Спогади про запеклі бої сотні “Галайда 1” та трагічну загибель командира “Перемоги”
30. 03. 2022 1496 Facebook X Pinterest WhatsApp Telegram
Реконструкція бою УПА з військами НКВД
Упродовж літа 1945 року сотня “Галайда 1” під керівництвом Василя Василяшка, відомого як “Перемога”, провела низку сутичок з польськими військами на території Закерзоння. Станом на 24 серпня сотня налічувала 132 бійці.
Наприкінці літа відділ отримав наказ повернутися на Львівщину. Перетин кордону відбувся вранці 1 вересня 1945 року біля села Чернявка, що за 6 км на захід від райцентру Немирів (нині Яворівський район). Ворог розпочав переслідування. Повстанці, не маючи змоги відпочити, намагалися відірватися від переслідувачів. На своєму шляху вони знищили кілька ворожих застав, що складалися з 5-7 солдатів і намагалися перекрити їм шлях від кордону. Наступного дня, неподалік села Ковальські, що за 5 км на південний захід від райцентру Магерів, на території Яворівського полігону, сотню “Галайда 1” майже повністю оточили сили 88-го прикордонного загону НКВД та підрозділи Червоної армії, залучивши до операції авіацію (два літаки ПО-2).
Василь Василяшко – “Перемога” Перші бойові зіткнення з противником розпочалися 2 вересня близько 11 години. Намагаючись уникнути оточення, сотня “Галайда 1” з боями та втратами відступала вглиб лісів у східному напрямку. Тричі їм довелося вступати у значні бойові сутички з ворожими силами. Тільки завдяки витримці сотенного повстанцям вдалося вирватися з оточення. Один з учасників бою, на псевдонім “Явір”, згадував: “Бійці, виснажені безперервними маршами, відчувають, як ноги стають ватяними, очі від постійної напруги сльозяться, горло потребує прохолоди, а руки та плечі вже обтяжує зброя та боєприпаси. Але ворог з усіх боків, спокою не дає. Повстанці радять зайняти найвигідніші позиції та вести кругову оборону. Командир “Перемога” не хоче думати про довгий бій на позиціях. Він зорієнтувався в ситуації і бачив, що може статися повторення трагедії під Крутами. Нам, як партизанам, не личить повторювати Крути. Нам належить здобувати перемогу. Ми не дозволимо ворогу тріумфувати. Він наказує несподівано потужно вдарити в одному місці по більшовицькому кільцю, прорвати його і безслідно зникнути з поля зору сталінських собак. Першим кинувся у ворожі лави сам командир “Перемога” з вигуком “Слава!”, а за ним рушило його вояцтво. Повстанська атака вщент розгромила ворога”. Після цього повстанцям допомогли конспірація та сприятлива місцевість – горбистий, заліснений терен. Їм вдалося непомітно відірватися від противника в напрямку села Вілька Кунинська (нині Жовківський район). Залишивши там важкопоранених, сотня перечекала до вечора в невеликому лісі, а потім вирушила далі на північний схід. Сотня зазнала приблизно 50% втрат: одні повстанці відбилися від відділу, інші потрапили в полон; 20 загинули, а 17 були поранені. Проте відділ зберіг боєздатність, а частина розсіяних бійців невдовзі приєдналася до своєї сотні. 
