Як команда Дідушицького збудувала один із найвеличніших музеїв Європи

Фото до статті

Львівський Природознавчий музей: Історія створення та люди, що стояли біля його витоків

20. 03. 2018 4583

У самому серці Львова розташувався Державний природознавчий музей Національної академії наук України. Цей заклад по праву вважається одним із найдавніших та найцінніших музеїв Європи за обсягом наукових природничих фондів. Його фундатором був відомий меценат та науковець-природознавець, граф Володимир Дідушицький.

Природничий музей у Львові гостинно відчинив свої двері для відвідувачів у 1870 році. Історією людей, які заклали підвалини цього унікального закладу, розвивали його та зберігали в складні часи окупацій, поділився провідний експерт, завідувач відділу ландшафтного та біотичного різноманіття, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Державного природознавчого музею НАН України Андрій Бокотей.

Фасад музею графа Дідушицького. Фото з архіву Державного природознавчого музею Національної академії наук України.

Володимир Дідушицький

Засновник музею, граф Володимир Дiдушицький (1825-1899 рр.) – визначний орнітолог, зоолог, етнограф та археолог, член-кореспондент Краківської академії наук. Він значну частину своїх статків спрямовував на придбання експонатів та утримання музею.

Саме приватні природничі та етнографічні колекції Володимира Дiдушицького лягли в основу музейних фондів. Колекції невпинно зростали, і в 1868 році Дідушицький придбав будівлю на вулиці Театральній, 18, де після реконструкції у 1869 році розмістили всі зібрання.

Граф Володимир Дідушицький. Фото з архіву Державного природознавчого музею Національної академії наук України.

«10 вересня 1880 року, напередодні візиту австро-угорського імператора Франца Йосифа, музей було передано міському магістрату, тобто у користування громади. Умовою було збереження за Дідушицьким права директорування та кураторства, а також подальше фінансування. Згодом граф оформив довічне утримання музею, виділивши 12 тисяч крон щорічно. Ця умова була закріплена в «Ординації Поторицькій» – неподільній спадщині, яку юридично оформив Дідушицький. Документ, затверджений парламентом у Відні 20 грудня 1893 року, надав музею першу офіційну назву – «Природничий музей імені Дідушицьких». Згідно з Ординацією, майном та справами музею мав опікуватися представник родини Дідушицьких – «ординат». Першим таким ординатом став сам Володимир Дідушицький», – розповів Андрій Бокотей.

Таким чином, офіційною датою заснування музею вважається 1870 рік, коли була підготовлена перша експозиція та розпочато прийом відвідувачів. На той час наукова цінність Львівського музею дорівнювала nilai Національного музею Британської академії наук у Лондоні.

Владислав Зонтак

Тісну співпрацю з графом Дідушицьким налагодив препаратор-таксидерміст Владислав Зонтак, який фактично був його найближчим помічником.

Володимир Дідушицький і Владислав Зонтак. Фото з архіву Державного природознавчого музею Національної академії наук України.

«Обоє вони в молодості вивчали препараторство (таксідермію) в Парижі та Відні, оволодівши цим мистецтвом досконало. Це був рідкісний хист. Більшість експонатів птахів та ссавців у Музеї Дідушицьких виготовлені Владиславом Зонтаком, і це виконано бездоганно. Навіть сьогодні захоплює їхнє розуміння анатомії та майстерність роботи з матеріалом, адже кожне перо вимагало ретельного розташування. Особливо вражають маленькі пташки – це ювелірна робота. Вони чудово справлялися з цим завданням, і завдяки цьому ми маємо колекції світового рівня за якістю виконання», – зазначив Андрій Бокотей.

Людвік Цейшнер

До кола осіб, пов’язаних з музеєм та формуванням його унікальної колекції, належить геолог Людвік Цейшнер.

«Саме з колекції цієї людини розпочалася історія нашого музею. Ще у 1830 році батько Дідушицького, Юзеф Дідушицький, доручив Цейшнеру зібрати колекцію геологічних порід та мінералів. Пізніше цю колекцію викупили. На сьогодні палеонтологічні та мінералогічні збори професора Варшавського університету Людвіка Цейшнера є найранішою складовою фондів нашого музею», – зазначив Андрій Бокотей.

Мар’ян Ломницький

Мар’ян Ломницький – відомий галицький науковець-натураліст. У 1905 році він обіймав посаду куратора відділу зоології Музею імені Дідушицьких.

Дослідник передав музею власні колекції, зібрані протягом 35 років праці.

У 1907 році Мар’ян Ломницький брав участь у делегації, яка експедирувала до села Старуня, звідки до Львова було доставлено відомого мамонта та шерстистого носорога.

Едмунд Хартель і Францішек Калькус

Два видатні таксидермісти, Едмунд Хартель і Францішек Калькус, співпрацювали з Природничим музеєм Дідушицького, створюючи експонати, що вражали своєю мистецькою досконалістю. Саме Францішек Калькус займався реставрацією викопних решток шерстистого носорога, знайдених у Старуні.

Францішек Калькус, виходець з Відня, був здібним учнем Владислава Зонтака та самого графа Дідушицького. Окрім роботи в музеї, він мав власну майстерню у Львові. Калькус доклав значних зусиль для збереження музейних колекцій у належному стані протягом періоду німецької окупації.

Ян Кінель

Польський ентомолог, доктор філософії із зоології Ян Кінель, який обіймав посаду директора музею в часи війни, зробив вагомий внесок у запобігання розграбуванню музею під час німецької окупації Львова.

«Він був фольксдойче, тобто німецького походження, і скористався своїм становищем, аби врятувати експонати від вивезення до Німеччини. Онук засновника музею, Володимир Дідушицький молодший, коли німці почали претендувати на колекцію, також докладав зусиль, аби уникнути її вивезення. Як і його дід, він був орнітологом і звернувся до президента Міжнародного орнітологічного союзу, який був німцем, з проханням про допомогу. Президент звернувся безпосередньо до канцелярії Гітлера і домігся захисту львівського музею. Таким чином, наші колекції були врятовані від вивезення», – зазначив Андрій Бокотей.

Юзеф Гроллє

Заможний банкір та колекціонер тропічних комах Юзеф Гроллє також долучився до розширення музейної колекції, зібравши ентомологічну збірку комах з усього світу.

«Оскільки Гроллє був надзвичайно заможною людиною, він фінансував численні експедиції. Ми отримали його колекцію, але він сам її не передав до Львова. Її намагалися контрабандою вивезти з України, проте на митниці вантаж було затримано, повернуто і передано до нашого музею. Завдяки цьому ми маємо розкішну колекцію комах світової фауни», – зазначив Андрій Бокотей.

Анна ДЖУНКІВСЬКА

Джерело: https://galinfo.com.ua/

Поширити це:

  • Tweet
  • Telegram
  • WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття є цінним історичним оглядом, що висвітлює ключових постатей, які доклали надзвичайних зусиль для створення та збереження одного з найважливіших природничих музеїв Європи у Львові. Вона надає унікальну можливість дізнатися про внесок меценатів, науковців та працівників музею, які не лише збагатили його фонди, а й захистили від руйнування у складні історичні періоди. Стаття буде цікавою для тих, хто досліджує історію Львова, музейну справу та природничі науки в Україні.

Джерело новини: photo-lviv.in.ua

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *