Софія Шептицька: втілення моральної досконалості у фотографіях старого Львова

Софія Шептицька: Мати Митрополита Андрея як уособлення моральної досконалості

26. 05. 2017

21 травня минуло 180 років від дня народження Софії Шептицької, яка походила зі славетного роду Фредрів. Дочка видатного польського драматурга Олександра Фредра, дружина графа Івана Шептицького, а також мати митрополита Андрея Шептицького, блаженного Климентія Шептицького та генерала польської армії Станіслава Шептицького – це лише частина її вагомої біографії. Жінка, яка володіла талантом художниці та літературним хистом, мала надзвичайний вплив на формування своїх синів. Чим же особливою була Софія Шептицька? Яким чином вона бачила своє життєве покликання? І наскільки добре знана ця визначна постать українцям?

Витоки моральної досконалості

Професор Станіслав Тарновський у своїх спогадах описав Софію Шептицьку як «скристалізовану моральну досконалість». Ця виняткова риса формувалася з дитинства, передавалася з покоління в покоління та шліфувалася вірою і наполегливою працею над собою.

Софія була улюбленою донькою свого батька, відомого польського драматурга Олександра Фредра. Він оточував її турботою, дбав про її освіту та виховання. Навчанням малюванню Софії займався чеський художник Йозеф Свобода, вона мала найкращих викладачів гри на фортепіано та володіла кількома іноземними мовами. Її глибока любов до природи та краси розвивалася серед мальовничих пейзажів родинного маєтку Фредрів у селі Бенькова Вишня (нині – Вишня) на Львівщині. Йозеф Свобода навіть створив портрет юної Софії з кошиком суниць, який так і назвав: «Дівчинка і суниці». Митрополит Андрей Шептицький дбайливо зберігав цей дитячий портрет матері у Святоюрських палатах.

Шляхетність, талант і родинні цінності

Станіслав Тарновський згадував Софію Шептицьку як жінку з «даром слова, сповненим життя, свободи, винятковою дотепністю, як і винятковою красою та вродою, над якою час не мав влади, бо духовна краса не зів’яне, як весняна квітка, лише у прекрасних і виразних очах відбивався щоразу настрій душі, шляхетні риси, які виліплює праця думки та турботи й покриває чоло ореолом сивини».

1 жовтня 1861 року, у віці 24 років, Софія Фредро стала дружиною графа Івана Шептицького. Молоде подружжя оселилося в маєтку в селі Прилбичі на Львівщині. Їм вдалося перетворити маєток на затишне місце, куди часто навідувалися родичі та друзі, а згодом він наповнився дитячим сміхом і став осередком великої родини. Навіть коли сини вже роз’їхалися, на Великдень та Різдво всі неодмінно збиралися у батьків у Прилбичах. Про традиції святкування Великодня та Різдва у Шептицьких свідчать листи Софії, Климентія та Станіслава. 43 роки спільного життя Софії та Івана минули, за словами їхнього приятеля Станіслава Тарновського, «як одна хвиля – без хмар і бурі, але не без хрестів».

Мати-господиня та вихователька

У родині Шептицьких було семеро синів. Рання смерть двох з них – Стефана (у 2-річному віці) та Юрія (у юнацькому віці) – стала для батьків важким випробуванням. Оскільки граф Шептицький був часто зайнятий службовими справами, повітовими та сеймовими питаннями, він багато часу проводив поза домом. Тому основні клопоти з господарства лягали на плечі Софії Шептицької. Вона дбала про парк, який був найкращим у всій околиці, любила дерева, кущі та квіти. Софія була надзвичайно тактовною та ввічливою з робітниками, знала про їхні радощі та проблеми, багатьом допомагала. На її честь садівник вивів особливий сорт троянди – чорну троянду.

«Моє життя не було легким, ані світським, ані, можливо, веселим», – писала Софія Шептицька про себе у споминах у 1894 році. Вона оточувала синів любов’ю, між ними існував міцний духовний зв’язок та взаєморозуміння. Графиня Софія та граф Іван глибоко поважали погляди своїх дітей та їхній життєвий вибір. Про це свідчать її спомини та численні, досі неопубліковані, листи до сина, митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Ці листи, написані з 1888 року, коли молодий Роман обрав монаший шлях, аж до 1904 року, коли вона відійшла у вічність, є справжніми духовними роздумами Софії. Митрополит Андрей назвав їх «Мої благословенні реколекції». Софія Шептицька виховала своїх синів не лише завдяки своїй побожності, але й завдяки своїй життєрадісності, як зазначали її друзі. Досягнувши найвищого рівня у вірі, вона водночас зберігала іскру фредрівської дотепності, яка надзвичайно допомагала у вихованні синів.

Неопубліковані листи Софії: духовний скарб

Внутрішній світ Софії Шептицької, її глибока віра, ставлення до дітей та їхнього формування розкриваються також через її листи до Ванди Островської, яку вона називала своєю духовною сестрою. Софія та Ванда підтримували постійне листування з 1856 по 1884 рік. На основі цих листів, як продовження спогадів Софії, її син Казимир (блаженний Климентій) написав працю «Для родини і молодих поколінь родини».

«Моя Матусенько, поміж дорогоцінних пам’яток, що залишилися після Тебе, однією з найцінніших є образок, на якому зображений сидячий Господь Ісус, а великий тяжкий хрест лежить на Його правим плечі. На образку є напис Твоєю рукою: «Його єдиного слухай, Йому єдиному будь послушний». Я почув Його слово, а тепер хочу якнайшвидше Йому підкорятися, і це є для мене найважливішим завданням – справою життя чи смерті. Не знаю, чи вистачить мені часу опрацювати витяги з Твоїх листів протягом кількох місяців, а може, й тижнів, що мені залишилися, оскільки вони були зроблені протягом кількох років, чи, радше, зібрати їх і впорядкувати так, аби вони становили ніби продовження Твоїх власних спогадів. Пишу загалом вільно», – писав Казимир Шептицький.

