Сомалі: Син львівського магната розкриває секрети небезпечної подорожі

Львівський аристократ у Сомалі: екзотична експедиція графа Потоцького

25. 08. 2026 1032 FacebookXPinterestWhatsAppTelegram

Австрійська доба у Львові: велич, політика та несподівані мандрівки

Сучасникам складно осягнути розмах та аристократизм Львова часів Австрійської імперії. Це була епоха величних палаців (належних родинам Потоцьких, Сапіг, Баворовських, Голуховських, Любомирських та ін.), вишуканих казино, театральних прем’єр, різноманітних виставок і запальних балів. А вінцем суспільного життя був парламент, що збирав найвпливовіших політичних діячів з усього краю. Нинішня доба, здається, не надто схильна переосмислювати цю спадщину, проте вона, безумовно, варта уваги. І, що найцікавіше, ця спадщина включає в себе несподівані історії, як-от мандрівка уродженця Львова до Сомалі. Про те, як і чому це сталося, розповімо далі.

Про постать мандрівника

Юзеф Міколай Потоцький, народжений 8 вересня 1862 року у Львові, походив з давнього шляхетського роду. Його батько, Альфред Юзеф Потоцький, обіймав посаду маршалка Галицького Сейму та був намісником Королівства Галичини та Володимирії, а також ініціював будівництво знаменитого Палацу Потоцьких у Львові. Однак сам Юзеф Міколай Потоцький більше був пов’язаний з Волинню, зокрема з маєтком в Антонінах. У 1887 році він став підданим Російської імперії, що дещо віддалило його від львівських та галицьких справ.

Юзеф Міколай Потоцький був не лише успішним землевласником та підприємцем, а й відомим мандрівником та мисливцем. Його захоплення приводили його до Африки для сафарі, на Цейлон, до Єгипту. На жаль, життя його обірвалося 25 серпня 1922 року через поранення, отримані під час подорожі Францією. Варто зазначити, що граф Потоцький також відвідав Сомалі, залишивши детальний опис цієї експедиції, що дозволяє нам “помандрувати” туди разом з ним.

Чому саме Сомалі?

Уявлення європейців про Сомалі того часу були доволі міфологізованими: далекі, нерозвинені та небезпечні землі. Юзеф Міколай Потоцький відзначав, що в період 1860-1880 років лише кілька експедицій наважувалися вирушити туди, і не всі з них поверталися. Це була справді ризикована подорож, що вимагала ретельного планування. Однак, з посиленням впливу Великої Британії в регіоні близько 1885 року, ситуація змінилася, відкривши двері для багатьох мандрівників та мисливців. Розповіді знайомих, які вже побували в Сомалі, розпалили цікавість і авантюрний дух Потоцького.

Як писав сам Юзеф Міколай Потоцький, “Той, хто відчув чари мисливської експедиції до далеких країв, до іншого середовища та з цікавою фауною, хто милується природою і любить полювання, той завжди мріє про нові експедиції”. Навіть не встигнувши оговтатись після поїздки на Цейлон, він вже виношував плани нової пригоди. Після розмов із знайомими аристократами, які побували в Сомалі, та вдалого збігу обставин, план експедиції почав набувати реальних обрисів. У Лондоні Потоцький закупив усе необхідне спорядження, а друзі порадили йому надійного провідника на місці, який допоміг би з організацією. З кількома друзями Юзеф Міколай вирушив до Африки, маршрут пролягав через Відень і Трієст.

Європейські пригоди в Сомалі

У місті Аден (порт у Ємені) подорожні зустрілися зі своїм провідником Аліхаром. Він володів англійською, був сповнений енергії та відзначався чудовими організаторськими здібностями. Аліхар зібрав для Потоцького команду. Після зустрічі з місцевим губернатором, група вирушила вглиб Сомаліленду, як називав ці землі граф. Переправившись на старому кораблі, що, за словами Потоцького, кишів щурами, вони прибули до Бербери. Місцевість, на відміну від Індії чи Цейлону, здалася графу менш колоритною щодо флори, проте вразила неймовірною кількістю дичини та птахів.

Спочатку подорожні часто зустрічали антилоп, проте їхні погляди були прикуті до левів. Сліди “короля звірів” ставали все помітнішими, а місцеві жителі все частіше розповідали про їхню присутність в околицях. Спроби влаштувати засідки на левів не дали результату, тому мисливці перейшли до вистежування. Сомалійці заганяли звірів у пастку, а європейці завдавали фатального пострілу.

Паралельно з полюванням, Юзеф Міколай Потоцький знаходив час, щоб насолоджуватися красою Сомалі. Він описував дивовижні краєвиди, заходи сонця, колонії комах, сарану, погодні особливості — денну спеку, але прохолодні вечори й ранки. Особливо його вразили безмежні стада верблюдів та овець, що здавалися нескінченними. Потоцький слушно зауважив, що це, мабуть, єдиний цінний ресурс для місцевого населення, яке змушене виживати в умовах дефіциту води та постійної небезпеки.

Потоцький також детально описував побут, звичаї та релігійні вірування місцевого населення, особливості взаємовідносин між чоловіками та жінками, їхній світогляд. Він виявив неабияку проникливість, аналітичні здібності та спостережливість. Особливо цінними є його розповіді про унікальні способи виживання, як-от історія про сомалійця, який приручив страусеня і навчив його полювати. Птах приводив здобич до засідки, де на неї чекав господар, що таким чином забезпечував собі прожитття, будучи самотнім.

Описуючи свою подорож до Сомалі, Юзеф Міколай Потоцький постає як проникливий спостерігач, глибокий психолог та ерудована особистість. Його міркування про мешканців Сомалі, їхні характери, менталітет та спосіб життя надзвичайно цінні. Ця розповідь читається легко, живо, але водночас вона є інформативною та яскравою.

Євген ГУЛЮК

Джерела:

• Гулюк Є. Намет бедуїнів і шакали біля пірамід, або для чого граф Потоцький їздив до Єгипту // Фотографії старого Львова, 2021.
• Ковальчук В. Цукор коштував удвічі дорожче за м’ясо // Zbruč, 2015.
• Potocki J. Notatki myśliwskie z Afryki. Somali. – Warszawa, 1897.

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття відкриває маловідому, але захопливу сторінку історії Львова, представляючи читачам не лише цікаву розповідь про екзотичну подорож, але й глибокий аналіз культури та побуту віддаленої африканської країни очима освіченого європейця XIX століття. Вона буде цікава як поціновувачам історії, так і тим, хто любить читати про незвичайні мандрівки та спостереження.

Оригінал статті: photo-lviv.in.ua