Стрілець УПА Після прибуття на Сокальщину відділ було розділено на рої (відділення) із завданням підготовки до зими. 18 вересня 1945 року “Перемога” отримав призначення на посаду командира куреня (батальйону) та Сокальського тактичного відтинка УПА. Сотню “Галайда 1” він передав своєму заступникові, першому чотовому “Ігореві”. Під командуванням Василя Василяшка опинилися також відділи “Галайда 2”, “Кочовики”, “Пролом” та “Тигри”. 18 жовтня 1945 року Василь Василяшко – “Перемога” виступив на організованому повстанцями мітингу в селі Незнанів (Кам’янка-Бузький район). Через два дні, під час проведення засідки біля цього ж села, він отримав поранення. Лікування тривало близько двох місяців в околицях Боянця (нині Жовківський район). Протягом зими 1945–1946 років сотня “Галайда 1” зазнала значних втрат через активність гарнізонів військ НКВД та Червоної армії, які проводили так звані “вибори” до Верховної Ради СРСР. Однак, навіть за таких умов, повстанцям вдавалося завдавати противнику відчутних втрат. Зокрема, 7 лютого 1946 року біля хуторів Мерівка та Гряда, що між селами Незнанів та Холоїв (нині Вузлове Радехівського району), в результаті повстанської засідки загинули: начальник секретаріату Головного управління по боротьбі з бандитизмом НКВД СРСР підполковник Микола Крижановський, старший оперуповноважений Радехівського НКВД молодший лейтенант Н. Марков; заступник начальника V відділу штабу 111-го прикордонного загону майор В. Волосьонков та троє прикордонників. Цю операцію здійснили кілька підпільників з районної боївки Служби безпеки та місцевих самооборонних кущових відділів, а також четверо бійців з рою “Клена” сотні “Галайда 1” разом із сотенним військовим інструктором “Монетою”. У цей період наказом Головного військового штабу УПА № 1/46 від 15.02.1946 р. Василеві Василяшкові – “Перемозі” було присвоєно звання сотника, а також нагороджено Золотим Хрестом бойової заслуги I ступеня. Дещо раніше він отримав Срібний Хрест бойової заслуги I ступеня (наказ ГВШ № 3/45 від 10.10.1945 р.). Ці нагороди стали визнанням його бойових заслуг у 1945 році. Вже наступного дня, 16 лютого 1946 року, видатний командир повстанців загинув. Це сталося в лісі між селами Боянець та Купичволя (Жовківський район), неподалік хутора Колин (Підкулин). Розвідувально-пошукова група 109-го стрілецького полку прикордонних військ НКВД та районного відділу НКВД, використовуючи агентурні дані, попередньо отримані спецгрупою, встановила спостереження за дорогою Боянець–Купичволя. Вони помітили селянські сани, які рухалися з хутора Колин до лісу. З’ясувавши, що з них скидали продукти біля ретельно замаскованої криївки, енкаведисти відкрили вогонь. На санях перебували повстанці з рою “Буревія” сотні “Галайда 1”. Один з них, Василь Весній-“Вихор”, загинув на місці. Двоє інших, “Лисок” та “Черемха”, змогли втекти. Троє бійців, які перебували в криївці, відмовилися здатися і прийняли бій.
Прапор УПА Ось як цей епізод описано у повстанському звіті: “16.02 в лісі біля с. Боянець більшовики виявили криївку командира “Перемоги”, курінного бунчужного “Хмеля” та санітара куреня “Макаренка”. Ввечері троє стрільців вийшли зі своєї криївки, щоб дістати харчі для командира “Перемоги”, який кілька днів перебував без їжі (сніг і ясна місячна ніч). Придбавши продовольство, вояки взяли фіру без погонича і повезли її до лісу, не знаючи, що більшовики вже оточили місцевість. Коли вони під’їхали до криївки командира “Перемоги”, з усіх боків посипалися кулі. В ту ж мить падає застрелений стрілець “Вихор”, а двоє інших вояків тікають, покинувши фіру з харчами. Першим вискочив побратим “Хміль” і відкрив вогонь по ворогу, який вже був на кілька кроків від них. Більшовики закидали “Хмеля” гранатами та шквалом куль, і “Хміль” падає в ході криївки мертвим. Тоді більшовики обступили криївку і почали кидати всередину гранати, бо командир “Перемога” та “Макаренко” ще чинили опір зсередини. Потім більшовики зробили отвори зверху і кидали гранати через них. Командир “Перемога” та “Макаренко” застрелилися самі. Їхні тіла забрали до Мостів Великих”. Аналогічні дані щодо дати, місця та обставин загибелі повстанців містяться і в інших повстанських та більшовицьких документах. 4 листопада 1990 року Василя Василяшка-“Перемогу” та його побратимів перепоховано на кладовищі у Великих Мостах, де згодом встановлено пам’ятник. Володимир МОРОЗ
Поширити це:
• Tweet
• Facebook
• Telegram
• WhatsApp
Інформація підготовлена на основі матеріалів: photo-lviv.in.ua