596 року були сідлярі Юрій та Іван Рогатинці, а також Іван Деомидович Красовський. Їхня діяльність пов’язана з реформою братства та розробкою статуту 1586 року. Юрій Рогатинець та Іван Красовський також вважаються авторами статуту братської школи 1585 року. Братство активно займалося просвітництвом, освітньою та, зокрема, видавничою діяльністю.

Мармуровий портал з грецьким написом “Ставропігіон” і датами (1586–1904) та увінчаний гербом Ставропігійського братства роботи скульптора Антона Попеля

У 1574 році диякон Іван Федоров надрукував у Львові «Апостола». Після його смерті братство викупило друкарню, яка перебувала в заставі. Ця друкарня успішно працювала аж до припинення діяльності братства. Вона функціонувала спочатку у пристосованому приміщенні, а з 1605 року – у Свято-Онуфріївському монастирі. Після пожежі 1628 року її перенесли до школи. Братська друкарня була однією з найбільших, видавши понад 160 тисяч примірників книг, зокрема богослужбових, наукових трактатів та світської літератури.

Братство брало на себе опіку над будівництвом, ремонтом та доглядом за храмами, утримувало церковний причт. До списків членів Успенського братства в різний час були внесені козацькі гетьмани Михайло Ружинський, Іван Виговський, Павло Тетеря. Братки підтримували зв’язки з Військом Запорозьким. Фінансування діяльності братства здійснювалося за рахунок постійних та разових надходжень. До постійних належали вступний внесок (6 грошей) та щорічні внески у тій самій сумі. Головним джерелом постійного фінансування була діяльність братської друкарні.

Вежа Корнякта

Джерелами доходів братства також були нерухоме майно (будинки) та землі, звільнені від податків, що приносили прибуток. Братки займалися бджільництвом, продаючи надлишки меду, та виготовленням свічок з воску. До неофіційних джерел доходів належали штрафи за порушення обов’язків, а також пожертви та заповіти від заможних осіб. Старші братчики відповідали за братську скарбницю, збереження майна, контроль за виконанням обов’язків молодшими братами, підтримання порядку на зборах та представлення пропозицій на розгляд братства. Після завершення річного терміну служби вони звітували перед усіма.

На братських зборах вирішувалися суперечки між членами, розглядалися порушення дисципліни та обов’язків. Особливо суворо каралися порушники таємниці братських зборів. Покарання могли бути у вигляді грошового штрафу, меду, або ув’язнення на дзвіниці. За серйозні провини братчика могли виключити зі складу братства.

Шпиталь Успенського братства у Львові – сучасний комплекс монастирських споруд св. Онуфрія: ліворуч – церква, праворуч – дзвіниця, келії ченців та приміщення колишнього шпиталю. Фото авторки. 2014 р.

Братства опікувалися лікарнями, богадільнями, храмами, монастирями, школами та друкарнями. Братки також брали участь у виборах ігуменів та священиків для братських монастирів і церков. Фінансування братських потреб здійснювалося з каси, видатки здійснювалися у присутності всіх членів. Братства мали значний вплив, посідаючи перше місце після духовенства при виборах єпископа. Вони мали право не підкорятися єпископу, якщо його дії суперечили церковним нормам, і мали можливість звертатися до Патріарха.

Львівське ставропігійне братство діяло понад два століття, після чого було офіційно розпущене. Як наголошував історик Ярослав Ісаєвич, численні архівні матеріали, що зберігаються переважно у Центральному державному архіві України у Львові, є унікальними пам’ятками української мови та літератури, що свідчать про діяльність братства та його шкіл.

Іван Крип’якевич

Рукописні книги з багатої бібліотеки братства зберігаються у фондах Львівського історичного музею. Натомість видані братською друкарнею стародруки розійшлися світом. Каталог «Пам’ятки книжкового мистецтва» свідчить, що ці видання є в бібліотеках колишнього Радянського Союзу, а також у Варшаві, Вроцлаві, Празі, Будапешті, Лондоні та Нью-Йорку. Це є яскравим свідченням ролі братського книговидання у міжнародних культурних зв’язках. На основі цих стародруків та архівних документів І. Франко написав низку літературознавчих та історичних творів. Вивченням спадщини братства займалися також академіки К. Студинський, М. Возняк, І. Крип’якевич.

Ганна ВРУБЛЕВСЬКА

Джерело: Вголос

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття надає глибокий історичний огляд Львівського Успенського Братства, висвітлюючи його заснування, структуру, діяльність та вплив на українську культуру та духовність. Особливо цінною є інформація про просвітницьку та видавничу діяльність братства, що стало вагомим внеском у збереження та розвиток української мови й літератури. Ця інформація буде корисною для тих, хто цікавиться історією України, церковним життям та розвитком книгодрукування.

Оригінал статті: photo-lviv.in.ua