“Комуністичний рай”, якого не сталося: аналіз радянської “народної мудрості”
На початку листопада цього року ми відзначаємо сторіччя визначних подій, що мали вирішальне значення для державотворення України. На щастя, повз нас минули річниці інших листопадових (чи жовтневих) подій, що відбувалися приблизно в той самий час. Вибір перших і відмова від других свідчить про нашу зрілість, самостійність та здатність дивитися на світ крізь власну призму, а не крізь призму агресивного сусіда. Однак знання про минуле є надзвичайно важливим, адже історії не змінити. Оскільки 7 листопада колись було 25 жовтня, варто згадати про “комуністичний рай”, який намагалися побудувати. Наш дороговказ — стара брошура, яка збереглася до наших днів.
«Українські радянські прислів’я та приказки». Фото Є. Гулюка
Маленька, але надзвичайно колоритна збірка «Українські радянські прислів’я та приказки» побачила світ у Києві 1951 року. Видання, здійснене під егідою Академії наук Української РСР та Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії, мало б надавати їй наукової ваги та достовірності. У вступній статті до збірки Марія Ліждвой стверджувала, що прислів’я та приказки відображають “мислення народної маси” і впливали на творчість Тараса Шевченка. Вона також зазначала, що Іван Франко досліджував народну творчість, а для В. І. Леніна вона стала “органічною частиною стилю”, що проявлялося як у численних статтях, так і у філософських працях. Сталін же, ведучи “боротьбу на ідеологічному фронті”, часто звертався до народної мудрості для образного вираження своїх думок.
Вигляд збірки. Фото Є. Гулюка
Авторка вступної статті підкреслювала, що збірка містить не все, але багато з того, що відображає “нове світорозуміння радянської людини, героїку, патріотизм”. Основу видання склали:
- Цитати з виступів “великих” лідерів: Леніна, Сталіна.
- Поетичні тексти та різноманітна друкована література.
- Матеріали з фондів науково-дослідних інститутів.
Метою видання було “посилення уваги широкої радянської громадськості до системного збирання дорогоцінних скарбів народної мудрості”.
Сторінки брошури. Фото Є. Гулюка
Розділ “Наша країна цвіте і цвістиме далі, бо керує нами партія і Сталін” містить сентенції, що нагадують сумнозвісні інтернет-меми: “Від Ленінової та Сталінової науки міцніють розум і руки”, “Ленін з нами завжди буде, світ про нього не забуде”, “Сталін у Кремлі – правда на землі”, “Сталін – сонце ясне, тому у нас життя прекрасне”, “Де сталінське сонце сяє, там життя буяє”, “Ми живемо в славний час з словом Сталіна між нас”, “Як Сталін скаже – нова радість у серця ляже”, “Нам двері до науки відкрили Сталінові руки”.
Ілюстрація в дусі книги. Фото з https://www.reddit.com
Наступний розділ брошури — “Старий світ зруйнували – новий збудували”. Він також містить цікаві зразки “народної творчості”: “Як, пане, не крути, а від нас тобі не втекти”, “Радянська власть – панам напасть”, “Атакували панів червоні, нема панів – одні коні”, “Махно й Петлюра були продажні шкури”, “Скоропадський, Петлюра, Махно однаково з нас драли, бо в одну дудку грали”, “На готовий шмат і Пілсудський рад”, “Білі на більшовиків наступали танками, а тікали санками”.
Радянська пропаганда. Фото з https://uk.wikipedia.org/wiki/Радянська_пропаганда
Ще один розділ, назву якого могли б безсоромно використати сучасні політики-популісти: “Жити стало краще, жити стало веселіше”. Цей розділ присвячений “народній творчості” про особливості радянського способу життя: “Не хочеш тужити – у колгосп іди жити”, “У хорошого свинаря і свинка, як картинка”. Також є розділ про армію: “Армія Червона – наша міць і оборона”, “Зіркі очі чекіста не пропустять фашиста”, “Для смелого солдата и рукавица – граната”. Згадали “незлим, тихим” і про західні українські землі: “Червона Армія Збруч переступила – галичанам сонце засвітило”.
