Розкриваємо таємниці Верхніх митрополичих садів Львова: унікальні фото минулого

Легендарні сади Святоюрської гори: Перлина Львова, що пережила століття

13. 08. 2015 4574 FacebookXPinterestWhatsAppTelegram

Львів може похвалитися унікальним історико-ландшафтним об’єктом — ансамблем собору Святого Юра. Цей величний архітектурний бароковий комплекс, розташований на Святоюрській горі, включає сам собор, його дзвіницю, митрополичі палати з прилеглими садами, капітульні будівлі, стайню та брами. Ця територія, поряд із середмістям та районом Підзамче, з 1998 року належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Безперечно, найціннішою частиною цього комплексу є район митрополичих барокових садів, що є невід’ємною територією пам’ятки Святоюрського ансамблю.

Митрополичі палати із садами на схилі Святоюрської гори, фото 2015 року.

Митрополичі палати із садами на схилі Святоюрської гори, фото 2015 року.

Митрополичі палати із садами на схилі Святоюрської гори, фото 2015 року. Митрополичі палати із садами на схилі Святоюрської гори, фото 2015 року. Митрополичі палати із садами на схилі Святоюрської гори, фото 2015 року. Митрополичі палати із садами на схилі Святоюрської гори, фото 2015 року. Митрополичі палати із садами на схилі Святоюрської гори, фото 2015 року. Митрополичі палати із садами на схилі Святоюрської гори, фото 2015 року. Ґрот верхньої тераси митрополичих барокових садів. Парк митрополичих барокових садів, що розкинувся на схилі Святоюрської гори, має багату історію. Ще у 1772 році його було оточено кам’яною огорожею. На початку XIX століття це був мальовничий парк, що складався з трьох терас навколо митрополичого палацу. Він слугував яскравим прикладом сакральних садів, які оточували львівські монастирі та храми у минулому. Архітектор собору Святого Юра, Бернард Меретин, детально розробив проєкт не лише самої будівлі, а й інтер’єрів, декору та прилеглої території садів. Роботи з їх створення розпочалися після його смерті. Приблизно у 1762–1771 роках навколо митрополичого палацу було закладено декоративний терасований сад, укріплений потужними підпірними стінами. Кожна тераса була оздоблена витонченими квітковими партерами з химерними візерунками та боскетними кабінетами. Верхні митрополичі сади на схилі Святоюрської гори Верхні митрополичі сади на схилі Святоюрської гори Верхні митрополичі сади на схилі Святоюрської гори Верхні митрополичі сади на схилі Святоюрської гори Верхні митрополичі сади на схилі Святоюрської гори Головна вісь ансамблю з’єднує барокові сади біля митрополичих палат та кафедральний собор. Вона розпочинається від східної тераси входу до собору, орієнтованої зі сходу на захід, проходить через величний відкритий простір соборної площі (курйоли), куди можна потрапити піднявшись парадними сходами на вхідну терасу, і продовжується на схід до головного західного входу митрополичого палацу. На зразок ватиканського Бельведеру, будівництво якого доручив архітектору Браманте у XV столітті папа Юрій II, еспланада триступінчастих терас та лоджії митрополичих палат зі східного боку відкриває вид на квадрати восьми квіткових партерів. Центральна композиція декоративного басейну та боскетні зали, виконані за проєктом Клеменса Ксаверія Фесінґера у 1771 році (збережені в Національному музеї у Львові), доповнюють загальну картину. Панорама Львова з тераси митрополичіх палат на Святоюрської гори, фото 2015 року. Панорама Львова з тераси митрополичіх палат на Святоюрської гори, фото 2015 року. Панорама Львова з тераси митрополичіх палат на Святоюрської гори, фото 2015 року. Панорама Львова з тераси митрополичіх палат на Святоюрської гори, фото 2015 року. Панорама Львова з тераси митрополичіх палат на Святоюрської гори, фото 2015 року. Панорама Львова з тераси митрополичіх палат на Святоюрської гори, фото 2015 року. Згідно з задумом Бернарда Меретина, композиція ансамблю гармонійно поєднує внутрішні візуальні зв’язки. Це дозволяло детально оглядати планування як центрального саду, де розташований митрополичий палац, так і нижнього саду, де домінувала головна композиційна вісь. Єдина поперечна вісь, що простягається з півдня на північ, проходить дотично до еспланади терас верхнього саду. Вона з’єднує митрополичий палац з композицією квадратів центрального саду, формуючи коротку композиційну вісь нижнього саду. Ця вісь включає сходи, грот під ними та систему потужних підпірних стін. Грот під оглядовою терасою, звідки ведуть двораменні сходи, завершує коротку вісь композиції нижнього саду. Вона розташована між двома квітковими партерами та боскетними залами – один зі сходу, інший із заходу. Чотири прямокутні квіткові партери, розміщені впоперек тераси центрального саду, візуально створюють ілюзію наближення до квадратів завдяки скороченій перспективі. Ті, що розташовані з обох боків водного партеру, виконані за мотивами французьких квіткових партерів з вишуканим мереживом квіткових візерунків, тоді як ті, що за ними, мають більш стриману композицію. Контурна лінія квіткових партерів на кутах кожного квадрату підкреслена елементами топіарного мистецтва у вигляді рослинних форм у вазонах. План Клеменса Ксаверія Фесінґера На планах Клеменса Ксаверія Фесінґера, створених на основі натурних спостережень у 1771 році, представлена зовсім інша модель композиції центрального саду. Вісім квадрів з декоративним басейном круглої форми в центрі створюють композицію, що нагадує радше ренесансний стиль, аніж бароко, тим більше рококо. Це підтверджується хрестоподібним плануванням: чотири квадрати з кожного боку головної осі з круглим басейном. Святоюрський сад на плані 1857 року Барокові сади на Святоюрській горі, як і багато інших регулярних композицій XVII-XVIII століть, наприкінці XVIII – на початку XIX століття почали змінювати свій вигляд під впливом натуралістичних принципів англійських паркових композицій. Від первісної структури збереглися осі, підпірні стіни, а окремі фрагменти садів зберегли свою декоративність. Однак загалом нові планування включали криволінійні алеї та вільно розташовані квіткові куртини. У другій половині XIX – на початку XX століття на східному схилі гори було закладено фруктовий сад. І. Левинський розробив проєкт огорожі, який був затверджений митрополитом А. Шептицьким, але так і не був реалізований. У 1993 році встановили дротяну огорожу на металевих стовпцях. З 1946 року весь комплекс церкви, монастиря та садів перейшов у власність православної консисторії. На початку XXI століття частина східної та північної стіни завалилася. Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ Джерела: http://sobor-svyura.lviv.ua/istoriya/ https://uk.wikipedia.org/

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

—

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття є чудовим історичним екскурсом у минуле одного з найвизначніших архітектурних ансамблів Львова. Вона буде надзвичайно корисною для краєзнавців, туристів та всіх, хто цікавиться історією та архітектурою України, розкриваючи деталі створення та еволюції митрополичих садів Святоюрської гори.

Подробиці можна знайти на сайті: photo-lviv.in.ua