«У цьому стилі написання не маю жодного досвіду. Ймовірно, не завершу, але починаю, бо шкода мені, щоб ці скарби думок і почуттів, які з глибини Твоєї душі Ти виливала майже щодня сестрі та подрузі своїй, залишилися назавжди прихованими», – писав 17 квітня 1910 року, у шосту річницю смерті матері (яка народилася 21 травня 1837 року і померла 17 квітня 1904 року), Казимир Шептицький. Він не видав ці листи Софії Шептицької за свого життя. Причин могло бути багато: у 1911 році Казимир пішов у монастир, обравши ім’я Климентій. Можливо, завадили складні історичні події ХХ століття, непроста атмосфера серед галичан, а можливо, він залишив цю справу для наступних поколінь.

«Молодше покоління не знало Тебе, але повинно Тебе пізнати, бо коли в родині є свята, то і її вплив, і знання про Неї, повинні передаватися з покоління в покоління», – пояснював Климентій важливість материнських листів.

Син звертається до матері ніжно «матусенько» і вважає її взірцем для наслідування завдяки її розуму, святості та незламній вірності Господу Ісусу. «Ця вірність настільки велика, що Ти, як левиця, захищала своїх синів від будь-якого морального зла. Ти боронила у їхньому житті права Господа Ісуса, навіть якби мусила заплатити втратою їхньої любові. Ти захищала від зла, повторюючи кожному з нас часто, що воліла б не бачити нас живими, аніж бачити, як душі наші загинули від тяжкого гріха», – писав син про свою матір.

Архіви зберігалися в Римі

Климентій Шептицький, спираючись на материнські листи, розмірковує про неї, батька, родину, важливість духовного життя та віру, яку мама заклала в їхні серця. Листи Софії до Ванди написані польською та французькою мовами. Отець УГКЦ Юстин Бойко, який досліджує архіви Климентія Шептицького, розповів про історію листів Софії Шептицької до Ванди Островської: «Ці архіви зберігалися в Римі, але коли спільнота монастиря переїхала до України, я займався архівом, і там були матеріали, присвячені отцю Климентію Шептицькому. Справою його беатифікації опікувався блаженніший Любомир Гузар. Там були фотокопії оригіналів листів Климентія до брата Станіслава та праця отця Климентія на основі листів мами Софії Шептицької до Ванди Островської. Також там був машинописний варіант цих листів, зроблений Яном Шептицьким, представником родини. Таким чином він полегшив нам читання листів, адже почерк у отця Климентія був не надто чіткий».

«Настав час, коли ми маємо не лише пізнавати світ братів Шептицьких через призму їхніх праць та діяльності, але й розуміти, хто мав на них вплив. З огляду на листи, виглядає так, що мати відігравала ключову роль у їхньому формуванні. Вона їм завжди повторювала, як пише отець Климентій, що воліла б бачити їх мертвими, аніж душі їхні ураженими гріхом. Культура її стосунків із синами, її роль у їхньому формуванні ще не до кінця досліджені. Це може стати підґрунтям для ще одного процесу беатифікації. Адже сам Климентій пише, що коли в родині є свята, то пам’ять про неї потрібно передавати з покоління в покоління», – наголосив отець Юстин Бойко.

«Варто розпочати процес беатифікації Софії Шептицької»

В одному зі своїх інтерв’ю для Радіо Свобода кардинал Любомир Гузар зазначив, що було б доцільно розпочати процес беатифікації Софії Шептицької як спільною ініціативою УГКЦ та РКЦ. Це стало б унікальним прикладом українсько-польського порозуміння та єднання. Кілька років тому відбулася спільна проща греко- та римо-католиків від садиби Фредрів у селі Вишня, де поховані батьки Софії, до Прилбич, родинного села Шептицьких, де в крипті спочивають Софія та Іван Шептицькі, а також їхній син Леон із дружиною Ядвігою.

На пам’ятній табличці Софії Шептицької у крипті в Прилбичах, де вона спочиває, написано: «Пішла в радості до свого Господа і, напевно, що вона, бідна кохана, заслужила собі на відпочинок після такого важкого і стійкого життя». Прощання з Софією Шептицькою було широко висвітлено тогочасною пресою Галичини. На прощання з графинею прибули родичі та багато людей зі Львова і Кракова. Вона залишила по собі пам’ять як найкраща пані та опікунка.

«Життя матері є великим уроком. Жодних терпінь, жодних труднощів, які випадали на її долю, вона не відкидала і не сприймала з примусу. Ніколи в її серці не оселялася гіркота, ніколи не скаржилася на те, що випало на її частку», – писав син Климентій про свою матір.

Галина ТЕРЕЩУК

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття глибоко розкриває постать Софії Шептицької, матері видатних українських діячів. Вона надає унікальну можливість дізнатися про її особисте життя, духовні цінності та величезний вплив на формування її синів. Для читачів, які цікавляться історією України, родом Шептицьких, а також питаннями виховання та духовності, ця інформація є надзвичайно цінною. Вивчення життя Софії Шептицької може стати натхненням для сучасних родин та нагадати про важливість глибоких моральних принципів у вихованні майбутніх поколінь.

За даними порталу: photo-lviv.in.ua