До теми про Західну Україну. Фото з http://www.ww2.memory.gov.ua
Повоєнна “народна творчість” рясніла згадками про “фашистів” та подібні терміни, хоча прямого зв’язку з німецьким нацизмом вони, можливо, й не мали. Розділ “Наша справа справедлива – перемога за нами” саме про це: “Високі в СРСР пороги на фашистські ноги”, “Хотіли фашисти Ковпака впіймати, а довелося їм з України тікати”, “Хочеш вільно жити – іди фашистів бити”, “Хай жде Гітлер на покору, як потече Дніпро вгору”, “В лісі ростуть гриби, а на узліссі – фашистські гроби”.
Радянська пропаганда і карикатура на Сталіна. Фото з https://uk.wikipedia.org/wiki/Радянська_пропаганда
Не дивно, що український народ, відомий своєю прихильністю до традиційних цінностей та християнського світогляду, з приходом радянської влади, згідно з цими текстами, швидко цього позбувся. Розділ “Наша сила – сім’я єдина” переконливо це засвідчує: “Червоні зорі на Кремлі – дороговказ для трударів”, “Серце радіє, що СРСР міцніє”, “Сталінські народи живуть у згоді”, “У Радянському Союзі – всі трудящі рідні друзі”. У схожому дусі прислів’я та приказки з частини “Не чекаємо з неба – самі робимо, що треба”: “Без попа і бога нам рівна дорога”, “Культурними стали – богові відказали”, “Годі молитися, треба вчитися”, “Церква тепла для куркулів, а біднякам у ній, як надворі”, “Допомога не од бога, а од трактора”, “Без попа і куркуля краще родить в нас земля”.
До теми радянської антирелігійної пропаганди. Фото з http://back-in-ussr.com/2017/05/rannyaya-sovetskaya-antireligioznaya-propaganda.html
Подібно до однієї сучасної великої та “могутньої” держави, Радянський Союз також завжди прагнув миру. Про це свідчить розділ “Сталін в Кремлі – мир на Землі”: “Народи прагнуть миру та любові, а Трумен – людської крові”, “Не питай у Трумена миру, бо він гострить на людей сокиру”, “Лондон і Вашингтон брешуть в один тон”, “Папа Пій для Трумена свій”, “Труменська “свобода” – петля для народа”, “Собака казиться од жиру, а Черчіль од миру”, “Куди Гітлер, туди і Тітлер (Йосип Броз Тіто – Є.Г.)”, “В тихім Трумені Черчіль водиться”, “Встає народ із Заходу і Сходу проти гнобителів народу”, “Пролетарі турбуються, щоб краще жити, а капіталісти – щоб собі кишені набити”.
Останні сторінки видання. Фото Є. Гулюка
Складно сказати, чи ця збірка, тісно переплетена з пропагандистськими гаслами, виходила за межі кабінетів і була відомою широкому загалу. Не виключено, що навіть “єдиний радянський народ” не здогадувався про існування такого багатого “фольклору”, творцями якого були, ймовірно, не стільки рядові робітники, скільки купка ідеологічно підготовлених інтелектуалів. Проте, напевно, можна стверджувати, що ці матеріали були зафіксовані та видані окремою брошурою. Ознайомитися з нею можна й сьогодні. Примірник цього видання, що заслуговує на вивчення та критичне осмислення, зберігається у фондах Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Українські радянські прислів’я і приказки. – Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1951.
- Гулюк Є. “В тихім Трумені Черчілль водиться”. Радянська “народна мудрість” з нагоди річниці революції // ZAXID.NET, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zaxid.net/v_tihim_trumeni_cherchill_voditsya_n1443972
Поширити це:
- Tweet
- Поширити у Telegram (Відкривається у новому вікні)Telegram
- Поширити у WhatsApp (Відкривається у новому вікні)WhatsApp
Підсумок від Вісті в Україні:
Ця стаття пропонує унікальний погляд на радянську пропаганду крізь призму збірки прислів’їв та приказок 1951 року. Вона допоможе зрозуміти, як формувалася ідеологія того часу, і як “народна творчість” використовувалася для поширення комуністичних ідей. Матеріал буде цікавим для тих, хто досліджує історію України, радянської доби, культурологію та філологію, а також для всіх, хто прагне глибше зрозуміти механізми маніпуляції суспільною свідомістю.
Оригінал статті: photo-lviv.in.ua